Як готують питну воду у столиці. Фоторепортаж

383
14 липня 2010
У цьому місці на Дніпрі відбувається забір води для її очистки. Територія водозабору охороняється, але ніхто туди й не намагається самовільно заплисти, розповідає начальник управління Дніпровської водопровідної станції Анатолій Фурса. Тут і далі - усі фото Дмитра Ларіна
Сміття до місця водозабору прибивається не багато. Але на літній період тут ставлять плавучі загороження, які не дозволяють пляшкам та обгорткам потрапляти на решітки водозабору
Через ці грати вода потрапляє до труб, діаметром 1200 мм. Цю відібрану воду тепер будуть очищати до рівня питної
Після водозабору вода по трубах тече до так званого блоку змішувачів: там її будуть обробляти хімічними реагентами. На стіні коридору цього приміщення вивішений попереджувальний знак "Обережно! Отруйні речовини!"
У цьому місці відбувається підготовка суміші хімічних реагентів, які потім дозують у воду
Цей процес цілком автоматизований. Чотири однакові дозатори для кожного змішувача з заданим технологом інтервалом часу додають у воду хімреагенти для її очищення
На момент відвідин станції водозабору, на дозаторах був встановлений режим 294 літри розчину на годину. Це співвідношення змінюється щодня в залежності від стану дніпровської води. І перш ніж встановити необхідну дозу коагулянтів, флокулянтів, хлору та аміаку, лабораторія щодня моделює процес очистки
Розчин хімічних реагентів, який потім будуть додавати у воду
Єдине ручне втручання людини у процес змішування води з реагентами – засипка останніх у відповідні ємкості
А це – власне змішувачі. Тут у дніпровську воду виливається задана лабораторією щоденна доза хімічних реагентів
Під час додавання до брудної дніпровської води коагулянту, утворюється піна
"Це нормальний процес, прописаний і літературі", - коментує наявність такої піни у воді начальник станції
За його словами, піна не заважає процесові очистки
Коли її набирається надто багато, піну просто викидають у каналізацію
Після швидкого змішування з повним набором реагентів, вода повільно тече у горизонтальні відстійники, які розміщені під землею (на фото). Там відбуваються складні фізико-хімічні процеси, внаслідок яких шкідливі сполуки випадають в осад, а очищена вода потрапляє у блок фільтрів
Фільтрують воду від залишків шкідливих домішок, які потрапили з горизонтальних відстійників, у ось таких басейнах з піском
Тут відбувається остаточна фільтрація – вода після неї вже придатна для пиття. Просочуючись через шар піску, вона потрапляє на дренажну систему басейну і далі прямує на завершальну стадію водопідготовки - озонування
Кожен з басейнів блоку фільтрів загружений 1,5 метрами кварцового піску. Коли фільтри відпрацьовують певний термін, їх промивають чистою водою. Далі пісок використовують заново
У цих камерах виробляють озон, який потім додають до води для покращення її органолептичного стану. Після цього вода тече у резервуар чистої води. Щоправда, перш ніж подати у мережу таку готову воду, її ще додатково дохлоровують: щоб не відбулось зараження під час руху води по трубах

Навіть попри щорічне зменшення споживання води, кияни щодня використовують 800 тисяч кубічних метрів питної води. Звісно, не всю її вони випивають, але усі ці тисячі кубічних метрів води з-під крану мають відповідати чинному ГОСТу 1982 року "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".

"Можу підтвердити, що за останні 30 років у Києві жодного разу не було виявлено інфекційних захворювань, причиною яких став би водний фактор", - хвалиться головний інженер департаменту водопровідного господарства "Київводоканалу" Володимир Костюк

Відтак пити водопровідну воду у столиці цілком можна, стверджує він: "Ми виготовляємо воду, і якщо вона відповідає стандартам, і це можуть підтвердити контролюючі органи, то вода є питною".

У столиці у водопровідні мережі потрапляє вода з артезіанських скважин (100 тис.куб.м), а також вода, підготовлена на Дніпровській водопровідній станції (250 тис.куб.м) та Деснянській ВС (550 тис.куб.м). У більшості районів столиці подається змішана вода, тобто у ній міститься і дніпровська, і деснянська, і артезіанська у різному співвідношенні.

Та майже повністю воду з підземних артезіанських джерел п’ють мешканці Оболонського району Києва (цю воду не очищають коагулянтами та флокулянтами, але перед її подачею відбувається обеззараження гіпохлоридом).

