Всередині китайських "ракових сіл". Фото

33
9 червня 2013
Робітник однієї з китайських фабрик. Фото китайського фотографа Лю Гуанга з Greenpeace.org.
Жінка та ріка Янцзи
Жінка розповідає про те, що навіть вікна не відкривають через сморід
Активісти Грінпіс допомагають очистити береги річки Дальян
чоловік рятує двох пожежних, які випадково впали у брудну ріку, встановлюючи помпу

Чоловікові на ім'я Се Женгкіянг не боїться смерті, але при думці про свого племінника він одразу тремтить.

Коли лікарі діагностували у 3-місячного Се Юлінга рідкісне аутоімунне захворювання у 2011-ому році, батько немовляти був на заробітках у морі - ловив крабів. Тож до лікарні, де племінник проходив лікування, поїхав Се.

Тричі на тиждень він їздив на велосипеді, прямуючи повз шкідливі хімічні та фармакологічні виробництва та електростанції.

Та одного разу все ж таки отримав виклик від лікаря. "Ми зробили все, що змогли, та дитина померла", - розповідає Се, споглядаючи на паперову фабрику, яка височіть над його помешканням. "Справа у забрудненні. Що ж іще?", - бідкається чоловік.

Мова йде, про, так звані, "ракові села". Невеличкі, сильно забруднені села, захворюваність в яких на рак, перевищує середній рівень по країні. За даними ЗМІ, таких поселень у Китаї нараховується 459, пише The Guardian.

Нові випадки захворювання з`являються кожного місяця. Незважаючи на запаморочливе економічне зростання, Китай має величезні людські втрати.

Янглінгань 

У селі Янглінгань проживає кілька сотень людей і з 2003-го року, 11 з них померли від раку.

У лютому міністерство захисту довкілля згадало ракові села в своєму п'ятирічному плані. Китайські неурядові організації та активісти сприйняли це як перший крок на шляху до екологічної прозорості.

Як з'ясувалося згодом, міністерство допустило помилку і зазнало критики китайського керівництва. "Це медична проблема, яка не може бути підтверджена будь-ким поза міністерства охорони здоров'я, - коментує доповідь міністерства глава державного ракового реєєстра Чень Ваньцін. - Заява була некоректною і недоречною".

Захворювання шириться, влада заперечує

Між тим, місцева влада продовжує заперечувати жахливу статистику і розглядають питання за допомогою залякування та мовчання.

Тим не менш, зв'язок між забрудненням середовища та поганим здоров'ям є загальновизнаним. Рівень смертності від раку в Китаї виріс на 80% протягом останніх 30-ти років, що робить його провідною причиною смертності у країні.

У містах, головним чинником є токсичне повітря, а в сільській місцевості - це вода. Більше 70% річок та озер країни забруднені. Згідно з урядовими звітами, майже половина може містити воду, яка непридатна для контакту з людиною.

"По суті, ситуація не стає краще і може вислизати від вирішення роками", - каже журналіст Лю Лiджaн із Гуанчжоу, який опублікував книгу про рак у селах Китаю.

 

Про Янглінгань

У селі Янглінгань відсутнє господарсько-питне водопостачання, і перш ніж уряд побудував тут паперову фабрику, вода у річці Янцзи була чистою і повною риби.

Між тим, протягом 8-ми років, місто виявилося "затиснутим" між паперовою фабрикою та електростанцією, які хвилями диму охоплюють будинки та осідають на них тонким шаром попелу.

Місцеві намагаються очищувати воду алюмінієвими квасцями, але навіть після фільтрації вона має неприємний промисловий післясмак.

За словами Се, всі у селі хворіють. Його мати прикута до ліжка бронхітом. Малолітній племінник помер від синдрому Еванса. Родина має заборгованість 7 тис. фунтів стерлінгів (91 тис. грн.), які вони витратили на лікування дитини. Та чоловік сумнівається, що йому колись вдасться повернути ці гроші.

Хвора на рак, дружина Се 

Докази

Отримати наукові докази впливу екології на захворюваність раком не так-то просто, ділиться досвідом активістка Greenpeace East Asia У Ісю.

"Необхідно встановити, що певний хімікат викликає певні типи раку і що дана конкретна фабрика викидає саме цей хімікат, - каже вона. - Це вимагає довгих років спостережень і вивчення історій хвороби".

Нові заводи, не зважаючи на заборону

Саме цим займається активістка Вей Донгіінг з села Улі у передмісті Ханчжоу. У 1992 році уряд відкрив в сусідньому Наньяні зону хімічної промисловості, а до 2004 року 60 жителів її села померли від раку.

Її село Улі, із популяцією в 2000 осіб зазнало забруднення у 1992-ому році, із появою хімічної промисловості у сусідньому Наньян. Пізніше, це призвело до забруднення води.

"Дуже багато людей тут захворіли на рак, вони б хотіли отримати відповіді, однак не отримали нічого", - каже Вей.

Між 1992-им та 2004-им, 60 мешканців села померли від раку. Торік він убив іще шістьох. Вей зберігає у себе вдома зразки брудної води, а також цілий склад петицій та офіційних листів.

Коли жінка поскаржилася до природоохоронних органів у 2004-ому році, муніципальна влада пообіцяла закрити заводи у Наньян протягом трьох років. Тим не менше, промислова зона продовжує працювати без жодних перешкод.

Вода у селі Улі, як і раніше, чорна. В окремі дні у повітрі пахне спаленим сміттям.

Минулого року, поблизу Улі, з'явилися знаки про будівництво нового хімічного заводу. "Вони ніколи не питають в нас дозволу", - каже Вей.

Урядовці відвідували Вей, та більшість із них кажуть, що кількість смертей не надто висока.

За словами жінки, вони перевіряли воду, однак відмовилися оприлюднювати результати.

Після того, як Вей отримала шквал уваги від засобів масової інформації, місцева влада погрожувала мешканцям певними наслідками за сильну відвертість.

Спати із вологою тканиною на обличчі…

По мірі того, як у розвинених китайських провінціях зростає рівень екологічної свідомості, деякі шкідливі виробництва закриваються і переносяться на захід країни.

Так, наприклад, хімічний завод поряд з селом Дунсінь, який виробляв 2 тис. тонн канцерогенного хлорфенолу на рік, було без пояснення причин закрито в 2010-ому році, проте наслідки його роботи будуть позначатися ще не одне десятиліття.

Дунсінь 

У цьому селі масово вимирала домашня птиця. Сільські мешканці спали із вологими рушниками на обличчі, боячись вдихання токсичних парів.

Досі вітер іноді доносить запах хімікатів, джерелом якого, за розповідями місцевих мешканців, служать закопані неподалік відходи виробництва.

Чотири мешканця села пробували судитися із заводом, однак і міський суд, і суди вищої інстанції відмовилися приймати їх позов до розгляду. Двоє з них згодом загинули в автокатастрофі.

За словами одного із активістів, незалежно від того, скільки про це говорити, вони нічого не компенсуватимуть нам. "Таким чином, ми про це більше не говоримо", - каже чоловік.

powered by lun.ua