Сучасне рабство – проблема кожного

1019
9 січня 2013

Незважаючи на прийняття Закону про "Протидію торгівлі людьми" у вересні 2011 року, Україна залишається однією з основних країн походження жертв нелегального продажу людей.

110 тисяч1 наших співвітчизників потрапили у рабство за період незалежності України і ця цифра продовжує зростати з кожним роком.

Сьогодні українці опинились сам на сам з такою серйозною і небезпечною для суспільства проблемою як торгівля людьми. Про це свідчать нові негативні тенденції.

Так, за даними МОМ, протягом останніх років:

1. зріс відсоток викрадення людей задля трудової експлуатації,

2. розширилась "група ризику" потенційних жертв: якщо раніше її складали молоді жінки віком від 15 до 24 років, то зараз – це жінки і чоловіки ( 32% потерпілих ) будь-якого віку.

3. Окрім того, збільшилось число жертв серед таких груп населення як діти та іноземці.

На жаль, прогноз на 2013 рік також є невтішним…

Що робить держава?

Мабуть, єдиним позитивним моментом останніх років є прийняття Закону "Про протидію торгівлі людьми" Верховною Радою та ратифікація Конвенції Ради Європи про боротьбу із сексуальною експлуатацією дітей та сексуальним насиллям.

Утім, такий потрібний в Україні, яка позиціонує себе як держава, де найбільшою соціальною цінністю є права і свободи людини, закон має суттєві недоопрацювання.

Наприклад, закон:

- ігнорує положення Конвенції Ради Європи щодо виплати компенсацій потерпілим. І це в державі, де один політ президента з заміської резиденції на роботу коштуватиме громадянам тисячу доларів;

- не передбачено встановлення періоду одужання і психологічної реабілітації для осіб, щодо яких є підозра, що вони є жертвами торгівлі людьми;

- ставить під сумнів можливість захисту персональних даних. А це є серйозним мотивом, щоб шукати допомоги деінде, але тільки не в держави;

Більше того, нормативно-правові акти з виконання Закону не розроблені: нібито закон і є, однак, як його застосовувати невідомо.

Також не працює судова система, яка мала б карати работорговців.

"Найважче у роботі з випадками торгівлі людьми бачити безнаказаність трафікерів, оскільки заведені на них кримінальні справи практично не доходять до зали суду", - каже Світлана Колодчин, координатор Консультативного центру з протидії торгівлі людьми Карітасу Одеси.

Отже, виходить, що високопосадові баряться з проблемою торгівлі людьми тільки на папері. Цим вони нагадують славнозвісний образ лицаря-дурня Дон Кіхота, який воював з вітряками, тільки українські дон кіхоти не хочуть помічати, що їх вітряки – це реальні проблеми, які ставлять під загрозу життя десятків тисяч громадян.

Хто може домопогти?

Справжню допомогу тим, хто потрапив в рабство надають благодійні та громадські організації. Саме вони перебрали на себе функцію держави і самостійно, долаючи законодавчі та бюрократичні перешкоди, допомагають вчорашнім жертвам торгівлі людьми стати на ноги і розпочати життя з чистого аркушу.

На сьогодні в різних регіонах України функціонує понад пів сотні організацій, які опікуються проблемою людського рабства. Їх діяльність спрямована, як правило, на:

1. інформування громадськості про проблему;

2. надання консультаційної допомоги ;

3. підвищення рівня обізнаності різних груп населення (це можуть бути не тільки потенційні жертви, а також держслужбовці, медичні працівники, міліція та митниця);

4. психологічна, юридична і медична допомога постраждалим;

5. матеріальна допомога;

Ефективними інструментом роботи організацій з громадськістю є "гарячі лінії".

Особливою популярністю користується "гаряча лінія" з протидії торгівлі людьми жіночої правозахисної організації "Ла Страда".