Мешканці правого берега п’ють переважно воду, яку подає Дніпровська водопровідна станція, на лівому ж березі переважає постачання води з річки Десни. Хоча у різних місцях ці води змішують ще й з підземними у різному співвідношенні.

Операція очистка


У місці забору води на Дніпровській водопровідній станції кожні 5 секунд чути легеньке пікання.

"Це ми риб відганяємо", - розповідає начальник управління станції Анатолій Фурса. Перед ним – невелика водна "кишеня", з якої відбувається забір води для її подальшої очистки. В отвір у бетонній огорожі мутна дніпровська вода потрапляє у товсті сифонні труби і прямує до так званого "блоку змішувачів" – там її оброблятимуть різними хімічними реагентами.

У чотирьох "басейнах" у дніпровську воду виливають розчин з таких речовин.

"У кожній з них і хлор, і аміак, і коагулянт, і флокулянт", - розповідає нам головний технолог станції Любов Авраменко. Сам розчин готується відповідно до наперед заданої лабораторією формули. А її визначають після аналізу дніпровської води.

[VR]Коагулянти і флокулянти – речовини, які застосовують для очищення води. При цьому дрібні частини, які містяться у воді, під дією коагулянтів і флокулянтів утворюють "пластіцвці", які випадають в осад [/VR]"У лабораторії з цією водою проводять досліди. Додаються різні дози реагентів. Ми пробуємо, яка комбінація є найкращою для очистки води", - каже Авраменко. Далі ось цю обрану комбінацію закладають у автоматизовану систему підготовки розчину хімреагентів.

"Сьогодні у нас доза - 294 л на годину", - коментує зображення на покажчиках Авраменко і в цей час у невелику ємність починає виливатися густуватий розчин - готова суміш для дозування у воду. Система спрацьовує автоматично, люди лише засипають хімреагенти в установку.

На землі поблизу змішувача – пакети з флокулянтом PRAESTOL. За добу до відвідин станції "Українською правдою. Життя" цього порошку було додано у воду 49 кілограмів. Загалом кількість реагентів для очистки води вражає. За словами начальника станції, щодоби у воду додається 20-25 тон сульфату алюмінію, 600-700 кг хлору, 200-300 кг аміачної води і ще близько 100 кг інших флокулянтів та коагулянтів.

Та це – приблизні цифри, щодня їхня кількість відрізняється, адже все залежить від вихідної якості води у Дніпрі, а вона змінюється в залежності від погоди, пори року, ситуації на об’єктах у інших країнах, через які тече річка.

У блоці чотирьох змішувачів у потік води швидко вливаються реагенти. Спочатку – коагулянти, які надають воді злегка білуватого кольору, в кінці – флокулянти. 

"Далі вода з повним набором реагентів, там де є і хлор, і коагулянт, і аміак, і флокулянт, поступає на стадію відстоювання у горизонтальні відстійники. Там вона знаходиться годинами, дуже повільно рухається з початку і до кінця, і основна частина скоагульованих забруднень випадають там в осад", - розповідає Любов Авраменко.

Вода з таких відстійників потрапляє у так званий "блок фільтрів" – там на піщаних фільтрах має залишитись все те, що не випало в осад у відстійниках.

Басейни з фільтрами на Деснянській станції (на фото) більші, ніж на Дніпровській. Але загалом система очистки на них повністю ідентична. Єдина відмінність – озонування дніпровської води, чого не роблять з деснянською. Тут і далі - фото автора

Повну очистку дніпровська вода проходить у 42 басейнах, які загружені кварцевим піском висотою півтора метри. Саме через нього фільтрується вода, яка прийшла з горизонтальних відстійників. Просочуючись через такий пісок, чиста вода по дренажній системі тече вниз у ємності для чистої води.

На Деснянській водопровідній станції таку воду лабораторія перевіряє на відповідність ГОСТу, здійснює додаткове хлорування (щоб під час руху по мережі не виникло якесь інфекційне забрудння) і подає у труби, по яких вона доходить до домівок киян.

Ось такі труби під’єднані до кожного басейну Деснянської водопровідної станції. З одного боку тече брудна вода на фільтрацію, а з іншого – вже чиста питна вода

На Дніпровській водопровідній станції воду після фільтрації ще подають на процедуру озонування: його здійснюють для покращення запаху та органолептичного стану води. А вже після цього у воду додають ще трохи хлору.

"Відстань від нашої станції до міста – не менше 10 км. І для того, щоб забезпечити наявність хлору по всьому його шляху, ми повинні додатково її дохлорувати. Зимою це непотрібно, а влітку це потрібно", - пояснює Авраменко.

