Життя очима трейсера

Якщо проводити тихі спокійні вечори за улюбленою книгою не для вас, а вашу уяву розбурхують сцени "Тринадцятого району" та його сіквелу, і не дає спати ночами переслідування героєм Деніела Крейга терориста на початку "Казино Рояль", то заняття паркуром може стати вашим ідеальним вибором.

Лірично-теоретичний відступ

Вдаючись до теорії, паркур - це вид діяльності, заснований Давидом Беллем та Себастьяном Фуканом, що є способом руху і подолання перешкод - як частин архітектурного ландшафту міста, так і спеціальних споруд.

Тобто в основі паркуру лежить намагання максимально ефективно опинитися в певній точці простору (не плутати з фріраном - відгалуженням паркуру, що бере за основу, власне, ефектне подолання перешкод), використовуючи лише власні можливості.

Першою несподіванкою для вас може стати те, що паркур - це не спорт у найширшому розумінні цього слова. Логіка проста. Він не несе в собі жодного змагальницького аспекту.

За мету не береться швидше, краще, показовіше прийти до фінішу, набрати очки, виконати програму абощо. Як би це абстрактно не звучало, мета занять паркуром - пізнати себе і свої можливості. А пізнавши, вдосконалювати їх і надалі, щоб використовувати в реальному житті, а не тільки у спортивній залі або стадіоні.

Трейсер (той, хто займається паркуром) не бачить звичайну поверхню, яку треба подолати. Перед ним перешкода, яку треба обійти, засвоївши цей досвід.

З іншого боку, особливо для пересічної людини, цей вид спорту має безліч складних акробатичних елементів, що промовисто вказує на певну "штучність" паркуру як такого, і може заперечити все написане у цьому абзаці. Проте на думку досвідчених трейсерів - це далеко не так, і всі згадані "складнощі" є лише добре відпрацьованими простими прийомами.

Так каже Вікіпедія. Але з'ясувати як є насправді, можна поспілкувавшись із людьми, які присвятили паркуру не один рік свого життя: Максимом Гришовим і Максимом Гафовським.

Отже, якщо запитати у досвідчених прихильників паркуру як активного дозвілля, одразу помітно, що це є не лише вдалою альтернативою фізичної активності. "Паркур - це відмінна можливість розбивати закладені в нас стереотипи та обмеження", - каже Максим Гришов.

Варто зазначити, що учасники всіх тематичних інтернет-співтоварств наголошують, що це цілий стиль життя, система поглядів. Він не тільки допомагає у критичних ситуаціях, але й змінює твоє бачення світу. Максим зазначає, що завдяки паркуру він знайшов не тільки нових друзів, а й став сильнішим у моральному плані, що не раз допомагало йому в житті.

Проте, на думку Максима Гафовського, у кожної людини своя філософія і світобачення, що ніяк не може базуватися на тільки одному аспекті діяльності. І тому не варто перебільшувати роль паркуру у житті.

"Як це - "суп по-трейсерські"? Або читати книгу "по-паркурські"? На початку занять ти все бачиш у світлі паркуру. Скрізь бачиш перешкоди і намагаєшся користуватися навичками як можна частіше. З часом, розумієш, що ці навички придатні в основному для критичних ситуацій. А в повсякденному житті можна легко обходитися і без них. У цьому паркур схожий із бойовими мистецтвами".

Інший камінь спотикання у, так званій, ідеології паркуру - чи можна цого називати екстремальним видом спорту? За словами Максима Гришова, у колах трейсерів думки дуже різняться.

"Я ж ставлюся до частини людей, які не роздумуючи відносять паркур до екстриму. Якими б вкрай обережними ми не були, кожен раз доводиться грати з долею. І незаперечний факт - тільки сильні, як фізично, так і морально, люди залишаються в паркурі. Решта вже якось самі собою відсіваються", - зазначає хлопець.

Отже, якщо ви дочитали до цього місця і перше речення цієї статті все ще актуальне, то залишимо теоретичну частину трейсерам, та перейдемо до практичної, де пересічна людина зможе знайти щось цінне для себе.

П'ять кроків до успіху у паркурі

В першу чергу, які б дискусії не велися навколо того, чи є паркур екстремальним видом діяльності абощо, одне треба пам'ятати: це таки спорт. Що, в свою чергу, означає дисципліну, підтримку фізичної форми і самоконтроль. Погодьтеся, одночасне поєднання інтенсивних фізичних тренувань і більш ніж лояльного ставлення до алкоголю або чогось дієвішого в плані втечі від сірих буднів, викликає питання у доцільності.

Також не забуваймо про такі очевидні, але не менш важливі речі, як правильне екіпірування відповідно до погоди та власного комфорту.

Тренуватися можна або в залі (особливо взимку), так і безпосередньо на вулиці. Причому очевидно, що "в польових умовах" ризик стати після занять менш здоровим значно зростає.

Також треба дуже ретельно подумати перед тим, як самостійно почати тренування, керуючись лише вкрай "практичною" основою - відео-роликами з YouTube. Якщо ви не хочете, щоб візити до лікарні урізноманітнили ваше дозвілля, посівши поважне місце у вашому розкладі, і вирішили, що розриви зв'язок, переломи, вивихи та інші "радощі життя" - не для вас, то краще обачно підійти до тренувань.

Інакше, в кращому випадку, наслідки будуть скромно буяти цілим спектром кольорів на вашому тілі. В гіршому - ваша медична картка перетвориться на ґрунтовну багатосторінкову працю.

Авжеж, є ціла низка конкретних порад, як уникнути травматизму у тій чи іншій ситуації, але їх можна коротко узагальнити: концентруйся, дивись навколо і реально оцінюй свої сили. Щодо останнього принципу, то Максим Гришов так характеризує головного ворога новачків: "У першу чергу варто зменшити запал у бажанні отримати все і відразу ж - саме з цією проблемою доводиться стикатися найчастіше".

Тому варто або знайти досвідчених ентузіастів, або витратити гроші на оплачувані заняття у якійсь школі паркуру. Між іншим, сам Девід Белль не дуже схвально ставиться до оплачуваних гуртків-центрів, вважаючи паркур тим видом діяльності, який вимагає вільного розвитку та обміну досвідом безпосередньо в процесі.

"Свій досвід неодмінно цінніший за чужий, але знання інших могли б застерегти від численної кількості можливих помилок. Тим більше, не для кого не секрет, що в компанії досягати результату не тільки простіше, але й веселіше", - Максим Гришов.

По-друге, тренуватися треба часто і без жалю до себе, причому ще й із задоволенням, що само по собі звучить моторошно. "Все залежить від бажання людини. Хтось може обмежитися банальними віджиманнями, присіданнями і турніком, а хтось захоче більшого і буде вибиратися на регулярні кроси та інші силові навантаження. Інші види спорту тільки вітаються, але не є обов'язковими. До слова, паркур в тому і унікальний, що включає в себе майже все: єдиноборства, акробатику, альпінізм, білдерінг і багато іншого".

Наостанок, основна порада від Максима Гафовського звучить так: "Для початку: серйозно взятися за свою загально-фізичну підготовку, відпрацювати рухи до автоматизму і не гнатися за людьми із більш високим рівнем. Якщо ви збираєтеся серйозно займатися паркуром, то поспішати вам точно нікуди. З часом все буде".

Таким чином, якщо ви все ж таки вирішили, що вам бракує активності в цьому житті, відчуваєте готовність багато працювати і не проти розширити коло знайомств, то вам ніщо не заважає спрямувати все це у заняття паркуром. Адже відповідно до його принципів, життя не знає обмежень.

Фото з 3run.info, varez.com.ua