Генетики навчилися передбачати довголіття

Науковців встановили 150 генетичних маркерів, які присутні в геномах людей похилого віку і визначають їх фенотипичну схильність до довгожительства.

Група вчених з Бостона створила математичну модель, яка здатна прогнозувати на підставі аналізу цих маркерів ймовірність досягнення віку 100 років, передає ВВС.

В основу цієї моделі, що описана в останньому номера журналу Наука, покладено найбільше досліджень довгожителів з тих, які коли-небудь проводилися з цього питання.

Дослідники вважають, що вони розкрили генетичний секрет довгожительства. Їм вдалося отримати геноми 1000 довгожителів у рамках дослідження, яке почалося в 1995-му році.

Це рідкісна властивість - тільки один з 6000 жителів розвинених країн досягає віку 100 років. При цьому 90% з них не мають серйозних захворювань до віку 93 років.

Групу вчених очолюють фахівець з біостатистики в Бостонському університеті професор Паола Себастіані і професор медицини з того ж університету Томас Перл.

"Ми досліджували нашу модель на незалежних даних, отриманих про генетичні маркери групи довгожителів, і досягли точності прогнозування в 77%", - пояснила професор Себастіані.

"Це означає, що з 100 довгожителів ми можемо точно передбачити тривалість життя у 77 чоловік", - додала науковець.

За її словами, "можливість помилки в 23% вказує, що хоча генетика грає фундаментальну роль в довгожительстві, не все залежить тільки від неї".

"Такі чинники, як навколишнє середовище і спосіб життя, впливають на шанси дожити до похилого віку", - зауважила Севастіані.

При цьому немає якоїсь певної комбінації генів, яка гарантувала б довгу і безболісну старість. Вчені визначили 19 груп або так званих "когорт", кожна з яких має певне поєднання генетичних маркерів з настільки ж різними властивостями, що визначають частоту захворювань та швидкість старіння.

Незважаючи на ці дані про роль генетичних факторів у старінні людини, було б передчасним робити висновок про те, що відведений нам на землі вік цілком залежить від біологічних факторів.

Навіть серед обстежених довгожителів професора Себастіані і її колеги виявили 30 чоловік у віці більше 100 років, які взагалі не мали очікувані генетичні маркери. Деякі з них володіли сімейною традицією довгожительства - що вказує, що дослідники ще не до кінця розуміють генетику старіння.