Майже усі диктатори мали вуса – експерти
Американський політологічний журнал Foreign Policy вказав на закономірність наявності вусів у диткорів.
Експерти видання склали невеличкий рейтинг відомих політичних діячів та їхніх вусів.
Майже всі аспекти життя батька сучасної Туреччини Мустафи Кемаль Ататюрка мали історичні значення, і його верхня губа тут не виняток. Спрямовані вгору вуса, які Ататюрк носив, будучи молодим капітаном армії, були популярні в епоху Османа, і скопійовані з вусів кайзера Вільгельма II, що відображає вплив німецької культури на турецьку інтелігенцію того часу.
Але до того часу, як Ататюрк прийшов до влади, ставши в 1923 році самовладним правителем новонародженої Турецької Республіки, його вуса були підрізані до консервативної щетини.
У наступні роки, направляючи Туреччину до економічної і політичної лібералізації, він повністю збрив вуса, як символічний приклад того, як Туреччина залишила позаду своє османське минуле заради сучасного майбутнього.
З усіх диктаторських вусів Європи середини 20-го століття вуса іспанського генерала Франциско Франко, безсумнівно, найменш запам'ятовувалися.
Проте поміркованість іспанської моделі суперечить її впливу: військовий йоржик в стилі Франко був практично обов'язковою частиною уніформи будь-якого латиноамериканського військового диктатора до середини 1980-х. Багато років після смерті Франко його вуса прикрашали обличчя Аугусто Піночета в Чилі, Фернандо Ромео Лукаса Гарсія в Гуатемале і половини офіцерів аргентинської хунти, що прийшла до влади після Перона.
Коли вони вперше з'явилися на обличчях чоловіків в кінці 19-го століття, вуса, які отримали свою сумну популярність від Адольфа Гітлера, були відомі під назвою "зубна щітка".
Моржеві вуса Йосипа Сталіна так і не досягли статусу, який символізує сучасне варварство, як це сталося з вусами Гітлера, але вони були невід'ємною частиною його образу - і мішенню для його критиків.
"Сталіна знають по всьому світу за його вуса, але не за його мудрість", - зауважив тодішній прем'єр-міністр Югославії Йосип Броз Тіто в 1951 році, коли його відносини з колишнім радянським наставником стали погіршуватися.
Хоча стиль, який він носив у розквіті сил, був схожий на сталінський, вуса Саддама Хусейна були не стільки продуктом його власного самозваного культу особистості, скільки продовженням іракської традиції. Пишні вуса є синонімом мужності в Іраку з 16-го століття, будучи пережитком правління Османів у Месопотамії.
Неповага до вусів - серйозна образа: на саміті в Досі за кілька днів до початку Іракської війни в 2003 році, іракський дипломат Іззат Ібрагим аль-Доуру накинувся на свого кувейтського колектив з криками "Будь прокляті твої вуса!".
Того ж тижня, виступаючи перед військовими офіцерами в Багдаді, Саддам згадав стародавню прислів'я, заявивши їм: "Мені немає потреби говорити, що Ірак прив'язаний до ваших вусів, тому що, врешті-решт, це ваша країна".
Вуса зімбабвійського диктатора Роберта Мугабе легко не помітити, адже вони оголені так коротко, що їх можна прийняти за тінь. Але вони там є, така собі вузенька "зубна щітка".
Коли в 2001 році журналіст CNN описав останнього диктатора Європи Олександра Лукашенка як "людину, чиє правління в стилі СРСР 1950-х років, відображено в його сталіністських вусах", він занадто полестив авторитарному правителю Білорусії - трапецевидні вуса Лукашенко більше нагадують про бюрократів середньої руки, ніж про тирана, що увійшов у світову історію.
Рішення президента Сирії Башар аль-Ассада збрити вуса, які він носив всю свою політичну кар'єру, озвучене в промові 30 березня, коли він пообіцяв неймовірний набір реформ, безсумнівно, має певний символічний вагу на Близькому Сході, де вуса часто розглядають як щетинистий кордон між традицією і сучасністю.
Але тонкі вусики Ассада під його схожим на дзьоб носом ніколи не виробляли особливого враження. Як і більшість аспектів його президентства, вуса перейшли до Ассада від його батька та президентського попередника Хафіза аль-Ассада, який мав набагато більш повноцінну версію протягом трьох десятиліть свого правління.