Театр, у якому грають не актори. Він лікує

А ще, театр допомагає замислилися і переосмислити, здавалося б, звичні речі, поглянути на свою проблему з іншого боку і нарешті побачити за окремими деревами ліс - розповідають арт-терапевти.

Недаремно сучасне мистецтво тяжіє до спрощення і первісності. У пошуку себе людина знову звертається до первісних архетипів й не рідко саме там знаходить відповіді на свої запитання. Усі ми робимо перші театральні спроби у дитинстві, коли граємося іграшками, спілкуємося з уявними друзями і навіть свої сни починаємо бачити у театральній формі.

Драматерапія, психодрама і театр Playback

Театр зародився з стародавньому світі як спосіб спілкування з богами, усвідомлення категорій добра і зла, об'єднання людей переживанням спільних емоцій, катарсисом.

В ХІХ ст. драматерапію використовували лише в психіатричних клініках, але поступового до фахівців прийшло розуміння, що театральне перевтілення може бути не лише ліками, але й запобіжних заходом.

Сьогодні у роботі зі своїми клієнтами терапевти використовують різноманітні методи, пов'язані з театральним мистецтвом, усвідомивши цілющу дію голосу, руху, рольової імпровізації, використання гриму, масок, костюмів, освітлення, постановки тощо. То що таке драматерапія?

Драматерапія - це робота із драматичною реальністю, коли арт-терапевтом береться готовий сюжет міфу чи драматичного твору, який торкається близьких кожному тем. Часом сюжет сам народжується у процесі групової роботи.

Кожен робить свого героя таким, яким він його уявляє, згідно з особливостями персонажа, соціальним статусом, а також внутрішніми переживаннями самого актора. Таким чином актор має можливість програвати ролі, які не може грати в повсякденному житті. Найважча задача - повністю перевтілитися у свого персонажа і відчути себе так, як мав би відчувати він.

І це справді неймовірний стан, коли після колективної імпровізації вся новоспечена акторська трупа сідає на сцену і кожен розповідає, що відчував у свої ролі. Коли стає байдуже, скільки років твоєму партнеру - двадцять чи шістдесят, адже очі в обох горять однаково яскраво.

"Жива скульптура" - одна із технік театру Playback. Завмерши у скульптурі, п’ять акторів показують "жіноче піклування". Усі фото надані автором статті

Уже в процесі обговорення, розумієш, що театр є засобом вивчення життя окремої людини або цілої сім'ї, спільноти. Він дає можливість відсунути особисті переживання з тим, щоб подивитися на них з різної відстані і різних точок зору.

І саме для того, щоб розглянути свої власні проблеми та знайти їм вирішення, терапевти використовують психодраму - роботу з життєвим сценарієм клієнта, реальними ситуаціями, які відбувалися, відбуваються або можуть відбутися.

Але ця методика прийнятна для роботи в невеликій групі, а для роботи з широкою аудиторією використовується психологічний театр імпровізації Playback.

"Playback - театр спонтанності. Він діє за принципом парасольки - глядач розповідає історію, а актор її показує. Таким чином розкривається внутрішній світ розповідача, але розкривається не яскраво. Актор ловить цей внутрішній світ і уже в яскравих фарбах показує на сцені", - розповідає керівник київського Playback-театру "Déjà vu plus" Володимир Савінов.

Таким чином глядачі є авторами сценарію і режисерами вистави. І це також є своєрідною психотерапією, адже глядач має можливість випустити свої переживання, подивитися на них "з боку", переосмислити свою проблему, посміятися над нею і зрозуміти, що все не так погано, як здавалося.

Реабілітація з використанням театральних методик або просто - театральний фестиваль

Про драматерапію говорять, що вона є методом запобігання і лікування. Нині її методики активно використовуються в Україні і світі задля реабілітації дітей з особливими потребами, їх фізичної, мовленнєвої, психічної та соціальної адаптації.

"Слухняність" у техніці "живої скульптури" театру Playback.

На сьогоднішні на всій території Україні працює понад 100 театральних колективів людей з особливими потребами, які функціонують при спеціальних школах та інтернатах для дітей з особливими потребами, а також громадських організаціях.

Історія почалась вісім років тому, коли молоді львів'яни з'їздили на подібний фестиваль до Польщі, а потім разом із партнерами-поляками влаштували перший театральний фестиваль у Львові, створивши благодійну організацію Мистецько-терапевтичний центр "Непротоптана стежина".

Фестиваль став стимулом для вихователів дитячих будинків та громадських організацій готувати свою акторську трупу. Досвід проведення фестивалю виявився настільки вдалим, що ініціативу одразу перейняв Київ, а згодом - Суми і Червоноград Львівської області, де тепер проводяться щорічні фестивалі.

"Цілями таких акцій є привернення уваги найперше влади, а також суспільства до проблем неповносправних (невелика фінансова допомога, реабілітаційні потреби та ін.) А отже, це є своєрідний розв`язок соціальних проблем через творчість» - розповідає координатор проектів благодійної організації "Непротоптана стежина" Анастасія Войтюк.

[L]Окрім того, Анастасія підкреслює важливість самого творчого процесу для людей з особливими потребами. Граючи в театрі та виступаючи на фестивалях їм легше інтегруватися в суспільство, де до них звикли ставитися з обережністю.

Кожна поїздка на фестиваль - це невелике випробування для дітей. Малеча і підлітки з фізичними й розумовими вадами вчаться бути організованими, самостійно дбати про себе і виконувати неважкі завдання керівника - можливо, перші і найважливіші в їхньому житті завдання.

Після таких фестивалів зростає не лише самооцінка дітей, а і їх батьків, і педагогів, які починають пишатися своїми вихованцями.

Корисний досвід отримують і волонтери, котрих залучають до таких акцій. Навіть якщо в перший день вони дивляться на дітей з жалем чи острахом, до кінця чотирьохденного фестивалю стираються усілякі рамки між людьми, приходить розуміння, що немає різниці, є в людини видимі вади чи немає.

Шостий Міжнародний інтеграційний фестиваль "Сонячна хвиля"

Хоча театральний рух і набирає обертів, проте у нього також вистачає проблем. Не вистачає фахівців у галузі соціальної роботи, що могли б стати успішними режисерами і арт-терапевтами, оскільки можливостей навчатися в Україні майже не існує.

Так, для вистав дітей з особливими потребами більш доцільно було б використовувати техніки пластичного, лялькового театрів, театру тіней, ніж класичного драматичного театру, але для того, щоб практикувати такі вистави, потрібно мати керівника, який би володів даними техніками.

Не меншою проблемою є рецидиви та не прогнозовані напади хвороби, що часом стаються з акторами. А цю проблему вирішити набагато важче...

Нині серед керівників театральних колективів існує дискусія, чи театр потрібен для того, щоб замаскувати, чи щоб відкрити проблему, демонстративно підкреслюючи, що дитина має вади. Скажімо, чи давати худому хлопчику роль хробачка, яка йому дуже пасує, але в якій він почувається ще більш нещасним?

Проте, не зважаючи на проблеми, театральні фестивалі долучають до себе все нових й нових акторів.

VIII Всеукраїнський та Міжнародний театральний фестиваль "Казковий світ" запрошує глядачів до Львова 7-10 травня і закликає не бути байдужими.