В Україні з'явився перший музей-в’язниця

В експозиції представлені нещодавно розсекречені "розстрільні списки" та архівні справи на одного із найвідоміших в'язнів - отця Миколи Хмільовського, керівника підпільної греко-католицької церкви та члена парламенту воюючої України - Української головної визвольної ради. Дослідники зібрали і ромістили на стелі пам'яті всі відомі на сьогодні прізвища закатованих в 1941 році.

В неділю Центр досліджень визвольного руху та Служба безпеки України відкрили перший етап експозиції Меморіалу пам'яті жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Перший етап експозиції Меморіалу "Тюрма на Лонцького" має три сюжетні лінії: історія споруди, в'язничний побут та масові розстріли в кінці червня 1941 року. Вона розташована на першому поверсі. Вхід відкрито зі сторони вулиці Брюллова (колишня вул. Лонцького) - там, де він був у часи функціонування тюрми.

До огляду підготовані - пропускний пункт, тюремні камери, кабінет слідчого, фотолабораторію та інші приміщення в'язничного побуту. Частину тюремних камер обладнано в експозиційні зали. В коридорах вмонтовано стенди, на яких подано історію будівлі, прізвища частини розстріляних в'язнів та тексти документів, які регламентували перебування в цій тюрмі у різні періоди.

Окремий експозиційний зал присвячено о. Миколі Хмільовському - Голові підпільної УГКЦ та членові УГВР, який свого часу перебував в тюрмі "на Лонцького". В цьому залі можна простежити життя та діяльність окремо взятого політв'язня тюрми "на Лонцького" крізь призму його кримінальної справи.

Основний акцент в експозиції поставлено на найкривавішу сторінку в історії тюрми - масові розстріли кінця червня 1941 року. В одному із залів демонструються кадри із кінохроніки, де зафіксовано стан тюрми після відходу радянських військ зі Львова в кінці червня 1941 року.

Серед тюремних камер, в яких відтворено умови в'язничного побуту на окрему увагу заслуговує т. зв. "камера смертників" - в ній в'язні очікували на виконання вироку, яким нерідко був розстріл.

З метою відтворення історичного тла найтрагічнішого періоду в історії "тюрми на Лонцького" - радянської окупації - в окремому залі представлені репродукції пропагандистських плакатів того часу, на фоні яких лунають записи пісень на кшталт "Широка моя страна родная". Цей зал демонструє різкий контраст офіційної пропаганди із реальним життям в СРСР - зокрема на прикладі умов перебування в тюрмі "на Лонцького".

В кінці експозиції лунає "усна історія" - записи спогадів колишніх в'язнів.

Експозиція підготовлена співробітниками Центру досліджень визвольного руху за сприяння Служби безпеки України.

Кошти для відкриття Меморіалу зібрані з пожертв львівської громади. Меморіал наразі можна буде відвідати щочертверга з 14-00 до 18-00, також співробітники Центру проводитимуть екскурсії цією виставкою за попереднім записом за телефоном 2994515 та через електронну пошту [email protected].

Історія в'язниці "на Лонцького"

Колишня в'язниця на вул. Бандери має 85 років. Це була найбільша в'язниця у Львові, яка протягом всього періоду боротьби української нації за власну державність вона була уособленням жорстокості окупаційних режимів на Західній Україні: тут містилися в'язниці польського, німецького та радянського режимів.

У трагічні дні кінця червня 1941 року тут було знищено найбільшу кількість політичних в'язнів в Західній Україні - 1645 осіб, що становило 41 відсоток від усіх помордованих в'язнів Львова. Саме після тих подій за в'язницею "на Лонцького" закріпилася особливо сумна слава.

За часів німецької окупації тут містилася слідча в'язниця, де проводилися допити противників Рейху. Під час одного із таких допитів в листопаді 1942 року тут було закатовано одного із провідників ОУН, генерал-політвиховника УПА Івана Климіва-"Легенду".

Після Другої світової війни в'язниця використовувалася радянськими карально-репресивними органами для утримування полонених повстанців під час слідства. Після проголошення незалежності України тут було розташовано слідчий ізолятор СБУ.