Засновниця "Дивовижних" про ремонт людської свідомості

Вони не архітектори і не художники. Але за рік відремонтували 22 об’єкти і змінили 3 двори, а ще провели близько 30 заходів, присвячених розбудові простору дворів.

Люди, які спонукають до міні-реформ, назвали свою ініціативу - "Дивовижні". Це громадська ініціатива, яка розвиває відповідальність, широку соціальну проактивність та самосвідомість українців, залучаючи їх до корисних справ абсолютно різного напрямку: від ремонту ліфтів до занедбаних сірих лавок, до написанням заяв до відповідних державних органів.

Команда проекту - Марія Насєдкіна, Ярослава Коротецька, Марина Ткаченко, Юрій Козій, Єлизавета Кузьменко, Руслан Савчинський - намагається все робити власним коштом. Тішаться, коли їм повертають гроші за вкладену працю та матеріали, але постійної підтримки не мають. Вони із запалом розповідають про те, як їм надали цілих 50 літрів безкоштовної фарби та ящик рукавичок. Вони просто живуть своєю роботою та мріють про створення "Лабораторії позитивних змін" із департаментами урбаністів, архітекторів та юристів.

Про те як працює ініціатива "Українській правді. Життя" розповіла співзасновниця НГО "Дивовижні" Марія Насєдкіна, яка знає як змінити країну, починаючи з себе.

Марія Насєдкіна

- Розкажіть, які у вас зараз напрямки роботи, як долучаєте людей?

- Зараз ми працюємо у двох напрямках. Перший – так звані, "Дивовижні тусовки". Це суспільно-корисний захід, який ми організовуємо та на який запрошуємо всіх охочих – разом ідемо прибирати парки, чи щось лагодити, фарбувати у публічних місцях.

На такі "тусовки" зазвичай приходять люди, які розуміють для чого вони це роблять, це вже небайдужі та проактивні люди. Коли вони потрапляють на такі заходи, – обмінюються думками, ідеями. І це в свою чергу, надихає й інших на більш конкретні та масштабні дії.

Другий напрямок нашої роботи – це коли ми приходимо у занедбані двори та намагаємося згуртувати громаду. Отам ми вже працюємо переважно з людьми, які про нас не знають і які по-різному ставляться до того, що ми робимо.

Формат роботи такий: до нас звертається мешканець двору та каже, що він готовий взяти на себе відповідальність за цей двір, але потребує допомоги.

Якщо вже є такий активний мешканець, ми починаємо працювати у цьому дворі та допомагаємо створити позитивні зміни, згуртовуючи громаду. Основна наша мета - це не будувати чи ремонтувати. Головне – це згуртувати незалежні та активні громади.

Немає значення, чи вони гуртуються навколо ремонту власного під’їзду, чи для того, аби провести якусь адвокасі-програму із захисту своїх прав.

Насправді порядок є там, де є запит на цей порядок. Там, де люди готові підтримувати красу, благополуччя і лад. Повинен бути запит, готовність, розуміння та підтримка змін "знизу" , аби країна стало розвивалася.

Двір – це і спільний, і особистий простір

- Гаразд, чи буває таке, що ви заходите у двір, а там немає жодного активіста?

- Ми пробували заходити у такі двори. Наша практика показала, що такі дії менш ефективні. Часто мешканці сприймають нас або як якусь політичну партію, або будь-кого, а не як людей які хочуть допомогти їм згуртуватися для вирішиення спільних проблем.

Більш ефективним форматом є аби мешканці бачили, що серед них їхній сусід і ми просто йому допомагаємо. Якщо з мешканцями спілкується саме сусід це більше налаштовує на довіру.

- А коли розпочинається сам процес перетворення, чим ви допомагаєте?

- Ми обов’язково приходимо на всі заходи. Допомагаємо з матеріалами, з написанням оголошень, із залученням сусідів, фасилітацією процесу тощо.

Тобто якщо їм потрібно пофарбувати вікна, ми не братимемося за ремонт лавок. Ми намагаємося максимально залучати самих мешканців до зміни власного двору.

- Сам процес роботи зрозумілий, але чи допомагаєте ви із матеріалами? Для того ж, потрібні елементарні фарби та папір?

- Ми вже працюємо цілий рік та наразі часто вкладаємо власні кошти в цей проект. Ми не маємо постійного фінансування. Люди, які нам симпатизують, мають можливість перерахувати нам на картку кошти.

