Дефіцитний продукт

13
24 квітня 2009
Цьогорічний автопробіг на Міжнародний день книжки стартував на Контрактовій площі. Там вітали "воскреслу" "Могилянську книгарню". Ще рік тому біля її дверей стояли похоронні вінки і висіла табличка "Тут була книгарня". Тут і далі - всі фото Мирослави Сапко
Письменницький штат учасників акції "Вдаримо автопробігом по безкнижжю та нехлюйству!" збільшився з 9 до 15
Одна з вимог – визнати Міжнародний день книги, 23 квітня, державним святом. На такому красивому бланку учасники автопробігу підписуються під тим, що вони святкують день книги. Фото Віктора Шемчука
Тим, хто залишив свій автограф – шампанське. Тут і далі - фото Мирослави Сапко
Воно також пролилось на землю біля Могиляки
Без горбатого запорожця братів Капранових на заході не обійтись
Зі спеціально встановлених динаміків впродовж усього шляху з Контрактової площі до Хрещатика лунали привітання з днем книги. Тут і далі - фото Віктора Шемчука
Свято-святом, але причин для радості у письменників не багато. Майже у всіх райцентрах книгарню вдень з вогнем не знайти. Як зізнаються письменники, найгірша ситуація з книгарнями у Київській області, Сумах, Полтаві, Чернігові
Ірен Роздобудько та секс-символ сучасної української літератури Дмитро Лазуткін в письменницькому авто вдаряють по нехлюйству і безкнижжю. Тут і далі - фото Мирослави Сапко
Привітати з Всесвітнім днем книжки прийшов і Дмитро Павличко: "Ми є всі люди залежні від книжки, вона це наша мати. Вона вчила нас бути собою"
Брати Капранови передають підписані письменниками листи заступникові голови Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення Василю Шевченку
Поминки за книгарнею "Мистецтво", що на Хрещатику

"У райцентрі Брусилові, що на Житомирщині, ми зробили невелику виставку в місцевому Будинку культури. Привезли на неї книжки, які вмістились у багажнику нашої машини. Не більше двохсот. На виставку прийшли дві старшокласниці і кажуть: "Ми ніколи не бачили стільки книжок!"

Нас як блискавка вдарила. Вони дійсно не бачили двісті книжок за один раз! У них покоління виросло без книжок", - діляться спогадами у своїй звичній емоційній манері з "Українською правдою. Життя" письменники брати Капранови.

Дивуватись таким розповідям годі: у переважній більшості райцентрів знайти книгарню непросто.

Заступник голови Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення Василь Шевченко офіційно повідомив: в Україні в середньому на 50 тисяч населення припадає одна книгарня. Хоча загалом їх по країні близько тисячі, а не пару сот, як переконують письменники.

"У них може є тисяча книгарень, а в Україні стільки немає. В Києві за радянських часів було 90, десь 2-3 роки тому залишилось 9. Тепер, не знаю, може, наросло 2-3 в ці кращі часи. Зараз просто катастрофа", - сумно констатує лауреат шевченківської премії письменник Тарас Федюк.

Пошукати декларовану тисячу хочуть і брати Капранови. Адже офіційна статистика Держкомтелерадіо дає підстави спокійніше оцінювати ситуацію з книжковою інфраструктурою і казати, що чисельність книгарень зростає. Тож письменники надіслали запит у Кабмін з проханням надати адреси омріяної тисячі.

"Я прекрасно розумію, що в Києві не тисяча книгарень, а значно більше, якщо за книгарні вважати всі точки на книжковому і речовому ринках Петрівки. Може, так вони й рахують", - напівжартома кажуть Капранови.

А поки письменники і влада з'ясовують істину, українці не шкодують свої кревні на книжки, переконує письменниця Ірен Роздобудько.

"Люди зрозуміли, що треба ходити на ці заходи (книжкові форуми), не слухати ніяку політику, а купувати книжки", - ділиться авторка нещодавно екранізованого "Ґудзика" своїми спостереженнями та враженнями колег.

"Інтерес до української книжки росте, але можливостей є менше", - додає письменник Сергій Пантюк. Він вже давно розробив проект районних кав'ярень-книгарень, щоб хоча б у райцентрах з'явились місця, де можна придбати українську книжку.

Але ідея залишається нереалізованою. Пантюк впевнений, все це - через байдужість влади до проблеми книговидавництва.

