Садочок "Кенгурятко": китайська мова і японські єдиноборства

Що робити, коли у вас троє дітей, двоє з яких не люблять ходити в садочок, а третя просто ще замала; коли вам хочеться бути ближче до сім’ї, а не пропадати з ранку до вечора на роботі; коли при цьому ви володієте китайською мовою і японським бойовим мистецтвом? "Відкривати власний садочок", - вирішив Андрій Коршак.

Садочку сімейного типу "Кенгурятко" вже три роки. У великому приватному будинку в Голосіївському районі Києва виховуються дітки з дворічного віку і до школи.

Найцікавіша особливість – тут навчають китайської мови. І не просто "навчають", а спілкуються китайською. А ще англійською, українською і російською.

Акцент також зроблено на фізичну підготовку на базі японського бойового мистецтва кудо.

У вихованні за основу взято державну програму для дитсадочків "Я у світі". Крім того – ранній розвиток, творчі заняття, підготовка до школи, ляльковий театр.

Вартість: 3 тисячі гривень на місяць. Китайська з носієм мови та бойові мистецтва оплачуються додатково.

Китайська грамота

Під час розмови організатор "Кенгурятка" Андрій Коршак час від часу відволікається на дітей. Однак, що саме він говорить, залишається загадкою, бо звертається до них майже завжди китайською. І, схоже, його непогано розуміють навіть найменші.

"У нас чотиримовне середовище, - пояснює він, - більшість дітей спілкуються російською, деякі діти і педагог – українською, викладач англійської – англійською, а я та викладач китайської – китайською. Діти не плутаються, бо звикають, що одна людина говорить якоюсь однією мовою".

Окремі заняття з китайської для старших дітей веде китаянка, яку тут називають Юлею. "У неї ідеальна вимова, а це в китайській чотиритоновій мові дуже важливо, бо в залежності від інтонації слова можуть набувати зовсім іншого значення", - пояснює Андрій.

Китайські слова дітям не перекладають – вони самі інтуїтивно розуміють їх значення, так само, як при опануванні рідної мови.

[L]"Ми не говоримо, що йдемо вчити китайську, а говоримо, що йдемо гратися з нашим лаоши (вчителем). І робимо тільки те, що подобається дитині – писати, малювати, вирізати, ліпити, гратися, займатися спортом. Просто це йде під іншою озвучкою", - розповідає організатор. Навіть ляльковий театр тут іноді показують китайською.

Андрій говорить, що найголовніше для маленьких дітей не вивчити певні слова, а навчитися "правильно чути" мову, а для цього треба знаходитися у відповідному мовному середовищі.

"Моя молодша донька, Тоня, з двох років чує китайську мову. Якщо я або китаянка звертаємося до неї китайською, вона виконує команди. Відповідає російською, але все розуміє, і якщо її попросити, може повторювати слова чисто і правильно", - розповідає він.

Нещодавно в садочку з'явилася й перша китайська дитина. Тож тепер малюки вчитимуться по-справжньому знаходити спільну мову.

На питання, як виникла ідея вчити дітей саме китайської мови, організатор садочка відповідає, що це – світова тенденція. На його думку, вже через 3-5 років таких навчальних закладів в Україні стане більше, а через 10 років це буде масовим явищем.

"Аналізуючи пресу, я побачив, що у приватних коледжах Британії практично всі переходять на китайську мову, починаючи від директора і закінчуючи прибиральниками. Це обов’язково ввели у програму для персоналу і для студентів", - аргументує Андрій.

За його словами, Україна могла б співпрацювати з Китаєм набагато більше, ніж зараз, якби тут вистачало людей, які володіють китайською і розуміють менталітет цієї нації.

Навіть сам він почав свого часу вивчати китайську, оскільки хотів, щоб його діти років через 20 "опинилися в потрібний час у потрібному місці".

Така ж мотивація, за словами Андрія, і в батьків, які приводять своїх дітей навчатися китайської. "Зазвичай це батьки, які працюють з бізнесом на міжнародному рівні і бачать відповідні тенденції", - говорить він.

