Наші поети і прозаїки, однак, не відмінили свою акцію "Ударимо автопробігом по безкнижжю і нехлюйству!"
"Остап Бендер вдарив по бездоріжжю (у "Золотому теляті"), а ми вирішили, що за книжку треба виступати в літературному руслі", - бадьоро розповідає журналістам письменник і видавець Дмитро Капранов.
"Така книжкова погода в Україні, що зробиш. Над українською книжкою йде дощ уже десять років і вона вже вся розмокла, майже зникла. Ми сподіваємось, що саме такі акції зможуть її підтримати і відродити до життя. Тому що загибель книжки - це загибель культури", - підсумовує Капранов.
Гроші ваші - ідеї наші
Цифри, які озвучують митці, вражають: в Україні одна книгарня припадає на 100 тисяч населення, 560 райцентрів існують взагалі без них. У столиці всього 40 книгарень, тоді як у європейських столицях їх сотні.
"На пострадянському просторі Україна залишається колонією книжковому вимірі. Тобто сьогодні на книжковому ринку вітчизняний виробник має близько 10%", - домальовує сумну картину радник першого віце-прем'єр міністра Максим Розумний. Він вийшов до учасників автопробігу, щоб заспокоїти: "Зараз є відповідні доручення віце-прем'єр-міністра Івана Васюника, працює робоча група, думаю що найближчим часом будуть хороші новини".
"Українці ніби не найдурніші. У нас ніби все є, для того щоб ми були на своїй території господарями цього ринку, але цього з різних причин не сталося", - додає Розумний, сам поет і активіст літературного руху, і забирає подаровані письменниками книжки в приміщення Кабміну.
Автографи на них промовисто говорили, що думають про чиновників люди творчої професії.
"Я написала "Будьте людьми, будьте українцями, будь ласка", і намалювала пацифік", - розповідає "Життю" Світлана Поваляєва. "А я написав, "Щоб мав українську книжку, хоч одну", - додає письменник Сергій Пантюк.
Андрій Курков подарував Кабміну "Останню любов президента" і підписав: "З надію, що книжка завжди буде поруч. Навіть з працівниками Кабміну". Йому є з чим порівняти українські книжні реалії. Адже письменник часто буває закордоном, і переконує: навіть у німецьких селах є літературні міжнародні фестивалі.
"В інших країнах про книжку говорять щодня. А на французькому телебаченні на каналі "France 3" щодня є безплатна реклама нової книжки французького письменника. Вона крутиться чотири рази на день, видавництво за це грошей не платить. Це робить держава", - додає письменник, день народження якого співпав з Всесвітнім днем книжки.
В Україні ж на місцях, де колись були книгарні, інтенсивно з'являються бутіки та ресторани.
"Добре, Пінчук відкрив свій Центр, щось робить...А де всі решта? Панове! Рабиновичі, Тарути, і всі решта! Дайте гроші на українську книжку і ми вас любитимемо!", - вигукує емоційний Юрко Покальчук. От якби книжка коштувала не 20-30 гривень, а п'ять, та ще й реклама якась була, то тоді, українці б читали більше.
На закиди про те, що, мовляв, як можна прищепити читачу "хороший смак", якщо сам він того не бажає, Покальчук жваво відповідає: "Українці читають все. Книжка повинна бути цікавою". Відтак і переконувати брати до рук інтелектуальне чтиво не треба.
"Попри те, що я відомий як еротичний письменник, кожне моє еротичне оповідання несе в собі заряд думки: навіщо це. Замислитись, ось найбільше завдання письменника для читача. А це може бути в будь-якій формі", - додає Покальчук.
"Візьміть класичну тітку Агату Крісті. Там є, про що говорити. Це не Дарія Донцова: прийшов, знайшов, хтось когось вбив, і всі брешуть, всі продажні... подивишся - обняти и плакати... ", - еротичний письменник розводить руками.