Втім, уважні читачі новинних стрічок пам'ятають про підписаний президентом указ про популяризацію української класики. Але ініціатива Віктора Ющенка не до вподоби письменникам.

"Держава замість указів мала б профінансувати закупівлю бібліотеками книжок. А так указ є, а минулого року виділили 40 мільйонів на закупівлю книжок, а цього року - 1 мільйон 200 тисяч. Що краще - з указом чи без? Вартість цього указу - 38 мільйонів 800 тисяч гривень. Ми заплатили", - каже Дмитро Капранов.

А Тарас Федюк нагадує, що держава ще й не виплатила багатьом видавництвам кошти за придбані за держзамовленням книги. Та й продані книжки після зміни курсу долара раптово подешевшали майже вдвічі.

Допомогти українській книзі вирішив нардеп В'ячеслав Кириленко. Хоча політик дуже сумнівається, що у нього щось вийде і його законопроект "Про національний культурний продукт" пройде бодай перше читання.

"Тому що він надто український для цього парламенту і потребує відвертої розмови про багато речей", - каже політик "Українській правді. Життя".

Та навіть якщо ініціатива Кириленка не вмре в законодавчих стінах, українській книжці це мало допоможе.

"Цей законопроект кіношний, театральний, який завгодно, але він не наш", - кажуть письменники Капранови.

"Книжка з нехлюя виховує ошатну і чемну людину"

У цьому вже другий рік поспіль переконують учасники письменницького автопробігу. Під гаслом "Вдаримо автопробігом по безкнижжю та нехлюйству!" автоколона з більше десятка сучасних українських літераторів на машинах вирушила вулицями столиці.

Минулого року письменники просили владу звернути увагу на проблему з книжками в країні. Тепер вони теж підготували лист до ВР, у якому просять ухвалити закон на підтримку української книги. Однак ймовірність того, що можновладці звернуть на лист увагу викликає сумнів навіть у найбільших оптимістів: політичні пристрасті не передбачають стратегічного мислення.

Та цього року митці вирішили поставити перед собою бодай одне потенційно виконуване завдання. Вони просять Верховну Раду включити Міжнародний день книжки, який увесь світ святкує 23 квітня, до переліку державних свят в Україні.

"Ми - одна з не багатьох європейських країн, яка не поважає книжку і не шанує її на державному рівні" ,- йдеться у зверненні письменників до українських можновладців.

Найкраща ситуація з книжками - в Херсоні, Харкові, Дніпропетровську та Львові, переконують літератори. Фото Віктора Шемчука 
Принципово з іншої ноти стартував автопробіг. Якщо минулого року дійство розпочиналось з поминання книгарні Києво-Могилянської академії з встановленням таблички "Тут була книгарня", запалення поминальної свічки і покладання вінків, то цього року воскреслу книгарню вітали.

Але акт поминання таки відбувся. На Хрещатику, де ще рік тому була книгарня "Мистецтво". Під читання віршів, попри натовп майстрів художнього слова пробігали "кияни та гості столиці". І лише деякі з них з цікавістю спостерігали за акцією.

Втім, вони цілком можуть належати до 50% "нечитайлів", яким абсолютно байдуже красне письменство. Якщо вірити заступнику голови Держкомтелерадіо, минулого року майже половина населення не прочитала жодної книги.

"Перед нами стоїть задача - щоб хоча б втричі виросла кількість книг: не 1,2 книги на громадянина України видавалась, а більше 3 книг", - розповів нам Шевченко.

А поки що ситуацію чітко змальовують брати Капранови: "Українці - не читаюча нація".

Ще один Шевченківський лауреат Дмитро Стус додає: "Навіть у Білорусі та Молдові ситуація з книжками краща".

"Але українські книжки тримають удар краще, ніж обидва Клички разом. Тому сподіваємося, що переживемо це", - оптимістично каже Дмитро Капранов.

23 квітня - всесвітній день книжки. Це свято встановлене рішенням ЮНЕСКО 1995 року. Дату було обрано в пам'ять про те, що 23 квітня померли письменники Мігель де Сервантес, Вільям Шекспір та Інка Гарсіласо де ла Вега.

Крім того, цього дня народились такі відомі письменники, як Моріс Дрюон, Володимир Набоков, Халдор Лакснес, Андрій Курков.

Усі фото надані прес-службою братів Капранових

powered by lun.ua