Директор Трей Холланд:
школа як тиха гавань посеред шторму
Для директора PSI Трея Холланда останні зими в Києві стали особистим і професійним іспитом на витривалість. Коли російські атаки на інфраструктуру посилилися, а аналітики констатували пошкодження 65% енергосистеми, школа перетворилася на майданчик для справжніх інженерних див.
"В один із моментів стався стрибок напруги в міській мережі, і наш генератор просто згорів. Повністю, – згадує Трей. – Ми мали за кілька днів знайти новий, протестувати його та під’єднати. Ми шукали найкреативніші способи змусити теплові насоси працювати. Були дні, коли діти сиділи в класах у куртках, і вони були готові це робити! Але коли температура впала до мінус 24, ми змушені були піти на «дистанційку» на один тиждень. Лише на один тиждень за всю зиму".
Для Трея цей єдиний тиждень онлайн-навчання став емоційно важким рішенням, хоча й інші школи часто йшли на віддалене навчання фактично на всю зиму. Він переконаний: у часи війни школа перестає бути просто місцем для уроків. Вона стає гаванню ("haven") – місцем, де діти почуваються в безпеці, попри травми та тривогу, які принесла війна.
"Навіть якщо діти іноді скаржаться на школу, як це зазвичай буває, батьки кажуть нам інше: «Моя дитина хоче йти до школи». Для будь-кого з батьків в усьому світі це найбільший подарунок, – ділиться директор. – Ця спільність, зв’язок між дітьми, відчуття того, що ти не один, – це життєво важливо для них зараз. Тому я ніколи в житті не забуду той день, коли ми знову змогли відкрити двері після тієї холодної паузи".
На фото: навіть у найхолодніші дні школа залишалася місцем навчання, підтримки й звичного ритму для дітей. Фото надане PSI
Попри всі виклики, PSI продовжує розвиватися. Трей Холланд відзначає, що за останні півтора року школа відчутно виросла: якщо раніше в класах було близько 130 учнів, то зараз їх уже майже 190. Це зростання – найкращий доказ того, що місія школи в Україні зараз як ніколи актуальна. Це не просто про освіту міжнародного стандарту, це про створення спільноти, яка здатна адаптуватися, підтримувати та рости навіть тоді, коли світ навколо стає крихким.
11
країн світу обʼєднує PSI
Сьогодні близько 80% учнів PSI – це українці. Для Трея Холланда це створює унікальний виклик: як зберегти дух міжнародної спільноти, коли більшість дітей мають спільний, локальний досвід війни? Відповідь директора проста – через ставлення до учнів та лідерство.
"Ми готуємо дітей до того дня, коли війна закінчиться, і в ці класи знову повернуться студенти з усього світу, – пояснює Трей. – Наші учні розуміють це. Вони свідомо обирають шлях міжнародної культури: від мови спілкування (у школі всі спілкуються англійською мовою. – Ред.) до розвитку емпатії. Вони інвестують у своє майбутнє, де кордони зникають, а навички розуміння іншої культури стають вирішальними".
Директор школи в країні, що воює, – це не просто адміністративна посада. Для Трея Холланда це щоденна практика саморегуляції та підтримки. Він відверто зізнається: "вторинний стрес" для вчителів так само реальний, як і первинний. Коли ти щодня пропускаєш крізь себе тривогу сотень дітей, ти мимоволі починаєш її накопичувати.
"Наші вчителі – теж люди. Вони чують ті ж вибухи, вони так само виснажені, – каже Трей. – Травма має властивість замикати людину в собі, змушувати її відступати в самотність. Але іронія в тому, що найкращі ліки проти травми – це зв’язок. Тому ми постійно нагадуємо колегам: дбайте про себе, щоб мати сили дбати про інших".
Для Трея важливо, щоб кожен учень, переступаючи поріг школи, відчував: "Ти тут свій".
"Батьки кажуть мені, що вранці, залишаючи дітей у нас, вони нарешті можуть видихнути. Наші укриття, наш професіоналізм дають їм спокій, якого часто немає вдома під час нічних тривог. Ми цінуємо цю неймовірну довіру. Навіть у складні часи наш фундамент залишається непохитним", – ділиться директор.