Китайську філософію дітям не викладають, із культурою знайомлять потроху. "Але ми не намагаємося виростити з них китайців. Щоб розуміти чужу культуру, треба спочатку глибоко пізнати свою", - говорить Андрій.

Та й саме знання мови не є самоціллю, наголошує організатор. Перш за все, дитина має бути сформована як особистість і соціалізована.

Спортивні і здорові

Окрім подружжя Коршаків, у садочку постійно працює педагог-методист, яка займається з дітьми раннім розвитком, підготовкою до школи і творчістю. Також є няня, окремі заняття проводять згадана вже китаянка та спортивний тренер.

За словами Андрія, бойові мистецтва в садочку поставлені на серйозному рівні. Спочатку йде підготовка до них, опанування дисципліни і самого вміння навчатися.

"А вже потім із усіх дітей ми відбираємо тих, кому це дійсно потрібно, хто, можливо, любитель поплакати або побоятися. А бувають і такі, кому це не корисно, ті не займаються. Наприклад, впевненим або агресивним дітям не треба бути ще більш впевненими, тим більше давати такий інструмент", - пояснює він.

Після садочка діти можуть продовжити навчання кудо або китайської мови на курсах, які також організують Коршаки в різних районах Києва.

Сам Андрій – за освітою лікар-педіатр, тож стежить і за здоров'ям вихованців. Каже – хворіють тут значно рідше, ніж у державних садочках.

Його дружина Анастасія, співорганізатор "Кенгурятка", відповідає перед батьками за все, що відбувається тут із дітьми, вона ж займається набором персоналу і слідкує за взаємовідносинами дітей та їх психологічним комфортом.

Старших і молодших вихованців тут розділяють за віком на час занять. Скажімо, поки у старших китайська мова, молодші займаються раннім розвитком, потім старші йдуть на підготовку до школи, молодші – на прогулянку.

"Спочатку вони були всі разом, і ми побачили в цьому великі мінуси. Тому що малюки ламали те, що роблять старші, старші ображалися. Коли ми їх розділили, діти стали почуватися впевненіше і швидше все засвоювати", - згадує Анастасія.

Однак, за її словами, є час, коли діти граються всі разом і вчаться взаємодіяти між собою.

На літо садочок не припиняє роботи. "Навпаки, - говорить Анастасія, - батьки навіть не намагаються забрати дітей до бабусі чи ще кудись. Ми влітку ставимо у дворі басейн, вони можуть навіть купатися, і гратися в дворі на свіжому повітрі, і компанія тут весела".

Як усе починалося

Коршаки розповідають, що у двох їхніх старших дітей відносини з державними садочками не склалися.

Так само трапилося і в педагога "Кенгурятка" Надії. Тому своїх дітей вони вирішили готувати до школи разом.

Андрій згадує, що ідея створити садочок прийшла йому вже після народження старшого сина.

"Я тоді працював у компанії, і мені захотілося бути ближче до дитини, до сім'ї, я не хотів віддавати його в чужі руки. Коли народилася друга дитина, я укріпився в цій думці. Я тоді вже проводив спортивні заняття з кудо для дітей. І раптом дивлюся: у мене є досвід, освіта відповідна, і є своя проблема, яку треба вирішити. Я все це об'єднав в одному комплексі", - говорить він.

Кредиту на свою ідею подружжя не брало. Вирішили почати з малого.

"Спочатку ми орендували три кімнати в іншому приватному будинку, і там до нас ходило 6-7 діток. Перші вихованці прийшли з дитячого центру, де чоловік проводив тренування. Потім стало тісно, і рік тому ми переїхали в цей будинок", - згадує Анастасія.

Зараз Коршаки відкривають ще один філіал "Кенгурятка" – міні-садочок на половину дня на Печерську, також із вивченням китайської і кудо.

Крім того, в різних районах Києва організують окремо курси китайської для дітей та спортивні заняття.

Продовжувати "дитячу" справу Коршаки планують навіть тоді, коли їх власні діти виростуть. "Це ж цілий шматок життя, я себе тут знайшов", - резюмує Андрій.

Усі фото автора