Пам’ятка пасажира, або Як отримати компенсацію від "Укрзалізниці"?

Українська Феміда чи не вперше стала на бік пасажирів. Апеляційний суд Києва виніс рішення про виплату компенсації за незручності, спричинені поломкою швидкісного поїзда "Хюндай". Саме цей судовий прецедент може надихнути багатьох українців домагатися належного сервісу перевезень через суд.

Рік тому пасажир поїзду "Хюндай" Максим Щербатюк, юрист Української Гельсінської спілки з прав людини, через поломку потягу запізнився на три години. Тому вимагав від Укрзалізниці компенсувати незручності, що виникли, а також спростувати неправдиву рекламу про надійність цих поїздів.

Спільно із юридичною компанією Щербатюк подав позов проти Укрзалізниці щодо неякісного надання послуг перевезення поїздами "Хюндай".

Юристи кажуть, що переслідували і більш далекоглядну мету – створити судовий прецедент: аби кожен пасажир, який з вини Укрзалізниці був невчасно доставлений до місця призначення, міг захистити свої права в суді. І частково їм це вдалося зробити, адже до цього часу пасажири не могли довести навіть своєї присутності в несправному потязі.

Фото sights set

Проблема у штампі

Спростити процедуру висування в судовому порядку претензій до "Укрзалізниці" з приводу якості надання послуг допомогло, як не дивно, розкритиковане правозахисниками запровадження іменних залізничних квитків.

"Основна проблема полягала в тому, що до сьогодні "Укрзалізниця" практично в усіх судових справах будувала свій захист на такій позиції: оскільки на квитку пасажира не вказано прізвище та немає відповідного штампу начальника поїзда, то такий пасажир, напевно, не їхав у ньому, – пояснює Максим Щербатюк. – І що найважливіше, суди в Україні приймали її та масово відмовляли пасажирам у задоволенні їхніх позовів до найбільшого перевізника-монополіста".

Іншими словами, задля того, щоб поскаржитися на залізничників у випадку ненадання належних послуг під час поїздки, пасажиру спершу треба було звернутися до начальника потяга. І попросити у того поставити на квитку штамп – як підтвердження, що пасажир дійсно ним скористався.

Очевидно, що про такі вимоги багато хто із потенційних скаржників навіть не здогадувався, тому апріорі не мав шансів поскаржитися на "Укрзалізницю" до суду.

Неповна компенсація

У випадку з позовом до "Укрзалізниці" Максима Щербатюка, суд першої інстанції, попри всі надані ним докази здійснення поїздки "Хюндаєм" з Києва до Харкова, не задовольнив його через відсутність на квитку того самого штампу начальника потягу, які судді визнали основним доказом по справі.

"Щоб зламати цю практику, була подана заява до апеляційного суду, в якій максимально ґрунтовно описувалося, в чому полягає її хибність. І як результат, цей суд не тільки скасував рішення попереднього суду, але й прийняв нове рішення, яким частково задовольнив позов", – пояснює він.

Загалом, Апеляційний суд Києва зобов’язав залізничників виплатити компенсацію за зміну після поломки на шляху слідування складу потягу "Інтерсіті+" марки "Хюндай" на потяг "Інтерсіті" із вагонами вітчизняного виробництва (нижчого за класом) у розмірі 99,24 грн.

Щоправда, визнавши провину підприємства-монополіста, суд не знайшов причин призначити відшкодування за моральну шкоду, яка була отримана від затримки потягу.

"А отже, наступним етапом є зобов’язати "Укрзалізницю" відшкодувати моральну шкоду. Сподіваюся, у Вищого спеціалізованого суду, куди вже подана скарга, вистачить сміливості зробити наступний важливий крок і задовольнити наші вимоги", – зазначає Максим Щербатюк.

Фото Dave Proffer

За словами юриста, чим більше українців піде його шляхом, позиваючись до "Укрзалізниці", тим швидше вдасться змінити на краще ситуацію із неякісним обслуговуванням пасажирів. Адже залізничники ще рік тому впевнено заявляли: кількість незадоволених сервісом скаржників за останніх 20 років у них не перевищувала 1%, що, на їхню думку, свідчить про високий рівень надання перевізником послуг.

До речі, скаржитися можна не лише у зв’язку із проблемами, які виникають з неякісними швидкісними перевезеннями "Хюндаєм". Останнім часом стали траплятися випадки продажу квитків на фірмові нічні потяги. У них, замість новеньких купейних вагонів Крюківського вагонобудівного заводу моделі 61-779, старі – німецького виробництва, закуплені ще за часів Радянського Союзу, або трохи новіші російського походження, проте, без біо-туалетів, розеток в кожному купе на 220 Вт, індикаторів сповіщення про зайнятість вбиральні тощо. Тобто всього того, що входить у вартість квитка фірмового потягу.

Атестат класу

Пам’ятаю зі мною трапився такий випадок, коли дорогою з Сімферополя влітку у спеку довелося майже добу провести у брудному задушливому вагоні із в’їдливим запахом вбиральні без будь-якого натяку на кондиціювання повітря. Хоча чималі кошти, витрачені на придбання квитка, засвідчували про зовсім інші умови проїзду.

Щоб висловити своє невдоволення побаченим, я відправилася до начальника поїзда, якою виявилася досить мила та привітна жінка. Вона ж мені і пояснила, як визначити, в якому за класом вагоні я повинна насправді їхати.

Для цього спершу слід дізнатися, чи є він частиною фірмового потягу, на який в мене був куплений квиток. Як виявилося, кожен залізничний склад має свій атестат, в якому закріплена його категорія, типу "фірмовий потяг першого класу", назва ("Чорноморець", "Львів" тощо), а також перелік серійних номерів вагонів.

Ось так виглядає атестат класу. Фото автора

Зазвичай цей документ, завірений підписом посадовця "Укрзалізниці", висить на стіні у провідника. Щоб дізнатися, чи є в ньому той вагон, в якому доводиться подорожувати, треба знайти його 8-значний серійний номер, що зазначений над дверима проходу.

Якщо його немає серед наведених номерів в атестаті "фірмовості" потягу, то не виключено, що вартість проїзду в ньому не відповідає тій, що задекларована у придбаному проїзному документі.

"Задля встановлення справедливості та повернення компенсації слід не лише зберегти сам квиток, виданий на конкретне прізвище та ім’я пасажира, але й звернутися з інформаційним запитом до "Укрзалізниці" з проханням прорахувати різницю між вартістю проїзду у вагоні фірмового потягу, та того, в якому довелося їхати, зазначивши його номер. На підставі наданих залізничниками розрахунків можна визначити суму компенсації, яку варто вимагати від перевізника в суді", – пояснює адвокат Катерина Тарасова.

(ЗРАЗОК ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ до Державного підприємства "Українська швидкісна залізнична компанія" і правила її подавання)

Як бачимо, сама процедура не є складною. Пройти її варто, щоб не лише встановити справедливість, змусивши розплачуватися за недоліки в обслуговуванні залізничників, але й уникнути отримання вигоди від застосування махінацій із рухомим складом потягів.

Леся Шутко, Центр інформації про права людини, для УП.Життя

Фото на титулі news.liga.net