Психологи і терапевти практикують арт-терапію для бійців

317
3 березня 2015

Не всякий може висловити словами те, що болить. Але через творчість – малюнок, танець, ліплення, аплікація – людина може "розповісти" про біль, більше того – звільнитися від нього.

Про це розповіла арт-терапевт, президент громадської організації "Арт-терапевтична асоціація" Олена Вознесенська виданню Радіо Свобода. Вона та її колеги із асоціації працюють з різними групами людей – переселенцями, військовими, потерпілими, дітьми. Та їх усіх об'єднує одне – кожен з них зазнав психічної травми.

Арт-терапевт згадала, як наприкінці минулого року їздила до Львова для проведення семінару для психологів, які надавали допомогу дітям загиблих у зоні АТО. Однак у багатьох учасників – фахівців – сил для роботи бракувало.

Реклама:

"Уявіть, о шостій вечора вони йдуть зі школи допомагати пораненим, і до пізнього вечора. Після цього вже нічого не хочеться... Накопичилися почуття. Вони є, і від них нікуди не дінешся, а висловити їх немає можливості. Я дала завдання малювати, причому без пензля чи олівця, а просто брати фарбу й "творити" руками. Фарби були червоні, чорні та коричневі. Звичайно, вимазалися всі від п'ят до вух... Але, по-перше, учасники увійшли в дитячий ресурсний стан, по-друге, висловили те, що накопичилося, те, що не хотіли показувати близьким, аби їх не засмучувати..." – згадує Олена.

Олена переконана, що арт-терапія зцілює. Арт-терапія працює із серйозними речами, і використовувати її повинні саме професіонали.

Даний метод психотерапії давно використовувався для роботи з людьми з психічними порушеннями. Але вкрай рідко застосовувався для психологічної реабілітації "умовно здорових" людей, які опинилися в кризовій ситуації.

Максимум, де використовувався методи арт-терапії в Україні, – так це в освітньому процесі. Дванадцять років тому арт-терапевти вирішили організувати Арт-терапевтичну асоціацію, щоб розвивати цей напрям на професійному рівні. Коли почалися "переворотні" події в країні, багато фахівців асоціації, починаючи із січня минулого року, приходили на Майдан в якості волонтерів-психологів. Надавали допомогу.

Фахівці використовують різні творчі можливості, намагаючись знайти для кожного клієнта те, що підходить саме йому. Хоча є особливості: так, для хореографа танець, може, не найкраща форма терапії, оскільки йому буде складно розкривати себе через звичну професійну діяльність.

"Мені здається, що для українців арт-терапія особливо підходить. Який час не візьми, наш народ у важкі моменти життя проявляв себе творчо: співав, танцював, вишивав. На Майдані це також проявилося – скільки було плакатів, художніх акцій. Можна цілі дослідження проводити того, як люди намагалися висловити свої почуття страху або гніву за допомогою творчості".

Реклама:

Терапія допомагає звільнити те, що "затиснуте". "Так, коли ти малюєш – у тебе все тіло включається. Включаються ті м'язи, за допомогою яких цю енергію можна випустити", – пояснює Вознесенська.

На початку терапії повинен встановитися зв'язок: людина, яка потребує допомоги, має відчувати довіру до терапевта, аби поділитися своїми почуттями.

У звичайній терапії є клієнт і терапевт – і вони взаємодіють. В арт-терапії є третій елемент – це творчий елемент, те, що клієнт, зрештою сотворить. І творчий елемент насправді займає особливе місце.

Так, клієнт щось розповідає арт-терапевту через малюнок. У свою чергу, терапевт може висловлюватися про малюнок (а не клієнта) як такий, який "лякає", "подобається" або "заспокоює".

"Жодних оцінок! Тоді зв'язок між арт-терапевтом і особою, яка потребує допомоги, не такий напружений. Особливо гостро це відчуваєш, коли працюєш з жертвами тортур, з пораненими...", – роз'яснює Олена.

В арт-терапії умовно можна виділити три фактори, які діють: творча експресія (власне малювання, танець, ліплення), зворотний зв'язок (обговорення) і третій фактор, який включається вже під час тривалої психотерапії, – це взаємини з психотерапевтом. І в цьому процесі – саме творчість стає тим "ненав'язливим" посередником, який допомагає одужанню.

Арт-терапія дає ресурс. Коли людина малює, танцює – вона звертається до своєї творчої сутності, до свого несвідомого. Сам творчий процес дає ресурс: умовно кажучи, людина щось сотворила – і їй стало легше.

Крім цього, знаходиться спільна мова з іншими людьми, якщо терапія відбувається в групі.

Одначе після таких сеансів і самим психологам потрібна підтримка. "У мене були клієнти, які зазнали тортур. Це окрема тема...", – сказала Олена і кілька секунд тривожно мовчала.

Оговтавшись, продовжила: "Після роботи з такими людьми тобі просто необхідно поговорити вже зі "своїм" психологом, розповісти все йому... Для психолога робота з клієнтами теж має свої обмеження – це велике емоційне навантаження. Наскільки ми можемо бути корисними один одному в нинішніх умовах – напевно, це чи не найголовніше завдання конференції, яку ми готуємо", – говорить Вознесенська.



Реклама: