ЧАЕС: станція, що може "прокинутись" через падіння літака

144
26 квітня 2010

24 роки тому в 110 кілометрах від Києва вибухнула найпотужніша атомна електростанція Радянського Союзу. Реактор не витримав експериментів над собою, внаслідок чого на території України розірвалася потужна "брудна бомба".

Аварія та ліквідація її наслідків забрала десятки життів і змусила тікати сотні тисяч людей. Навколо станції утворилася 30-кілометрова зона відчуження і вмерло ціле місто.

 
Але й після цього Чорнобильська атомна електростанція продовжувала працювати. Останній, 3-й енергоблок станції був зупинений президентом Леонідом Кучмою аж через 14 років після аварії. Але він працює до цього часу, хоча й не виробляє електроенергію.

ЧАЕС сьогодні

На станції проводяться роботи зі зняття з експлуатації та зведення нового "Укриття" над зруйнованим вибухом 4-м енергоблоком, у нетрях якого досі криється смертельна небезпека.

 
Як розповів "Українській правді. Життя" заступник начальника відділу стратегічного планування ЧАЕС Євген Соколов, зокрема, на ЧАЕС проводиться вивільнення енергоблоків від ядерного палива та будується фундамент нової "арки", яка має убезпечити людей від зруйнованого реактору на найближчі 100 років.

Кінцевий проект основної споруди нового "саркофагу" був повернений спеціалістами ЧАЕС підряднику з численними зауваженнями, і його обіцяють доробити до кінця листопада 2010. Таким чином, зведення "арки" може початися лише у 2011 році.

За планом, "арку" мали б здати вже у 2012 році. Однак за повідомленням Рахункової палати у січні 2010 року, план здійснення заходів на об'єкті не виконується. Крім того, вартість робіт на об'єкті "Укриття" з 2007 року зросла більше, ніж у два рази - до 1,6 мільярдів євро - і це далеко не межа.

Західна преса вже зазначала, що гроші, виділені Великою вісімкою на будівництво нового "Укриття", а це 768 мільйонів доларів, йдуть мов у бездонний колодязь.

Загалом сумарні витрати на зняття з експлуатації ЧАЕС мають скласти близько 20 мільярдів гривень. А після введення в експлуатацію нового "Укриття" щорічна потреба у фінансуванні складатиме близько 1 мільярду 200 мільйонів гривень.

Персонал - не остання проблема станції

За словами Соколова, наразі на станції працює більше 3 тисяч людей. Проблема персоналу - сильний головний біль керівництва станції. Адже ЧАЕС - далеко не найпривабливіше місце роботи.

Хоча на станції й запевняють, що молоді спеціалісти до них іноді приходять, але середній вік персоналу досить великий - 43 роки. Це при тому, що жінки, які працюють в таких умовах, виходять на пенсію у 45 років, а чоловіки у 50.

"У нас вже на станції більше тисячі людей - пенсіонери. Тобто ті, які просто зараз можуть піти і все, і третини персоналу як не було", - розповів Соколов.

"Критичною кількістю персоналу для нас буде 2 тисячі осіб. Якщо буде 2 тисячі осіб - ми ще зможемо забезпечувати безпеку існуючих об'єктів. Але ніякі інші роботи. Рухатися вперед до зняття з експлуатації ми вже не зможемо", - наголосив він.

Але на станції вірять, що ЧАЕС ще може бути корисною. Зокрема, за словами заступника начальника відділу стратегічного планування ЧАЕС, за допомогою персоналу і можливостей станції можна вирішити всі проблеми України з ядерним паливом.

У зоні відчуження можуть бути створені сховища відпрацьованого ядерного палива, сховища для радіоактивних відходів, комплекс із переплавки забрудненого радіацією металу.

Гроші на "похорон"

Ситуація з фінансуванням оптимізму не додає, адже після зупинки останнього енергоблоку ЧАЕС повністю "лягла" на держбюджет.

"Фінансування йде по двох основних програмах - це програма підтримки безпеки блоків і програма зняття з експлуатації станції. Програма підтримки безпеки фінансується десь на 50-60%, а програма на розвиток - максимум на 15%", - розповів Соколов.

 
"Цілком реальна така ж ситуація, яка була у 2009 році, що у середині року в нас просто не буде грошей на рахунках", - зазначив він.