Після кожного заходу чи тематичного місяця ми обов’язково оприлюднюємо а соціальних мережах фінансові звіти, де вказуємо на що пішли кошти.

Також ми залучаємо партнерів до процесу. Наприклад, якщо виробник фарби хоче нам допомогти або безкоштовною фарбою, або знижками на неї, ми завжди відриті до співпраці.

"Ми віримо в те, що зможемо створити цю критичну масу людей, які покажуть іншим, як відбуваються зміни", - каже Марія Насєдкіна

- Є такі, що дають безкоштовно?

- Є дві компанії-виробники фарби, які надавали фарбу кілька разів. Одного разу вони нам передали 50 літрів кольорової фарби. Ми використали її для розмалювання сходів у Солом’янському парку. Інша компанія надіслала рукавички з іншого регіону. Кажуть, мовляв, ми побачили, що у вас немає, тримайте пакет.

Таким чином компанії також долучаються до цих корисних справ і ми дуже заохочуємо це.

- А як щодо витрат на віновлення дворів, де ви берете гроші?

- У перший-другий захід ми переважно вкладаємо власні кошти: купуємо фарбу, необхідні матеріали, або залучаємо кошти волонтерів. Потім ми складаємо фінансовий звіт та оприлюднюємо його серед мешканців. Якщо у них є таке бажання та можливість вони інколи кошти нам повертають. Це стимулює людей потім самим знаходити спосіб вирішити спільні проблеми.

В одному дворі нам повернули всі витрачені на матеріали кошти, мешканці навіть зібрали більше, ніж ми витратили. Ті додаткові кошти ми залишили мешканцям на подальші зміни у їхньому дворі. Вони потім зробили ремонт на першому поверсі.

В іншому місці, де ми працювали самі, без активіста, та вклали свої кошти, нам нічого не повернули.

Як ініціатива, ми прекрасно розуміємо, що частина коштів повертається, а частина ні. Нам головне, щоб був результат – люди почали об’єднуватись довкола спільного.

Основна мета команди "Дивовижні"- не будувати чи ремонтувати, а згуртувати незалежні та активні громади

- Як обираєте об’єкт для змін? За якими критеріями?

- Ми завжди питаємо на нашій Facebook-сторінці та запитуємо наших волонтерів. Але дуже важко насправді стимулювати активність людей навіть у пропозиціях.

Тому дуже часто ми сідаємо із командою, "брейнстормимо" і думаємо який об’єкт нам обрати. Ми дивимося на декілька критеріїв: по-перше, це реальність змін, які ми пропонуємо. По-друге, чи цікаво воно буде і чи несе суспільну користь.

- Розкажи про програму згуртування мешканців.

- Програма згуртування мешканців двору складається з 3-4 заходів. Перший захід називається Wow-захід, на який ми запрошуємо сусідів обраного двору. Завдання такого заходу – привернути увагу мешканців, показати, що ми готові зробити перший крок.

Наступної суботи до нас долучаються безпосередньо мешканці, які допомагають щось робити. На третій захід, ми кличемо нашого юриста, який роздає інструкції куди звертатися жителям саме цього двору, якщо, наприклад, не вивозиться сміття, якщо ЖЕК не виконує свої обов’язки, тощо. Всі наші інструкції, є у нас на сторінці в фейсбуці.

Ми намагаємося виявити спільну проблему громади та згуртувати їх навколо вирішення. Якщо, наприклад, мешканці мають бажання щось ремонтувати, але не можуть зробити це без допомоги ЖЕКу, ми разом складаємо заяву, відносимо до ЖЕКу. Тоді, вони вже у тандемі із ЖЕКом ремонтують те, що їм потрібно.

- Для чого все це робиться?

- Ми розуміємо, що людям потрібно дати вудку, за допомогою якої вони також будуть ефективно співпрацювати і в тому числі із державними органами. Ми намагаємось продемонструвати як ефективно комунікувати та співпрацювати з державними органами, уникаючи конфлікту.

- Чи є позитивні приклади, коли державні органи долучалися до ваших ініціатив?

- Є приклад, коли державні органи встановили світло у підземному переході на Шулявці. Є окремий приклад, коли мешканці разом із співробітниками ЖЕКу зробили ремонт на першому поверсі під’їзду.

Ми хочемо аби люди розуміли, що двір – це і спільний, і особистий простір. Якщо кожен буде ставитися до оточуючого простору як до свого, то там буде лад.

- Що є для вас показником того, що та чи інша робота пройшла "правильно", що досягнутий бажаний результат?

- Нашим основним критерієм є "хвилі позитивних змін". Це коли після нашої діяльності виникає резонанс. Наприклад: хтось пофарбував двері у під’їзді. За ним хтось поклав лінолеум у ліфті, а хтось поставив контейнер для збору батарейок.

Ми, в свою чергу, намагаємося розповідати про ці справи, адже часто людина вважає, що на самоті вона не може зробити нічого. Ми показуємо, що можливо, у твоєму під’їзді є людина, яка думає так само як ти, але просто не наважується зробити перший крок.

- Скажи, а чи були невдалі приклади? Чи нереалізовані проекти, чи, можливо, в людей зникав ентузіазм, або просто мешканці не хотіли змін?

- Дивлячись, що називати невдачею. В нас був не зовсім позитивний досвід, коли ми прийшли в один двір, пофарбували, змінили, а мешканці на нас "наїхали", сказали, що вони нам не вірять і що ми якась політична партія. Крім того, нам нічого не повернулося з грошей та не "зрезонувало" ні з чим. Для нас це був експеримент, в результаті якого ми зрозуміли, що зміни неможливі без зацікавленої людини у під'їзді, яка готова діяти та згуртовувати громаду.

- Чому, як ти думаєш, існують такі двори та такі люди, в яких мешканці відмовляються від такої чудової ініціативи чи не вірять?

- Це відбувається тому, що в нас дуже низький рівень довіри у суспільстві один до одного, до таких ініціатив як наша, до урядових організацій, державних органів тощо. Нам дуже важко довести людям, що ми не політична партія чи що ми не хочемо їх обдурити. Справді, ми робимо все це дуже щиро, вкладаємо багато знань і зусиль.

Ми віримо в те, що якщо наша ініціатива чи схожі на нас будуть більш впізнаваними, люди будуть нам довіряти та більш охоче іти на співпрацю.

- Чи правильно було би сказати, що трохи більше року тому, "Дивовижні" навряд чи б змогли щось змінити? Всім відомо про те, що події, які сталися в Україні рік тому, стали імпульсом до активного розвитку волонтерства, в людях з’явилося бажання допомагати просто так, покращувати свою країну.

- "Дивовижні" з’явилися ще до подій. Ми розпочали працювати у вересні минулого року. Ідея була у мобілізації. Коли відбувся Майдан ми побачили колосальний рівень мобілізації людей для різних справ і це насправді було дивовижно.

- Чи змінилися люди, які до вас приходили до Майдану та після? Чи стало більше тих, хто бажає змін. Можеш порівняти?

- Мені дуже важко порівняти, бо лише у жовтні ми розпочали активно працювати, а у листопаді вже розпочався Майдан. Але мені здається, що Майдан позитивно вплинув на людей та показав, що ота ідеологія "крапля в океані" стала для людей поштовхом та дала розуміння, що вони, можливо, і крапля в океані, але океан складається із цих крапель.

У час, коли дуже важко, ми довели, що ми вміємо згуртовуватися. Але у повсякденний час, не зважаючи на наявний потенціал, ми не можемо згуртовуватися навколо щоденних проблем з тією ж корупцією, байдужістю тощо.

Своєю ініціативою, ми хочемо довести, що гуртування призводить до більш ефективних результатів. Ми спонукаємо людей об’єднуватися і вирішувати спільні проблеми разом.

Ідеологія "крапля в океані" стала для людей поштовхом та дала розуміння, що вони, можливо, і крапля в океані, але океан складається із цих крапель.

- Про що мріють "Дивовижні".

- Ми мріємо створити hub, який зараз має робочу назву: "Лабораторія позитивних змін".. Він буде об’єднувати різних суб’єктів позитивних змін. В нас буде департамент урбаністів, департамент соціологів, департамент юристів та інші, де кожен зможе зреалізувати свої проекти пов’язані з впровадженням позитивних змін. Це все буде драйвовий, мега-креативний спейс, який, по-перше, надихатиме людей, по-друге, даватиме якісь позитивні навички і буде їх "коучити" (вчити – авт.).

Людина зможе прийти до нас, а ми в свою чергу, допоможемо їй згуртувати громаду, допомогти щось змінити в суспільстві на краще.

Цей hub буде об’єднувати людей, які хочуть змін і буде задавати розвиток. Ми віримо в те, що зможемо створити цю критичну масу людей, які покажуть іншим, як відбуваються зміни.

Повірте, якщо людина сама пофарбувала лавку, вона її вже ніколи не обпише і не зламає, бо вона доклала до цього свої сили.