"Мені надіслали шкарпетки. Я - труп!" Таке напевно пережив кожен зі 150 любителів в'язання по всьому світі, які брали участь у "Шкарпеткових війнах".
За кілька місяців абсолютно мирне заняття - в'язання - перетворилося на "найкривавіший та найекстремальніший конкурс".
За правилами "Шкарпеткових воєн", кожен учасник повинен зв'язати іншому гравцю пару шкарпеток і відіслати своїй мішені поштою. Учасники вибувають зі змагання - тобто "гинуть", - коли поштар доставляє їм шкарпетки.
Після одержання своїх шкарпеток "убиті" повинні відіслати своїм "убивцям" ще не дов'язані пари шкарпеток, які вони готували власним жертвам.
Потім убивці повинні дов'язати ці шкарпетки і надіслати за адресою, сподіваючись, що за час, що мине, не одержать пару шкарпеток від власного вбивці. Перемагає останній, хто "залишається в живих".
"Шкарпеткові війни" - видозмінена версія гри "Найманий убивця". В інших версіях цієї ж гри учасники повинні палити у своїх об'єктів з пістолетів, що стріляють струменями води або поролоновими кульками. У такі ігри часто грають у студентських містечках.
Автором "кровожерливої" ідеї є 31-річна Джулі Гарднер, телекіноадміністратор-фрилансер, яка живе неподалік від Белфаста (Північна Ірландія).
"Багатьох з нас дратували всі ці банальні розмови про те, що "в'язання - це нова йога". Я хотіла додати в'язанню відтінок кровожерливості", - зізнається вона.
На старті "Шкарпеткових воєн" Гарднер повідомляє кожному гравцю ім'я, адресу і розмір взуття його жертви.
Вона також розробляє оригінальний візерунок і модель шкарпеток, за якою повинні в'язати шкарпетки всі учасники. Цього року модель називається "Шрам" - уздовж шкарпетки потрібно вив'язати опуклий візерунок, який той самий шрам і зображує.
Учасники можуть доповнювати свою стандартну модель будь-якою обробкою. Один вив'язав на п'ятці одної шкарпетки слова "Шкарпеткові війни", а на п'ятці іншої - череп і схрещені кістки.
Учасники також приклали багато зусиль на комплектування бандеролей з шкарпетками: одні надсилають разом з ними квіти, інші - нахабні записки.
У нинішньому році в змаганні брали участь багато чоловіків. Один з них, Ювон Такер з Чикаго, одержав рожеві шкарпетки. "Це мене трохи спантеличило - я ж мужик", - образився Такер.
Учасники вивішують в інтернеті фотографії готових шкарпеток; деякі додають своїй смерті більш драматичний вигляд, обливаючи шкарпетки фальшивою кров'ю або поміщаючи знімки, де вони лежать на підлозі, а на грудях - надіслані шкарпетки.
Що ж може врятувати в'язальника від вірної смерті? Виявляється, у "Шкарпеткових війнах" щасливий випадок вирішує не менше, ніж уміння в'язати. Успіх гравця залежить від того, наскільки швидко в'яже його призначений убивця, і, у свою чергу, наскільки швидко працює убивця, якому доведеться розправитися з першим убивцею.
Час, необхідний для пересилання недов'язаних шкарпеток від убитих до вбивць, також сприяє уповільненню змагання і робить його результат менш передбачуваним.
Щоб змагання не затягувалися, Гарднер 1 грудня повідомила уцілілим учасникам, що перше місце посяде той, хто швидше за усіх надішле їй додому звичайною поштою листівку.
Переможницею гри стала 51-річна Нассар, оскільки "бог війни" поклав її листівку поверх інших у шухляді.
"У мене з обличчя не сходить дурна усмішка", - каже Нассар. Який же приз вона одержала? Пару шкарпеток.
За матеріалами The Wall Street Journal, переклад Инопрессы
