Невловимі сіті авторського права

31
20 червня 2011

Хто і як обкрадає улюбленців сотень і тисяч людей - музикантів, письменників, художників та інших митців.

"Крихітка" виграє війну за бренд

Нещодавно рок-гурту "Крихітка" вдалося відстояти в суді право на свій альбом "Рецепт" і назву самого колективу. Після смерті одного з учасників гурт "Крихітка Цахес" із фронтвумен Сашею Кольцовою (вона ж Каша Сальцова) припинив існувати, натомість у дещо іншому складі виник гурт "Крихітка".

Компанія "Комп Мюзик", розповіла Кольцова, взялася за судове переслідування.

- Вони намагалися відсудити в нас назву і права на весь альбом. Тепер ми виграли суд і зареєстрували свою назву як торговельну марку.

Причиною проблем вокалістка називає власну юридичну неграмотність і неуважність.

- Коли ми укладали угоду з компанією, то як слід не вчиталися, що ж саме підписуємо. А з'ясувалося, що умови досить кабальні. Вони, наприклад, могли просто забороняти крутити наші пісні по радіо.

Під час судових перипетій, які тяглися близько двох років, компанія, зі слів колишнього шеф-редактора "Джем FM" Олександра Стасова, і справді розсилала по радіостанціях листи з вимогами вилучити з ефіру "Крихітку", незважаючи на популярність їхніх пісень.

- На заході звукозаписувальні компанії інвестують в артистів, допомагають їм, а потім заробляють завдяки цьому, а ми до них прийшли вже коли самі записали альбом, нам була потрібна лише допомога в його розповсюдженні.

Невигідні для авторів угоди - пересічне явище для України. Непересічним виявилось бажання гурту боротися до кінця і перемога в трьох судових інстанціях.

Свою боротьбу в аналогічному напрямку розпочинає один з героїв "Х-фактора" Олексій Кузнєцов.

- "Sony music" запропонували мені укласти угоду тоді, коли я готувався до виступу й просто не міг як слід зорієнтуватися. Вони сказали: "Або ти підписуєш, або їдеш додому й далі не береш участь у шоу". Я, звісно, все підписав. Виявилося, що угода створена взагалі за російським законодавством, бо "Sony music" - російська компанія. Там багато утисків моїх авторських і людських прав.

Чого варте лише те, що я там записаний як "принципал". На момент підписання я не знав, що це таке, а виявилося, це означає, що я маю організовувати всі концерти та інші заходи своїм коштом. Але навіть таку угоду вони постійно порушують - не платять мені за концерти, які вже відбулися, не займаються подальшою роботою зі мною як з виконавцем. Я направив угоду до нашого Міністерства культури, аби воно визнало її дійсною або недійсною.

Даєш чотири романи на рік!

Часто виникають проблеми й у літературі. Популярній письменниці та співачці Ірені Карпі доводилося часто розривати угоди з різними видавництвами.

- Найгірше, коли молодому письменнику багатий дядя каже: "Я надрукую твою книжку!" - і все, він уже не думає ні про що, не помічає, що підписує, тільки радіє, що його твір вийде на папері. Я теж була така дурна, коли укладала перші контракти з видавництвом "Фоліо".

Письменниця і співачка Ірена Карпа зізнається, що перші угоди про видавництво своїх книжок укладала неуважно
Будь-якого автора в нас можуть "покарати" дрібним гонораром, проігнорувати право на одержання виплат із продажу кожного примірника книжки чи трансляції музичного або відео-"продукту" у ЗМІ та розважальних закладах (роялті). За умовами деяких контрактів яку-небудь популярну групу можна просто розпустити - і набрати інших людей під тією ж назвою.

"Притчею во язицех" серед письменників є видавництво, котре, кажуть, пропонувало всім авторам, які хотіли в ньому видаватися та отримати за це гроші, таку милу умову: 4-5 романів на рік. Нескладно уявити, як відбивається такий конвеєр на якості творів.

А Ірена Карпа, підписуючи угоду з "Фоліо", залишила видавництву права на російськомовний переклад свого твору. Як наслідок, вона, здається, не радить нікому читати той переклад.

- І ось, коли до закінчення терміну дії угоди лишилося два місяці, вони організували переклад у неймовірно поспішному режимі. Причому, здається, перекладала людина, яка нормально не володіє ні українською, ні російською. Переклад вийшов порнографічним у найгіршому значенні цього слова.

Часто видавництва таємно додруковують книжки популярних авторів - і не доплачують письменникам за це. А художницю Ф. обурило те, що в угоді з фірмою, яка використовує її малюнки, право розірвати угоду в односторонньому порядку залишилося тільки за правонаступником, а в неї його немає.

Поширений варіант у літературі - липовий контракт, на який взагалі не зважають ні видавець, ні автор.

Адвокат Сергій Іонушас радить нашим різноманітним артистам перед тим, як щось підписувати, консультуватися з юристом.

- Непідготовленій людині важко зрозуміти всі підводні камені угоди, тим більше, що її завжди складають фахівці, і то не в інтересах авторів.

