Мами в найм відтепер в Україні. Фото

40-річна Тетяна вже більше року працює СОС-мамою для шести білявих діток - п'яти дівчаток та одного хлопчика. Компанія весела та гамірна - Оксані 11 років, Світлані - 10, Галинці - 8, Насті - 7 років, а найменшим, Юлі та Віталіку, 3 та 2 рочки.

Після позбавлення їхньої біологічної матері батьківських прав діти ризикували назавжди розлучитися. Працівникам броварського дитячого селища довелося збирати рідних сестер та братика до купи з різних місць - кимось опікувалася бабуся, хтось жив у притулку. Зараз діти разом із новоспеченою мамою живуть в одному із шістнадцяти комфортабельних двоповерхових будинків містечка.

Тетяна працює мамою для шести діток

"Наш день починається о п'ятій ранку, щоб діти встигли дістатися школи - на дорогу іде майже година", - розповідає Тетяна.

"Школярі снідають та ідуть на навчання, потім прокидається малеча. Увечері всі вдома - старші вчать уроки, менші граються. На словах все виглядає рутинно, але насправді у кожному дні купа емоцій!" - посміхається незвичайна мама.

Сім'я живе у ось такому двоповерховому будиночку

Професія "мама": від тьоті і вище

Тетяну працівники селища знайшли за оголошенням у газеті. Кажуть, з усієї України надійшло більше 3000 заявок від бажаючих за гроші виховувати дітей, які залишилися без піклування біологічних батьків. В результаті обрали трохи менше десятка жінок. Як і Тетяна, більшість із них мають вищу освіту. А вона, на додачу, ще й навчається в аспірантурі за напрямом психологія.

За словами соціального педагога Тетяни Іваненко, процес відбору потенційних мам нелегкий. Найважливіші критерії - психологічна адекватність та правильна мотивація. Проходять майбутні СОС-мами і спеціалізовані тренінги.

"Спочатку жінки певний час працюють в якості так званих СОС-тьоть, виступаючи першими помічницями мами", - розповідає Іваненко. Це, каже вона, і є найкраща підготовка для тих, хто прагне підвищити свій статус у містечку.

У свої 7 років Настя встигла заслужити не одну відзнаку. "Міні-модель Бровари" та "Міні міс зірочка" - це тільки кілька нагород, отриманих Настею у місцевих конкурсах краси

Діти, які знали жінку як СОС-тьотю, сприймають її в ролі матері легше, аніж абсолютно нову людину. "Проблем зі встановленням контакту немає: позбавлені батьківської турботи та любові діти часто готові назвати мамою першу людину, яка виявить свою до них небайдужість", - твердить педагог.

Перед отриманням рангу СОС-матері Тетяна пропрацювала тьотею більше року. Мала 40-годинний робочий тиждень: наглядала за дітками під час вихідних та відпустки мами, возила їх на курси психокорекції та до школи, виконувала інші обов'язки. В її теперішні завдання входить виховання дітей та організація їхнього дозвілля. Нещодавно старші дівчатка за бажанням Тетяни змінили школу на таку, де поглиблено вивчають іноземні мови.

Умови для життя у будинках такого СОС-містечка цілком кофмортні

За витрачені на продукти, одяг, книжки, іграшки та облаштування помешкання гроші кожна наймана мама періодично звітує. З усіма обов'язками та хатньою роботою їй допомагають справлятися дві помічниці.

Як і звичайні штатні працівники, СОС-мами отримують зарплатню, кошти на власне харчування, мають відпустку та один вихідний на тиждень. За словами директора селища Олександра Поліщука, у випадку, коли, наприклад, 40-річна жінка пропрацює у селищі до пенсії, то до державних пенсійних виплат вона отримуватиме доплату від благодійного фонду.

Замість тата - дяді

За словами директора з розвитку програм Благодійного фонду "СОС Дитяче містечко" Ганни Купцової, для роботи у селищі вони шукали і подружні пари. Однак пошук результатів не дав: із трьох пар, що звернулися за оголошенням, дві було визнано психологічно неадекватними, а третю молоду сім'ю привабив шанс отримати постійне місце проживання.

Коли жінка не має чоловіка, каже Купцова, зазвичай вона не піддається стороннім впливам та дотримується прийнятого рішення стати СОС-мамою. За наявності партнера чи чоловіка ситуація може змінитися через втручання з його боку.

Саме через такі складнощі у тамтешніх вихованців фактично немає татусів. Купцова твердить, що тата дітям замінює директор та опікун Олександр Поліщук. Тетяна Іваненко додає: функції батька виконує також чоловічий персонал поселення (водії, охоронці тощо).

"Школярі снідають та ідуть на навчання, потім прокидається малеча. Увечері всі вдома - старші вчать уроки, менші граються. На словах все виглядає рутинно, але насправді у кожному дні купа емоцій!" - зізнається наймана мама Тетяна

Контактують вихованці і з рідними дітьми штатних матусь. Так, до Тетяни іноді приїздить доросла дочка. Разом вся велика компанія проводить багато часу.

Із біологічними родичами дітям спілкуватися не забороняється. Наприклад, шестеро дітей, з якими живе і працює мама Тетяна, налагодили контакти з двома бабусями. Навіть їздили до родичок на канікули. Біологічна матір дітлахів не раз виявляла бажання бачитися з чадами, однак за весь час жодного разу їх не відвідала.