Лаборант проводить дослід з хлором для того, щоб визначити, скільки цього реагенту потрібно додати у воду нинішньої якості, щоб її найефективніше обеззаразити

Інша вода
Експерти з питань води називають водопровідну мережу столиці однією з найгірших в Україні. Мовляв, вона наскільки дірява, що якість води у квартирах киян не може бути гарантованої якості через просочування різних елементів з землі.

"Наша водопровідна мережа на 90% абсолютно чиста і не накладає відбитку по якісним показникам на воду, що вийшла з водопровідних станцій", - запевняє Володимир Костюк. Та за його ж словами, у столиці щодня виникають якісь прориви мережі, особливо часто це трапляється у Святошинському районі столиці та поблизу ВДНХ. Нерідко вони виникають і на Троєщині.

Загалом з понад 4 тисяч км водопровідної мережі Києва 900 км – у аварійному стані. Та попри це Костюк переконує: якщо з-під крану і тече вода рижуватого кольору, то виною цьому є стан мереж у середині будинку.

"Ми відбираємо проби у квартирі і перед домом (тобто це та вода, яка підійшла до дому з нашої водопровідної мережі). Найчастіше виявляється, що не наша водопровідна мережа привносить зміни у якісний склад води, а скоріше за все мережі в середині дому. В залежності від того, скільки років дому, ця мережа має теж експлуатуватись хазяїнами цього будинку. Мережі мають регламентно промиватись і хлоруватись, що, на жаль, робиться винятково рідко", - каже Костюк.

У цій лабораторії Деснянської водопровідної станції якраз перевіряють якість води, яку подаватимуть у мережу. Загалом на різних етапах очищення води її склад аналізують декілька разів. У річці – раз на добу, воду, яку подаєть у мережу, перевіряють кожну годину

Завідувач лабораторії гігієни водопостачання та охорони водоймищ Інституту гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва АМН України В'ячелав Прокопов п'є столичну водопровідну воду. Він переконує: вона не найгіршої якості. Так, за кількістю нестандартних проб (тобто таких, які мають відхилення від норми) у Києві ситуація краща, ніж у середньому по Україні. 

Крім того, у столиці майже вирішена проблема хлорорганічних речовин, які є високотоксичними із канцерогенними та мутагенними проявами.

"Вони перейшли на інший метод обеззаражування хлором - аміачна вода", - пояснює Прокопов. А це дозволило суттєво зменшити у воді концентрацію шкідливих хлорорганічних сполук, кількість яких оцінюють за показником хлороформу.

"Хлороформ у всьому світі регламентується по-різному. У Росії - 200 мікрограм на літр, Японія і Німеччина допускають 30 мікрограм на літр, в Україні задокументований 60 мікрограм на літр. 10 років тому, коли ми проводили обеззараження хлоруванням, показник хлороформу сягав 100-120 мікрограм. Після цього ми почали використовувати технологію знезараження хлорамінами. Таким чином кількість хлорорганічних сполук зменшилась у 10-15 разів. І зараз за останні 10 років хлороформ у київській воді становить близько 25-30 мікрограм на літр", - каже Костюк.

У лабораторії перевіряють воду за всіма нормативними показниками. За словами Володимира Костюка, кияни не дуже активно пишуть скарги на якість водопровідної води. У середньому їх 3-4 на тиждень  
Та попри усі запевнення у безпечності та якості питної води у столиці, її мешканці є одними з найактивніших покупців фасованої води. Кияни активно беруть воду з бюветів, хоча вже близько половини з них закриті, і впевнені, що пити водопровідну воду у столиці таки не варто.

Не радить пити воду з-під крану і перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. Еколог вважає, що значно кращою є бюветна вода. "Наші науковці-водники стверджують, що вода з глибин юрського періоду не потребує додаткового очищення. Однак час від часу у пресі піднімається антибюветна хвиля", - каже Тимочко.

"Нас намагаються привчити до думки, що цілющою вода може бути лише у пляшках. Уявіть, як збільшаться доходи "продавців води", якщо у Києві закрити бювети. Найцікавіше, що саме цю підземну воду нам і продають - це у кращих випадках, але ж знаємо випадки, коли у лабораторіях з подивом зазначали, що бутильована вода певних фірм мало чим відрізняється від водопровідної", - обурюється еколог і радить ходити за питною водою саме до бюветів.

Адже киянам пощастило: мешканці багатьох інших областей такої альтернативи не мають.

Фото Дмитра Ларіна та автора

powered by lun.ua