При цьому він вважає українське законодавство цілком прийнятним. Заважає, мовляв, лише правозастосування та загальна правова неграмотність і цілковита недовіра судам.

А літературний агент і керівник юридичного бюро незалежної Медіапрофспілки Юка Гаврилова нагадує:

- Найкраще всі суперечки вирішувати одразу і на переговорах. Окремі умови контракту, які не влаштовують, можна викреслювати. А ще - пам'ятати, що в обох сторін мають бути як права, так і обов'язки. Тобто шукати не тільки особистого комфорту й вигоди, а балансу інтересів. Тим паче, що судова тяганина зазвичай непотрібна нікому.

Гроші губляться по дорозі з пункту А до пункту В

Постійно проблеми виникають і з контролем за виплатою роялті, за піратським відтворенням. Багато виплат в Україні просто не доходить до авторів, бо деякі видавництва, рекордингові компанії чи організації, які покликані їх збирати ("організації колективного управління правами", або ОКУ), десь "гублять" гроші, "не знаходять" авторів. Або і справді не можуть їх знайти.

Ось одна з таких компаній на своєму сайті шукає авторів - там висить цілий список людей, чиї гроші вони зібрали за виконання їх творів у публічних місцях. Серед не знаних широкому загалу прізвищ та ініціалів можна зустріти також, приміром, "П.Гудімова" чи "Т.Чубая". Панове музиканти, заберіть свої гроші!

Тож коли ми сидимо в кафе і змушені слухати яку-небудь приємну або неприємну музику, плата за її прокрутку теоретично вже внесена у наш рахунок. А от чи потрапить вона до кишені музиканту - питання.

До речі, у парламенті зараз перебуває проект змін до законів, які регулюють авторські права, котрий спрямований на вирішення саме цього питання. Його активно підтримала "Коаліція виконавців і продюсерів України", а от, скажімо, Юрій Крайняк у "Телекритиці" твердить, що проект відверто лобістський і що через нього ОКУ монополізують захист авторських прав, а відповідно митці, ЗМІ та інші зацікавлені структури стануть дуже залежними від цих організацій.

Втім, хіба часто в нас по-людськи й відкрито обговорюють якісь законопроекти?

Як пірати "Кашу Сальцову" рятували

Часто "обдираємо" наших улюблених авторів і ми - читачі, слухачі, глядачі. Робимо це, коли купуємо або здобуваємо "на шару" піратську продукцію. Хоч іноді не все так однозначно.

- Пірати врятували нас, коли "наша" компанія не пускала в ефір наші пісні! Вони ж ні на які заборони не дивляться, і завдяки їм на концерти приходила публіка, - каже Саша Кольцова з "Крихітки".

А продюсер Олександр Стасов злегка "заступається" і за ті компанії, які дурять авторів.

- Розумієте, в Україні абсолютно аморальна економічна ситуація, жахлива система оподаткування, спрямована на винищення малого бізнесу, плюс усе пронизане корупцією. В таких умовах багато хто обдурює авторів не з лихих намірів, а просто, щоб вижити. Треба враховувати ненормальність наших умов. Україна збирає такі ж обсяги роялті, як Литва, а населення Литви дорівнює населенню Києва.

Є й іще одне "але". На питання, чи не призвело би ідеальне дотримання авторських прав до суттєвого подорожчання мистецької продукції (а отже до недоступності їх для багатьох людей), всі учасники дискусії переважно посміхнулись.

А Юка Гаврилова, хоч і визнала можливість ризиків, запевнила, що в нас існують, наприклад, книжкові видавництва, які працюють абсолютно "по-білому", і це не перешкоджає їм бути успішними.

З цим оптимізмом згодні не всі. Так, директор одного з українських видавництв у приватній розмові визнав, що якщо пересічне видавництво робитиме все абсолютно по-чесному - і в плані податків, і в питанні гонорарів, виплат та інших авторських прав - то ціни на книжки можуть піднятися на 30-50%, що в нашій ситуації було би досить драматично.

- Ось якби вдалося досягти підйому ринку такого, як він є, тобто зробити, щоб українці стали купувати більше книжок, якось розрекламувати читання, підтримати все це піаром, і прибутки видавництв зросли, то на певному етапі та за умов тимчасових податкових пільг ми змогли би перейти на рейки цивілізованого бізнесу, в тому числі й у сфері авторських прав.

Такі от юридично-творчі справи. Нібито загалом непогане законодавство з абсолютно вивихнутим застосуванням на тлі цілковитої правової неграмотності, низької купівельної спроможності аудиторії та корупційної побудови суспільства. Чи можна тут щось змінити?

Як і в інших сферах, одразу, мабуть, ні. Але варто щонайменш поступово нарощувати правову свідомість, учитися змушувати інших виконувати закони, вимагати дотримання власних прав.

Ну, й нам, мабуть, було б непогано, коли є можливість, підтримати митців, наприклад, купивши диск чи книгу, а не скачавши їх з інтернету. Часто це не такі й великі гроші, порівняно з просадженими де-небудь на піці з пивом.



powered by lun.ua