"Маленьким дітям необхідне спілкування з родичами, оскільки саме вони допоможуть малечі зрозуміти свою історію та ситуацію, в яку вони потрапили", - каже Іваненко.

На території СОС дитяче містечка - 16 двоповерхових будинків для життя дітей, що залишилися без батьківського піклування

Путівка в доросле життя

Найменшому члену цієї дитячої спільноти - рік і три місяці. Найстаршій вихованці селища Єлизаветі виповнилося 17, а нещодавно вона стала студенткою одного з київських ВНЗ. Ліза - перший кандидат до влаштування у так званий Молодіжний будинок.

Спочатку жінки певний час працюють в якості так званих СОС-тьоть, виступаючи першими помічницями мами

За правилами СОС, перебування вихованців у містечку розбите на кілька етапів:

Перший - діти від 0 до 16-18 років живуть із СОС-матерями

Другий - переселення до Молодіжного будинку, де самостійно живуть юнаки й дівчата, які навчаються чи працюють (їх навчають вести господарство, самостійно керувати бюджетом, готувати тощо)

Третій - у віці 22-24 років починається доросле життя. Вихованці переїздять у належне їм за законом, придбане у кредит чи орендоване житло, причому благодійний фонд їм сприяє певною матеріальною допомогою

Діти у віці до 16-18 років живуть із СОС-матерями

Крім того, працівники організації гарантують психологічну, медичну та матеріальну допомогу своїм підопічним у разі форс-мажорних обставин (автомобільних аварій, серйозних хвороб тощо).

Як фігурально висловився директор Міжнародної організації "Благодійний фонд "СОС Дитяче містечко" Андрій Чупріков, мета проекту - не тільки дати дітям рибу, а й забезпечити їх вудочками, аби в майбутньому вони могли самі себе забезпечити та стати повноцінними громадянами.

Процес відбору потенційних мам нелегкий. Найважливіші критерії - психологічна адекватність та правильна мотивація. Проходять майбутні СОС-мами і спеціалізовані тренінги.

Перше, але не останнє

16 помешкань розташовані у затишній лісовій зоні, однак про відлюдництво мова не йде. Рятує розвинена інфраструктура. Також у будинках є всі необхідні вигоди, побутова техніка, а найголовніше - багато простору. Є де розгулятися не тільки всередині будівель, а й надворі: загальна територія містечка складає цілих 3 га.

Окрім 16 житлових будинків, тут є актова зала, стадіон, дитячі ігрові майданчики, будинок для гостей та дім директора містечка. На будівництво витратили аж € 1,800,000. Левову частку грошей надали шведські компанії; долучилися до збору коштів і пересічні громадяни Швеції. Фінансова допомога надійшла від Національної асоціації SOS Ісландії, а також низки українських компаній.

"СОС Дитяче містечко" - єдина благодійна організація в Україні, що працює відповідно до постанови Кабміну, яка на державному рівні визнає модель виховання у селищі максимально наближеною до сімейної.

"Проблем зі встановленням контакту немає: позбавлені батьківської турботи та любові діти часто готові назвати мамою першу людину, яка виявить свою до них небайдужість", - каже педагог

Планується, що до кінця 2011 року у першому українському поселенні житимуть уже 13 сімей та 84 дитини. Після Броварів на черзі буде Луганськ, де налічується 5685 дітей, позбавлених батьківської опіки. Старт проекту створення там дитячого селища намічено на 2011 рік. У планах на 2012-й - Запоріжжя та Крим.

Кінцева мета - створення інтегрованих поселень, за правилами яких діти житимуть у звичайних багатоквартирних будинках. Так, на думку керівництва організації, їм буде простіше адаптуватися до життя всередині міської громади.

А поки що броварське містечко запрошує небайдужих до співпраці. "Ми закликаємо зацікавлених у допомозі приїздити до нас, спілкуватися з дітками, волонтерити, допомагати в міру можливості", - говорить Олександр Поліщук. На його думку, при об'єднаних зусиллях ситуація із сирітством в Україні має всі шанси змінитися на краще.

P.S. Оcобливих критеріїв відбору дітей до Містечка немає. Адміністрація працює в основному з дітьми з Києва і з Київської області, але туди можуть так само потрапити дітки і з інших регіонів України. Інформацію про дітей Містечко отримує від Соціальних служб, але багато чого залежить і від самих СОС-мам, які їздять до інтернатів та притулків та самі знайомляться та спілкуються із дітками.

**********

Зараз у світі діють 458 СОС Дитячих містечок та 359 СОС Молодіжних будинків, які стали домом для 65 776 осиротілих дітей та молодих людей. Понад 130 000 осіб відвідують СОС дитячі садки, школи та центри розвитку. Приблизно 620 000 дітлахів у світі отримують допомогу в СОС медичних та соціальних центрах.

Перше у світі поселення такого типу (SOS Kinderdorf International) було засноване у 1949 році в австрійському місті Імст Германом Гмайнером. Після Другої Світової війни багато дітей лишилися сиротами, тому ініціатива отримала підтримку австрійців. Невдовзі ідея Гмайнера знайшла прибічників і на міжнародному рівні.

Фото Міли Тешаєвої та надані організаторами