Біженці в Україні. "Грант" на початок нового життя у 17 гривень

107
30 липня 2013

"Якщо ви офіційно здобудете в Україні статус біженця, ви отримаєте від держави 17 гривень", - каже представник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Білорусі, Молдові та Україні Олдріх Андрисек.

"На місяць, на рік?" – перепитують журналісти.

"Ні. Один раз на життя. Це ваш інтеграційний грант, щоб ви розкрутилися і розпочали нове життя", - каже Андрисек, сумно посміхаючись.

Під час прес-ланчу в регіональному представництві ООН у вівторок співробітники організації представили журналістам результати свого останнього дослідження, яке красномовно змальовує життя шукачів притулку в Україні.

За словами Андрисика, який щойно повернувся з пункту для біженці в Одесі (усього таких в Україні – 3. Один з них знаходиться в Ужгороді, ще один - під Києвом - УП), основна проблема для таких людей – затягування з отриманням документів.

"Ті особи, з якими я спілкувався, після 2 місяців з моменту подачі заяв не отримали жодної довідки. Інша проблема – довга тривалість процедури загалом. Вона може тривати 3 або 6 місяців, а може й кілька років. І потім кожного місяця отриману довідку треба подовжувати. Впродовж цього тривалого періоду ці люди не отримують соціальну допомогу і не можуть працювати", - каже він.

представник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Білорусі, Молдові та Україні Олдріх Андрисек. Фото ark.gov.ua

Лише 200 осіб найбільш вразливих категорій можуть проживати під дахом міграційного центру. На їхнє харчування держава виділяє 15 гривень на день.

"9 з 10 якось себе утримують. Офіційні біженці можуть робити це легально, у них є документи. Особи зі статусом додаткового захисту не можуть цього зробити, бо не мають документів, не мають права (працювати). Ті, хто лише в статусі шукачів притулку, їх близько 1500 осіб, не мають взагалі права працювати і мають лише довідку, яку повинні поновлювати щомісяця", - розповідає Андрисек.

"Можете собі уявити, як ці люди себе утримують. Більшість – не крадуть, тому що вони б сиділи всі по тюрмах. Вони всі – у сірій сфері, вони – на 7-му кілометрі, на Троєщині, на Барабашово, підпрацьовують на будівництві і якось годують свої сім’ї", - додає він.

Не маючи жодної підтримки від держави, біженці примудряються заробляти для неї гроші.

"Ми щорічно підтримуємо у недержавній системі близько 200 осіб. Під нашим контролем знаходиться ще близько 1000 осіб у Києві, Харкові, Одесі. Ми якось порахували, що ці люди принесли до державної скарбниці близько 3 мільйонів гривень різних податків, соціальних виплат тощо. Так, вони працюють нелегально, але все одно платять якісь збори, орендну плату", - каже Андрисек.

 Акція проти виселення Інтеграційного центру для біженців. Фото Facebook

Але гроші – не головне, додає він. Основна проблема, на думку представника ООН, - у відсутності стабільної і чіткої політики в питанні біженців, а також єдиного органу, який би був наділений всіма повноваженнями для вирішення питань притулку.

"В Україні було 7 чи 8 адміністративних реформ, і зараз, за чуткими, буде ще одна. Така система нестабільна. Остання реформа не була добре продумана. В результаті Департамент з питань біженців займається також боротьбою з нелегалами. Він не має достатньої автономії - адміністративної, фінансової, навіть юридичної. Наприклад, я не відкрию велику таємницю, якщо скажу, що вони навіть не мають повноважень прийняти комп'ютери для їхньої роботи, які ми їм хочемо передати. Тобто немає органу, який би мав міцну структуру і чіткі повноваження для вирішення проблем біженців", - каже Андрисек.

Присутня на заході голова Департаменту з питань біженців та іноземців Міграційної служби Наталя Науменко не погоджується. Вона каже, що міграційна служба зараз переживає масштабне реформування, з чим можуть бути пов’язані тимчасові труднощі. А результати роботи оновленої служби можна буде побачити лише на початку 2014 року.

 За даними УВКБ ООН, у 2012 році за притулком в Україні звернулося 1860 осіб, лише 152 (8,17%) з них отримали статус біженця або додатковий захист

Крім того, за словами Науменко, у 2011 році Україна прийняла новий закон про біженців, яким, зокрема, було введено статус додаткового захисту для осіб, які не мають підстав для отримання статусу біженця. Минулого року такий статус отримали, зокрема, 45 сирійців.