Тут була книгарня
Такі написи в стилі автографів на лавочках, перилах і цікавих культурних місцях не мають нічого спільного з позитивом. Великий чорний хрест, рамка такого ж кольору і відповідний напис свідчить про загибель ще одного місця тимчасового проживання книжок.
"Покладемо вінки біля таблички (з чорним хрестом), запалимо лампадку. Вчора тут з'явилось повідомлення, що книгарня буде. Буде - вінок знімемо, а поки що прошу письменників зробити цю сумну справу", - командують своїм колегам брати Капранови біля стін Києво-Могилянської академії.
"Меморіальну дошку" прикріпили, пом'янули хвилиною мовчання, вирушили вітати живу книгарню на Хрещатику.
![]() |
"Місце поховання" могилянської книгарні. Це фото надано прес-службою Братів Капранових |
Крім вже згаданих сучасних українських письменників, мерзнули за рідну книжку Борис Гуменюк, Ірен Роздобудько, Анатолій Дністровий та Яна Дубинянська.
На запитання "Життя" "А де ж Андрухович і Забужко? ", брати Капранови жартома відповідають словами Остапа Бендера "А ми їх зняли з автопробігу".
"Забужко - серйозна жінка, вони з Андруховичем не хулігани", - роз'яснюють письменники і додають, що взяти участь в акції їм не пропонували.
Я завжди з собою беру книжку
"Книжку не можна читати пасивно з поп-корном в зубах. Книжка - це робота для уяви. Читаючи книжку, читач стає співавтором автора. Він у голові знімає цей фільм. Тільки завдяки книжці можна зберегти цю творчу складову. Не читаєш книжок - все, параліч душі і інвалід", - каже Дмитро Капранов.
Вони з братом "нещасні люди, тому що читають книжки професійно".
"Ми читаємо всі книжки, які видаються у нашому видавництві, ми читаємо книжки своїх колег. От Пантюк книжку написав і спитає: "Як тобі моя книжка?" Я ж повинен щось сказати. Тому нам на рік доводиться прочитувати сотні дві книжок в різних формах - від рукописів до книжок в палітурках. Ну і ще доводиться читати резонансні книжки. От ви спитаєте, як я ставлюсь до Коельо, а я скажу, що я не читав", - розкриває секрети щомісячних "проковтнутих" книжок письменник.
Юрко Покальчук читає приблизно по дві книжки на тиждень. А Ірен Роздобудько занурюється одразу в п'ять книг: "Це у мене спілкування таке. По одній книжці, по 20 сторінок на ніч обов'язково".
Світлана Поваляєва читає всюди: "І на туалеті, і в метро, і на лавочках". Майже те саме роблять і всі інші її колеги.
"Читайте нормальну літературу. Не треш, а нормальну літературу, яка змушує думати", - закликає Поваляєва і чітко висловлює меседж усіх сучасних українських письменників. Хоча Ірен Роздобудько зізнається: в машині з українськими авторами вона дискутувала.
"Я не думаю, що люди повинні багато читати. Людину не можна привернути до читання", - роз'яснює свою позицію Роздобудько. Але одразу додає: "Люди, які читають, вони спілкуються з якимись ноосферами. Не хочеш бути в цьому колі - не читай. Не хочеш бути обраним у цьому житті, а жити, як трава - живи так. Це справа обраних. Але я хочу, щоб їх було набагато більше в Україні".
P.S. 23 квітня - не випадково визнаний Всесвітнім днем книги. Крім вже згаданого нами Андрія Куркова в цей день народились Моріс Дрюон, Володимир Набоков і Григорій Тютюнник; померли - Мігель Де Сервантес, Вільям Шекспір (за юліанським календарем), Жозеф Пла. Але перейнялись духом свята лише письменники: байдужий натовп не реагував на декламацію віршів просто неба. І кудись дуже поспішав. Може, в бутіки, в яких раніше були книгарні?
Всі фото Дмитра Амідова