Психологи і терапевти практикують арт-терапію для бійців

Не всякий може висловити словами те, що болить. Але через творчість – малюнок, танець, ліплення, аплікація – людина може "розповісти" про біль, більше того – звільнитися від нього.

Про це розповіла арт-терапевт, президент громадської організації "Арт-терапевтична асоціація" Олена Вознесенська виданню Радіо Свобода. Вона та її колеги із асоціації працюють з різними групами людей – переселенцями, військовими, потерпілими, дітьми. Та їх усіх об'єднує одне – кожен з них зазнав психічної травми.

Арт-терапевт згадала, як наприкінці минулого року їздила до Львова для проведення семінару для психологів, які надавали допомогу дітям загиблих у зоні АТО. Однак у багатьох учасників – фахівців – сил для роботи бракувало.

"Уявіть, о шостій вечора вони йдуть зі школи допомагати пораненим, і до пізнього вечора. Після цього вже нічого не хочеться... Накопичилися почуття. Вони є, і від них нікуди не дінешся, а висловити їх немає можливості. Я дала завдання малювати, причому без пензля чи олівця, а просто брати фарбу й "творити" руками. Фарби були червоні, чорні та коричневі. Звичайно, вимазалися всі від п'ят до вух... Але, по-перше, учасники увійшли в дитячий ресурсний стан, по-друге, висловили те, що накопичилося, те, що не хотіли показувати близьким, аби їх не засмучувати..." – згадує Олена.

Олена переконана, що арт-терапія зцілює. Арт-терапія працює із серйозними речами, і використовувати її повинні саме професіонали.

Даний метод психотерапії давно використовувався для роботи з людьми з психічними порушеннями. Але вкрай рідко застосовувався для психологічної реабілітації "умовно здорових" людей, які опинилися в кризовій ситуації.

Максимум, де використовувався методи арт-терапії в Україні, – так це в освітньому процесі. Дванадцять років тому арт-терапевти вирішили організувати Арт-терапевтичну асоціацію, щоб розвивати цей напрям на професійному рівні. Коли почалися "переворотні" події в країні, багато фахівців асоціації, починаючи із січня минулого року, приходили на Майдан в якості волонтерів-психологів. Надавали допомогу.

Фахівці використовують різні творчі можливості, намагаючись знайти для кожного клієнта те, що підходить саме йому. Хоча є особливості: так, для хореографа танець, може, не найкраща форма терапії, оскільки йому буде складно розкривати себе через звичну професійну діяльність.

"Мені здається, що для українців арт-терапія особливо підходить. Який час не візьми, наш народ у важкі моменти життя проявляв себе творчо: співав, танцював, вишивав. На Майдані це також проявилося – скільки було плакатів, художніх акцій. Можна цілі дослідження проводити того, як люди намагалися висловити свої почуття страху або гніву за допомогою творчості".

Терапія допомагає звільнити те, що "затиснуте". "Так, коли ти малюєш – у тебе все тіло включається. Включаються ті м'язи, за допомогою яких цю енергію можна випустити", – пояснює Вознесенська.

На початку терапії повинен встановитися зв'язок: людина, яка потребує допомоги, має відчувати довіру до терапевта, аби поділитися своїми почуттями.

У звичайній терапії є клієнт і терапевт – і вони взаємодіють. В арт-терапії є третій елемент – це творчий елемент, те, що клієнт, зрештою сотворить. І творчий елемент насправді займає особливе місце.

Так, клієнт щось розповідає арт-терапевту через малюнок. У свою чергу, терапевт може висловлюватися про малюнок (а не клієнта) як такий, який "лякає", "подобається" або "заспокоює".

"Жодних оцінок! Тоді зв'язок між арт-терапевтом і особою, яка потребує допомоги, не такий напружений. Особливо гостро це відчуваєш, коли працюєш з жертвами тортур, з пораненими...", – роз'яснює Олена.

В арт-терапії умовно можна виділити три фактори, які діють: творча експресія (власне малювання, танець, ліплення), зворотний зв'язок (обговорення) і третій фактор, який включається вже під час тривалої психотерапії, – це взаємини з психотерапевтом. І в цьому процесі – саме творчість стає тим "ненав'язливим" посередником, який допомагає одужанню.

Арт-терапія дає ресурс. Коли людина малює, танцює – вона звертається до своєї творчої сутності, до свого несвідомого. Сам творчий процес дає ресурс: умовно кажучи, людина щось сотворила – і їй стало легше.

Крім цього, знаходиться спільна мова з іншими людьми, якщо терапія відбувається в групі.

Одначе після таких сеансів і самим психологам потрібна підтримка. "У мене були клієнти, які зазнали тортур. Це окрема тема...", – сказала Олена і кілька секунд тривожно мовчала.

Оговтавшись, продовжила: "Після роботи з такими людьми тобі просто необхідно поговорити вже зі "своїм" психологом, розповісти все йому... Для психолога робота з клієнтами теж має свої обмеження – це велике емоційне навантаження. Наскільки ми можемо бути корисними один одному в нинішніх умовах – напевно, це чи не найголовніше завдання конференції, яку ми готуємо", – говорить Вознесенська.