Повій в Амстердамі змусять платити податки
Відповідно до нового законопроекту, голландських жриць кохання можуть обкласти податками, за сумою порівнянними з тими, які платять звичайні громадяни.
Раніше голландський уряд ставився до представниць найдавнішої професії більш поблажливо, ніж до працівників інших сфер, оскільки вони вважалися жертвами сутенерів і торговців живим товаром. Однак з урахуванням економічних труднощів, які зараз відчувають багато країн Європи, влада вирішила, що більше нікому поблажок давати не будуть.
Зокрема, це торкнеться бізнесу любовних послуг, річний оборот якого в Голландії оцінюється в 625 мільйонів євро, пише ВВС.
Зміни в законодавстві можуть сприяти появі десятків тисяч нових платників податків, і держава сподівається, що повії, як і представники інших професій, будуть віддавати скарбниці 33% своїх доходів, тобто стільки ж, скільки представники інших професій.
З 2000 року, коли в була Голландії узаконена торгівля власним тілом і повії юридично стали однією з різновидів приватних підприємців, імідж Амстердама все частіше асоціюється у європейців з розпусним парубоцькими вечірками і секс-туризмом.
Не можна сказати, що уряд Нідерландів зовсім не діє. Так, наприкінці 2007 року під тиском громадськості влада зробила спробу очистити квартал червоних ліхтарів від небажаних постояльців і, як висловився один з представників муніципалітету, "всякого наброду".
Тим не менш торгівля сексуальними послугами, як і раніше залишається найбільш прибутковим видом підприємництва в цьому місті, в яке - багато в чому завдяки саме їй - з'їжджається величезна кількість туристів і просто роззяв.
Проституція процвітає в Амстердамі з початку XVII століття. У ті часи Голландія була потужною морською імперією, а столиця була важливим портовим містом, де базувалася голландська Ост-Індська компанія.
У наш час ситуація в місті дещо інша. Тепер штат "співробітників" місцевих борделів приблизно на 75% складається з іноземок, які прибули до столиці секс-туризму на заробітки зі східної Європи, Африки та Азії. Найчастіше вони обмежуються короткими візитами - два-три місяці - а потім, заробивши достатньо велику суму грошей, повертаються на батьківщину.
При цьому про податки, зрозуміло, жінки замислюються в останню чергу.
"Вони навіть не реєструються, оскільки не хочуть нікого сповіщати про те, чим займаються, і платити податки", - говорить Марішка, у якої колись теж була своя вітрина в кварталі червоних ліхтарів.