Вчені знайшли пояснення шокуючій поведінці "пінгвінів-збоченців"

Сучасні вчені знайшли раціональне пояснення сексуальним проявам пінгвінів, які 100 років тому здавалися збоченнями, пише Бі-Бі-Сі.

Доктор Джордж Мюррей Левик в 1910 році став учасником знаменитої антарктичної експедиції капітана Роберта Скотта, що завершилася загибеллю останнього, а також чотирьох його товаришів. Сам Левик вижив, оскільки не зміг приєднатися до основної групи, що прямувала до полюса, і був змушений перезимувати на острові в затоці Терра Нова.

Все літо 1911-1912 років (в Антарктиці літо припадає на грудень-лютий) він провів на мисі Адер, спостерігаючи за популяцією пінгвінів Аделі – одним з найпоширеніших видів пінгвінів. Доктор Левик став першим ученим, який побачив повний цикл розмноження цих тварин.

Але серед безлічі спостережень, зроблених ним того літа, були й такі, які здалися йму надто шокуючими. Доктор Левик був щиро обурений "сексуальними збоченнями" пінгвінів Аделі: зокрема, тим, що деякі самці злучалися з мертвими самками. Левик навіть робив деякі записи грецькою мовою, щоб про це не дізналася непідготовлена ​​публіка.

Після повернення до Британії доктор Левик спробував опублікувати свої записи, проте, за словами Дугласа Рассела з Музею природознавства в Лондоні, для того часу це було дуже сміливо.

"Він представив колегам цей незвичайний і живописний звіт про сексуальну поведінку пінгвінів, але наукове співтовариство пост-едвардіанської епохи визнало, що матеріал важко опублікувати", - розповідає Рассел.

У підсумку глава про сексуальну поведінку пінгвінів не увійшла до книги Левика, але тодішній керівник відділу зоології Музею природознавства Сідні Хармер розіслав 100 копій звіту провідним зоологам.

За словами Дугласа Рассела, вчені тієї епохи просто не володіли необхідними знаннями, щоб правильно витлумачити спостереження Левика, які той вважав прикладами некрофілії серед тварин.

"Це ні в якому разі не є аналогом некрофілії в нашому розумінні, - пояснює Рассел. - Самці бачать самок в позі, яка викликає у них сексуальну реакцію. Вони не роблять відмінності між живими самками, готовими до зносин, і мертвими особинами, які випадково опинилися в такій же позі".

Тільки дві копії звіту зі ста, зроблених Сідні Хармер, збереглися до наших днів. Репринтну версію однієї з них Дуглас Рассел разом з колегами опублікував в журналі Polar Record.

Вчений розповів, що виявив копію звіту Левика абсолютно випадково.

"Якось раз я гортав архівні документи про Джорджа Мюррея Левика і випадково виявив серед них цю дивовижну записку, з заголовком "Сексуальні звичаї пінгвінів Аделі, не для публікації". Заголовок був набраний великими жирними буквами".

"Звіт був повний свідоцтв того, як пінгвіни примушують самок до сексу, того, як вони здійснюють сексуальне і фізичне насильство над пташенятами, як займаються сексом явно не з метою репродукції. Закінчувався звіт описом гомосексуальних контактів між пінгвінами. Це було приголомшливо", - згадує Рассел.

Звіт доктора Левика, написаний від руки, вперше виставлений на загальний огляд в Музеї природознавства. Дуглас Рассел вважає, що записи зоолога кажуть багато чого не тільки про пінгвінів, а й про науку того часу.

"Левик в деякому сенсі потрапив в ту ж пастку, що й багато інших вчених, які бачили в пінгвінах двоногих птахів, що нагадують маленьких людей. Але вони не люди. Вони птиці - і вивчати їх потрібно саме з цієї позиції", - додає він.