Соціологи порахували: найактивніше "тітушки" діяли на сході, найбільше Майданів було на заході

6
9 липня 2014

Про це свідчать результати моніторингу протестів та репресій Центру дослідження суспільства, який здійснюється за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та Національного фонду підтримки демократії.

Протягом усього Майдану соціологи Центру дослідження суспільства фіксували всі протестні події, які відбувалися на території всієї України, разом із репресіями з боку влади Януковича.

Загалом за період з 21 листопада 2013 р. по 23 лютого 2014 р. було зафіксовано щонайменше 3950 протестних подій (дані ще доповнюються та оновлюються).

Така кількість протестів за три місяці перевищує протестну активність за весь 2013 рік до 20 листопада (3428) та кількість протестів за кожен з попередніх років, починаючи з 2010.

Серед 3950 протестів за період 3235 були напряму пов’язані з Майданом та відбувалися на його підтримку, а 365 можна віднести до Антимайдану.

Не зважаючи на те, що про київський Майдан у ЗМІ повідомляли найчастіше, частка його протестів склала лише 13% від усього Майдану (433 протестні події).

Натомість лідером за кількістю протестів Майдану є Західний регіон, де їх було зафіксовано 38% (не менш, ніж 1218 протестів).

Також київські показники випереджає і Центральний регіон з часткою 29% (щонайменше 918 протестів).

Таким чином,дві третини протестних подій Майдану відбулися поза Києвом у західних та центральних областях.

На Сході та Півдні (без Донбасу та Криму) - по 8%, на Донбасі (3%) і в Криму (1%) кількість протестів менша порівняно з Києвом, але сукупно Майдан в південно-східних регіонах також випереджає київський по кількості протестів.

Разом з тим, серед окремих міст у Києві відбулася найбільша кількість протестів Майдану. Найближче за показниками місто – Львів – відстає від столиці більше ніж удвічі (185 зафіксованих протестів).

Загалом, серед топ-10 міст по кількості протестів Майдану очікувано переважають західноукраїнські міста (Рівне, Луцьк, Івано-Франківськ тощо) і знаходиться лише одне місто з південно-східного регіону – Одеса (щонайменше 94 протести).

Масовість майданів на Заході і в Центрі всередньому не поступалася київському Майдану. Там не було багатосоттисячних мітингів, як у грудневому Києві, однак кількість протестів Майдану з понад тисячею учасників значно перевищувала київську. Таких протестів було зафіксовано 131 у Західному регіоні, 75 у Центральному і 58 у Києві. Найнижчою масовість майданів була очікувано на у південно-східних областях, особливо на Донбасі та в Криму, де понад 50% протестів Майдану не збирали і 100 учасників.

Частка та абсолютна кількість конфронтаційних та насильницьких подій на Майдані, звісно, перевищувала протести попереднього періоду.

На Майдані було зафіксовано 24% конфронтаційних протестів (порівняно з 19% протестів у 2013 році до початку Майдану), а також 12% насильницьких (порівняно з 8% до початку Майдану у 2013 році).

Однак, все одно, майже дві третини протестів Майдану (64%) відбувалися у мирний конвенційний спосіб у формі мітингів, пікетів, наметових містечок тощо.

Характерно, що частка конфронтацій та насильства була значно вищою у Києві (49%), Центрі (39%) та на Заході (37%), де Майдан мав масову підтримку, ніж у південних та східних областях, де радикальні акції не складали навіть чверті від усіх протестів Майдану.

За кількістю конфронтаційних та насильницьких протестів серед окремих міст лідирував Київ (239 подій), а за ним зі значним відривом слідували західноукраїнські обласні центри.

Аналіз вказує на те, що насильство з боку протестувальників було відповіддю на насильство влади, а не навпаки. Якщо лише 12% протестів на майданах країни були насильницькими, то репресій зазнавав кожен третій протест. До негативних реакцій на протести були причетні не лише правоохоронні органи.

Окрім міліції, щонайменше чверть репресій припадає на невідомих, найчастіше так званих "тітушок" (крім того, у значній кількості подій вони діяли разом з міліцією). Активними були також суди – 13% репресій.

Не зважаючи на те, що рівень насильства з боку протестувальників до розгону київського Євромайдану 30 листопада був мінімальним (6%), кожні 40 протестів із сотні стикнулися із негативною реакцією влади.

А на останній фазі Майдану (починаючи з 18 лютого), коли міліція відкрито використовувала зброю, показник репресій до кількості протестів упав удвічі. Загалом, влада з перемінним успіхом використовувала різні тактики протистояння із активістами: ігнорування, пацифікацію та придушення.

На початку Майдану переважали спроби зриву акцій та судові заборони, але з часом методи ставали більш радикальними. Влада починала активно використовувати суди уже для репресій безпосередньо проти активістів, наростав тиск правоохоронних органів та кількість арештів. Зрештою, влада блокувала протестувальників на Майдані та перейшла до відкритого насильства.

Існують також регіональні особливості використання різних методів репресій. У всіх регіонах спостерігається стабільно висока частка фізичного протистояння міліції із протестувальниками.

У Києві було винесено найбільше репресивних судових рішень, а в Центрі – створено перешкод для активістів, що прагнули потрапити на центральний Майдан. На Сході найактивніше діяли "тітушки".

Протестувальники на Заході були більш активними в тому числі і через те, що зустрічали менший опір з боку місцевих органів влади.

Українська правда. Життя

powered by lun.ua