Це підтверджують і офіційні дані Рахункової палати. Відомство зазначало, що фінансування видатків бюджетних програм на ЧАЕС у 2007-2009 роках здійснювалось за "залишковим принципом".

Видатки на підтримку у безпечному стані енергоблоків та об'єкта "Укриття" становили 56,2%, а заходи з підготовки до зняття з експлуатації фінансувалися на 14,5% від загальної потреби, зазначеної у бюджетних запитах Міністерства надзвичайних ситуацій.

Не в повному обсязі фінансувалося навіть те, що було прописано на ці цілі у бюджеті - 97,7% і 68,4% відповідно.  

 
Деякий час адміністрація станції намагалася викручуватися за допомогою власної "господарської діяльності", яка, переважно, зводилася до здачі в оренду приміщень, що належали станції у Славутичі. Втім, наразі ця діяльність майже остаточно зупинилася - приміщення у ЧАЕС забрали.

За словами працівників станції, вже цього року були затримки з зарплатою, є проблеми з засобами індивідуального захисту, які також закуповуються за державні кошти.

Про "соцпакет" взагалі не йдеться. На цей рік на весь персонал станції є лише дві путівки у Трускавець. Медичної страховки та позичок на житло, на які за законом мають право працівники станції, немає.

Водночас, дані останнього медогляду на ЧАЕС зовсім невтішні - у багатьох співробітників виявлені серцево-судинні та онкозахворювання. На станції ходить приказка: "Законів про ЧАЕС багато. Ще хоча б один з них виконувався...".

"Умовно безпечна" станція

На самій ЧАЕС запевняють - станція може становити небезпеку тільки у випадку форс-мажору. Наприклад, падіння літака.

"Коли ще станція працювала, у 1999 році, ЧАЕС входила у десятку найбільш безпечних станцій за версією МАГАТЕ", - наголосив Соколов.

"Зараз у реакторах палива немає. Паливо знаходиться у басейнах витримування. Безпека забезпечується конструкцією...Нічого трапитися не може. Тільки у випадку форс-мажорних обставин", - каже він.

 
Водночас екологи менш оптимістичні щодо безпеки станції. Еколог, кандидат біологічних наук Ярослав Мовчан вважає, що ЧАЕС "умовно безпечна".

"Але це не вся правда. Проблема в зруйнованому реакторі, в "Укритті", в радіоактивному смітті, розкиданому поблизу, і не тільки", - каже експерт.

За його словами, відсутня цілісна реконструкція процесів, які мали місце в зоні зруйнованого 4-го енергоблоку станції.

"У сторону жерла зруйнованого реактора в квітні-травні 1986 року було скинуто понад шість тисяч тон свинцю. Сьогодні відомо, що там його орієнтовно три тони. Де решта?", - запитує Мовчан.

 
"Викинуто порівняно багато плутонію і америцію. Період піврозпаду плутонію - 800 років. Відомо, що достатньо потрапляння однієї його альфа-частки в легені, щоб розвинувся рак", - додає еколог.

Він вважає, що "катастрофа на ЧАЕС мало навчила наше суспільство стратегічно планувати розвиток".

"Пропозиції щодо нових реакторів, в умовах, коли відсутні технології виведення з експлуатації працюючих, відсутні сценарії дій на них у випадку нових форс-мажорів, відсутнє врахування затрат на весь ядерний цикл, відсутні реальні заходи щодо енергозбереження - це просто сумнівні пропозиції ядерного лобі, на які ведеться керівництво держави", - зазначає Ярослав Мовчан.

 
Він також вважає, що говорити про скорочення 30-кілометрової зони відчуження зарано: "Небезпека надто велика і велика мозаїчність забруднення".

У свою чергу, заступник начальника відділу стратегічного планування ЧАЕС вважає, що, можливо, є сенс скоротити зону до 10 кілометрів.

Але, за словами Соколова, зона вже ніколи не стане "зеленою галявиною". Хіба що через десятки тисяч років, коли розпадуться всі небезпечні елементи:

"Зону відчуження, скоріше за все, повністю прибрати нереально. Можливо, є сенс скоротити її до 10-кілометрової зони, але Прип'ять вже ніколи не заселити".

Усі фото надані прес-службою ЧАЕС



powered by lun.ua