Починаючи з червня 1997 року, на цю гарячу лінію надійшло майже 45 тисяч дзвінків. Тенденція показує, що з кожним роком ця цифра тільки зростає. Що цікаво, як правило цією послугою користуються жінки (63,2%), щоб отримати інформаційну консультацію щодо працевлаштування за кордоном.

З розвитком нових медій стали популярні он-лайн консультації через соціальні мережі, де кваліфіковані фахівці швидко і анонімно нададуть відповіді на Ваші питання.

Хто потрапляє в рабство?

Дуже часто жертвами торгівлі людьми стають малозабезпечені громадяни, які проживають в невеличких містах, де бракує робочих місць, а зароблених грошей не вистачає, щоб прогодувати себе і родину.

Українці довірливо покладаються на роботодавців, які розповідають про величезні можливості на чужині 

Мотиви, які спонукають людей вирушати на заробітки за кордон, різноманітні.

Для одиноких матерів - це можливість заробити грошей на навчання дитини чи лікування батьків-пенсіонерів. Молоді пари сподіваються на зароблені гроші купити власне житло чи розпочати свій маленький бізнес.

Молодь часто приваблює можливість пожити в новій країні, познайомитись з іншою культурою чи вивчити мову.

Проте часто трапляється так, що українці довірливо покладаються на роботодавців, які розповідають про величезні можливості на чужині, і як сліпі кошенята підписують угоди, не перевіряючи їх змісту, або навіть без підписання будь-яких документів їдуть на чужину.

Часто "роботу" пропонують знайомі, як це трапилось у випадку з Оксаною, яка мешкала із своєю трирічною дочкою та літньою матір’ю в районному містечку Одеської області.

Якось їй зателефонувала однокласниця і запросила на хрестини свого сина. На святі Оксана зустріла стару подругу, з якою вже давно не спілкувалась. Між жінками зав’язалась дружня розмова і Оксана почала бідкатись на свою гірку долю. Вона розповідала, як важко без чоловіка утримувати матір і дитину, що вона не знає, де знайти гроші на лікування донечки.

Тут добра знайома почала розповідати про своїх знайомих, які працюють в Туреччині, де виконують легку роботу - доглядають на хворими людьми чи працюють у сфері послуг. Жінка навіть похвалилась, що одній подрузі так подобається в Туреччині, що вона планує туди переїхати на постійне місце проживання.

Оксана одразу зацікавилась перспективною можливістю та зраділа, що стара знайома зі зв’язками, як та фея з казки одним помахом магічної палички вирішить її матеріальні проблеми. Однак реальність виявилась іншою.

Прибувши до Стамбулу, Оксану зустріли два чоловіки та відвезли до готелю, де силою та погрозами в неї відібрали паспорт та пояснили, що за неї заплачено тисячу доларів і тепер вона повинна ці гроші відпрацювати, надаючи сексуальні послуги гостям готелю.

Оксана була у відчаї. Зрозуміло, що вона відмовилась працювати в секс-бізнесі. За це її сильно побили і відвезли до іншого готелю. 

Вирватись із замкненого кола Оксані, пощастило коли її продавали новому власнику. Місцева поліція затримала работоргівців, а Оксану депортували в Україну.

До рідного міста Оксана повернулась спустошеною та з глибокою психологічною травмою. У такому стані жінка не могла не тільки працювати, а й жити повноцінним життям.

Відчуття того, що нею скористались, не давало змоги концентруватися на буденних справах. Їй була необхідна підтримка і допомога.

Руку помочі простягнули працівники благодійної організації одеського Карітас: Оксана отримала не тільки психологічну, а й матеріальну допомогу та сприяння у працевлаштуванні.

На завершення зазначимо, що за останні десять років проблема торгівлі людьми в світі досягла масштабів епідемії. За оцінками ООН, 2,5 млн. осіб з 127 різних країн світу є жертвами сучасного рабство.

Не дозволяйте проблемі ошукати Вас, будьте свідомі!

powered by lun.ua