Економічне зростання держави не приносить щастя її громадянам
Набагато важливіше неекономічні чинники, що впливають на відчуття щастя у людей. Про це повідомляється в статті дослідників, опублікованій в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Автори дослідження довели, що більш високий рівень життя в певний час у конкретній країні неминуче викликає більшу задоволеність життям в порівнянні з більш бідними країнами.
Водночас, поступове або навіть бурхливе зростання добробуту нації в цілому в більш тривалий період часу ані в розвинених, ані в країнах, що розвиваються не супроводжується аналогічним зростанням рівня щастя громадян.
Цей на перший погляд нелогічний взаємозв'язок вперше була виявлена професором Річардом Істерліном з Університету Південної Каліфорнії в 1974 році. Робота була проведена на прикладі населення західних країн, які прийнято зараховувати до числа розвинених і благополучних.
Отримавши назву "парадоксу Істерліна", цей взаємозв'язок, вкрай дратує політиків і чиновників багатьох країнах світу, піддавався безлічі перевірок і повторних перевірок іншими науковими групами.
У своїй новій роботі Істерлін і його колеги використовували дані країн з економікою, що розвивається, які покривають у середньому 22-річний період історії тієї чи іншої держави.
Вчені вивчили 17 держав Латинської Америки, 17 розвинених країн і 11 країн Східної Європи, а також 9 менш розвинених країн, включаючи азіатські і африканські.
Висновки, зроблені Істерліном більше 30 років тому, виявилися справедливими - навіть у країнах з економіко, що розвивається бурхливо (Китай, Чилі, Південна Корея) рівень задоволеності життям серед громадян не виріс.
"Якщо говорити простими словами, то парадокс полягає в наступному: у певний момент часу рівень добробуту громадян всередині країни і при порівнянні з іншими країнами коректно відображає ступінь їхньої задоволеності життям, проте з плином часу рівень щастя в середньому по країні не зростає зі зростанням економіки", - прокоментував Істерлін свою публікацію.
На думку автора статті, причина цього парадоксу може бути пов'язана із зростанням амбіцій громадян, які не дозволяють їм насолоджуватися життям. Так, збільшення зарплати впливає на рівень щастя тільки на короткий час, тоді як у довгостроковій перспективі поліпшення добробуту незмінно компенсується збільшенням очікувань майбутнього зростання.
"Якщо економічне зростання не є гарантом зростання задоволеності життям, то що ж? Ймовірно, політикам слід більш прямолінійно підходити до розгляду безпосередніх потреб людей, пов'язаних, наприклад, з охороною здоров'я і сімейним життям, ніж зі збільшенням матеріального добробуту", - підсумував вчений.
За матеріалами Newsru.ru