Як вчать школярів на уроках історії?

56
16 травня 2008

Днями на сайті Центру досліджень соціальних перспектив Донбасу "Острів" з'явилась стаття під назвою "Витоки патріотизму. Якої історії навчають дітей в школах Донбасу?" Стаття містить розшифровку диктофонного запису уроку історії в одній із шкіл міста Дружківка Донецької області, а точніше - діалогу учня з учителькою про роль УПА в Другій світовій війні.

Лінуючись писати конспект, учень вирішив записати текст уроку на диктофон, що за наявності сучасного мобільного телефону не є проблемою.

"УПА - це посібники Гітлера, які хотіли знищити твоїх прабабусь, прадідусів, розстріляти їх i спалити в крематорії. А на місці цієї території жив би Ганс який-небудь і вирощували б картоплю і редиску та посилали її в Німеччину!" - такі аргументи привела вчителька під час дискусії з учнем.

Емоційна промова вчительки свідчить, що вона свято вірить у те, що говорить, і навряд чи її хтось зможе переконати в зворотному.

"Бандера тікав разом з Гітлером, він знав, що його вб'ють як зрадника і радника, точніше, союзника Гітлера. А вони сказали: "Пішов геть, собака, ти свій народ зрадив і нас зрадиш". І його кокнули, Бандеру!", - розповідає викладач.

Транслюючи стереотипи певної частини населення, вчителька формує відповідний світогляд молодого покоління. Учні в підручниках читають одне, вчителі їм розказують інше, а з телевізорів вони чують третє. Перекручені факти історії, які кожен використовує у власних інтересах, викликають відповідне ставлення українців до історії власної держави.

Цей епізод піднімає цілу низку проблем, з якими наразі зіштовхнулась українська освітня система. В першу чергу це питання переосмислення суті предмету самим учителем, адже урок історії - це насамперед засіб формування громадянської позиції школярів.

Що найгірше, більшість учителів навіть не усвідомлюють потреби свого професійного зростання, часто забуваючи, що саме вони є посередниками між державою та молодим поколінням українців, пише "День".

"Діалог учителя й учня в цій ситуації нагадує промову пропагандиста з конкретними ціннісними установками. Ця ситуація - яскравий приклад того, як не потрібно і не можна працювати з учнями. І тут справа зовсім не в темі, яка обговорювалася. Така дискусія могла виникнути на будь-яку іншу тематику", - вважає Павло Полянський, заступник міністра освіти і науки України.

Він переконаний, що вчителька, про яку йде мова, судячи з її слів, не обізнана з темою дискусії. Якби вона володіла цим матеріалом, зміст її слів носив би зовсім інший характер. Вчителька успадкувала від радянського режиму досвід, коли вчитель історії був форпостом комуністичної пропаганди, переконаний Полянський.

"Вчитель не повинен плутати шкільну аудиторію з будь-якою іншою - передвиборчою, політичною тощо. Він повинен усвідомити, що власна думка вчителя важить не більше, ніж думка учня. Більше того, це його приватна думка, яка учня взагалі може не цікавити", - говорить заступник мінстра.

Чи розуміє ця дівчинка, що написано на її плакаті? Фото day.kiev.ua

"Ця ситуація, звичайно, прикра і не поодинока. А те, що вони зацікавили і ЗМІ, і суспільство, свідчить, що громаді небайдужа проблема викладання в школах. Трагедії, звичайно, немає. Міністерство не має наміру вживати будь-які карні заходи. Ми продовжуватимемо проводити роботу з вчителями щодо підвищення їхньої кваліфікації", - додає пан Полянський.

Донецький політолог Станіслав Федорчук вважає, що наведений уривок уроку в середній школі вчергове демонструє проблему всього гуманітарного простору сучасної освіти в Україні. Тоталітарні режими, до яких належить і радянський, здійснювали насильство щодо своїх громадян не тільки через каральні органи, а й через систематичне навіювання в системі вищої та середньої освіти.

На його думку, наслідки такого суто антигуманного підходу до освіти ще довго переслідуватимуть суспільство, оскільки усвідомлення того, що історія України вже не є виключно історією СРСР, є важливим фактором, суспільно- та державотворчим.

"Система перекваліфікації не здатна викорінити антиукраїнські та антинаукові кадри з освіти. Тому такі випадки можуть повторюватися і продукуватися надалі в суспільному мисленні, а що найголовніше - жертвами цього будуть діти, навчені такими горе-педагогами", - говорить Федорчук.

Артем Романов, учень 11-го класу однієї зі шкіл Краматорська, загалом якістю викладання історії задоволений.

"На уроках історії в нас питання ОУН-УПА особливо ніколи не зачіпали. Точніше, ці теми були, але ніхто не акцентував на них уваги. Коротко розповідали, що частина людей воювали на два фронти і проти фашистів, і проти радянської влади. Тобто захищали незалежність своєї країни. Можливо, в деяких операціях співробітничали з німцями. Ворог мого ворога - мій друг", - говорить Артем.

Хлопець вважає, що історію слід викладати або "нейтрально", або подавати учням кілька поглядів, заснованих на історичних фактах.

"ОУН-УПА - це партизанський рух. Ніхто не воював проти звичайних солдат. Старалися прибирати або керівників радянської влади, або поїзда з продовольством, блокувати дороги і т.д. Так, багато хто переходив на сторону німців. Але якби у вас розстріляли батьків, забрали домівку та худобу, а вас переселили куди-небудь у Сибір? Одне достовірно: і Радянські рядові війни, і ОУН-УПА воювали, передусім, за свою землю", - впевнений Артем.

Свою власну думку стосовно викладання історії та Великої Вітчизняної війни має і учениця 10-го класу Ганна Послихаліна. Дівчина говорить, що читала досить багато літератури про боротьбу Червоної армії і про ОУН-УПА.

"Жодного разу не було так, що вчителька просто щось розповідає, а ми слухаємо і не можемо висловити свою думку. У нас завжди дискусії, завжди обговорення різних тем, тому я ніколи не мала проблем із тим, що мені хтось нав'язує свою думку, а я не можу цьому протистояти. Принаймні, історію так і потрібно викладати", - вважає учениця.

Воїнів УПА Аня героями не вважає, проте намагається ставитися до історії помірковано.

"Хоч мені особисто здається, що ці люди не були героями, я намагалася розповідати однокласникам про це без зайвих емоцій. І я приносила їм матеріали виставки, яка навпаки була присвячена героїзму воїнів УПА, щоб показати другий погляд на проблему. Я вважаю, що в питаннях історії емоції не потрібні, слід на все дивитися об'єктивно", - розповідає учениця.

powered by lun.ua