Група студентів мандрує світом на авто з сонячними батареями. Фото

14
2 червня 2012

Головне правило: учасникам заборонено використовувати енергію з електромереж, пояснює студент-інженер Яґо Ельбрехт.

"Ми хочемо показати, що можна проїхати навколо світу на сонячній енергії. Якщо ж сонце не світить, ми повинні прочекати в одному місці два-три дні", цитує Ельбрехта "Німецька хвиля".

При полуденній спеці сонячної енергії вистачає, аби їхати зі швидкістю 50 кілометрів на годину. Ввечері та вранці, а також при натискуванні на педаль газу двигун працює за рахунок енергії з резервних батарей у багажнику.

Отже, особливо не розженешся. Так студенти і їдуть навколо світу зі швидкістю 50 кілометрів на годину.

"Щоправда, нам якось вдалося розігнатися й до 110 кілометрів на годину, - каже Ельбрехт. – Здається, це було в Новій Зеландії. Тоді ми їхали згори".

 

Два звичайні автомобілі із бензиновим двигуном супроводжують команду Solarworld, піклуючись про команду та їхні речі. Студенти чергуються за кермом машини та роблять поточний ремонт.

"Мені доведеться пропустити два семестри заради участі в цьому автопробігу, - посміхаючись, каже Ельбрехт. - Але другий шанс проїхатись довкола світу та ще й у машині на сонячних батареях у мене навряд би ще колись з'явився!"

 

Коли вперше сідаєш за кермо автомобіля на сонячних батареях, то відчуваєш себе неначе в якісь іграшковій машинці з дитячого майданчика: невеличке кермо, два досить незручних сидіння.

У ній не так і багато простору, особливо для таких високих людей, як Ельбрехт. "Але все нормально, - говорить він. - Я просто маю трохи зігнутись, от і все". Окрім того, зауважує далі студент, решта учасників команди є меншими за нього.

У сонячний день вистачає кількох хвилин, аби в авто стало по-справжньому спекотно. Кондиціонеру в машині, звісно ж, немає – він надто важкий та використовує забагато енергії. Натомість в передній частині автомобіля прорізані два отвори, які дозволяють трохи провітрити салон.

"Однак така система не надто спрацьовувало в Австралії. Там було вже дуже спекотно", - каже Ельбрехт.

 

Немає в машині й опалення, чого так не вистачало в горах Арізони. Кермо не оснащене сервомеханізмом, нема й підсилювача екстреного гальмування. Ресори теж особливо м'якими не назвеш. "Ви відчуваєте кожну нерівність на дорозі, кожну вибоїну, - розповідає Ельберт. - Машина досить сильно торохтить".



powered by lun.ua