"Ми раді цим цифрам. За моєю останньою статистикою їх було 19. Але ми маємо понад 300 осіб у черзі. Ми раді, що сирійців не видворяють, хоча є така статистика, що 450 сирійців не були допущені на територію України, але ми не знаємо, чи вони зверталися за захистом, чи ні", - додає на це Андрисек.

 Міграційний центр для біженців під Києвом. Фото з сайту УВКБ ООН

Він каже, що за аналогічний період в Європі 23 тисячі 150 сирійців подали документи на отримання статусу біженців, 17 тисяч заяв було розглянуто, 15 575 з них отримали статус біженців.

"Багато людей в Україні залишаються у довгих чергах. Але достатньо подивитися телевізор, що робиться у Сирії! Якщо він сирієць і нема питань, що він з Сирії, там залишається мало нюансів, через які йому можуть відмовити", - каже Андрисек.  

Втім, у Міграційній службі вважають інакше – кожного сирійця, який тікає з пекла війни у своїй країні, в Україні перевіряють на зв’язки з терористами.

"Не можна приймати таких осіб автоматично, є певна процедура перевірки людини СБУ і правоохоронними органами. Тому що вона може бути членом терористичної чи якоїсь забороненої організації. Поки ми не отримаємо по людині всі ці відповіді, прийняти кінцеве рішення ми не можемо", - каже Науменко.

 Наталія Науменко. Фото Радіо Свобода

Про шокуючу різницю у ставленні до потенційних біженців в Європі і в Україні говорить і ще один невтішний факт. За озвученою на прес-ланчі статистикою, Україна приймає до себе вдвічі-втричі менше біженців, ніж країни ЄС (за 2012 рік у країнах ЄС в середньому було ухвалено 28,2% позитивних рішень щодо надання статусу біженців або додаткового захисту, в Україні у 2012 році статус отримали лише 8,17% шукачів).

Частина біженців, які не змогли отримати притулок в Україні, змушені звертатися до інших країн. Як правило, осіб, яким відмовили у нас, радо приймають у країнах ЄС.

"Державна міграційна служба намагається оперувати в рамках чинного законодавства, але на практиці УВКБ ООН переселяє багато людей, яких Україна не визнала біженцями, але їх визнали інші європейські держави. Так, ми переселили 10 осіб до Франції, 4 – до Канади, 4 – до Австрії, 2 особи до США і одну – до Швеції", - каже Андрисек.

"Мені важко пояснювати шукачам притулку, що в Україні вони його не отримають і важко ходити в посольство Франції і просити прийняти цих осіб", - додає він.

Уявити подібну ситуацію у Європі, каже Андрисек, неможливо.

"Щоб, скажімо, офіційно відмовили у Франції і цю ж людину взяла інша країна, такого просто не буває. До того ж, відмова у Франції чи Німеччині ще не означає, що вас повернуть до вашої країни. Відмова у біженстві часто веде до якогось додаткового статусу чи посвідки на проживання. Ці люди не змушені рухатися далі. Вони залишаться у цій країні, їх ніхто не буде екстрадіювати і чіпати. Крім того, у ЄС дуже легко переміщатися. Якщо у цих людей не виходить щось у Німеччині, вони їдуть у Швецію чи ще кудись. В Україні цим людям загрожує не лише екстрадиція, якщо на особу є запит, їм ще загрожує тут можливість зникнути або не прохарчуватися. Тому що немає легального способу вижити", - каже представник ООН.

 Міграційний центр для біженців в Одесі. Фото з сайту УВКБ ООН 

Науменко ж каже, що з часом черги біженців довжиною у життя минуть. Чиновник обіцяє, що вже 10-15 серпня всі міграційні служби будуть забезпечені бланками для звернення про захист, а за два – три місяці всі особи, яким було офіційно надано статус біженців або додатковий захист, теж отримають документи.

Втім, за її словами, не всі проблеми вирішує Міграційна служба. Історії про кількарічне очікування на статус біженців пов’язані, за її словами, більше з роботою українських судів.

"В Україні немає спеціалізованих судів з розгляду міграційних справ. Є лише суди загальної юрисдикції. Іноді люди оскаржують ненадання їм статусу біженця, подають апеляції, йдуть процеси навіть у Європейському суді, це все розтягується на роки", - каже Науменко.

powered by lun.ua