Діти, яких залишили на війні

247
5 червня 2015

"Як піду із села найріднішого на війну криваву
там і загину, захищаючи свою рідну Україну.
Там і полягу, захищаючи свою родину,
відстоюватиму на полі свою рідну Україну".

Це вірш 9-річного Сергія, вихованця Маріупольського дитячого будинку "Центр опіки", який розташований у безпосередній близькості від бойових дій. З 92 підопічних 56 дітей покинуті або позбавлені батьківського піклування.

Вірш Сергійка зачитує під Кабінетом Міністрів монітор Національного превентивного механізму (НПМ) Марина Цапок.

Монітори НПМ, які перевіряють місця несвободи на дотримання прав людини, зранку 4 червня, у Міжнародний день безневинних дітей – жертв агресії, біля Кабміну тримають у руках дитячі малюнки, читають вірші і розповідають про дітей, що живуть на лінії вогню.

Тим самим вони прагнуть привернути увагу держави до покинутих дітей на окупованих територіях.

Правозахисники, громадські активісти й небайдужі б’ють на сполох і вимагають евакуації взяти під особистий контроль негайну евакуацію 150 дітей-сиріт, які перебувають у зоні конфлікту; забезпечити керівників установ, де перебувають діти, які мають батьків або піклувальників, дорожньою картою евакуації, а саме довести до відома, хто надаватиме транспорт, куди буде евакуйований заклад; зобов’язати їх проводити роз’яснювальну роботу з батьками цих дітей про потребу у вивезенні та оздоровленні дітей принаймні на літній період.

"Ми бачимо останніми днями, що бойові дії на Донбасі посилюються. Діти не повинні ставати заручниками цієї ситуації. Досі лишається гострим питання евакуації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у державних установах Донецької та Луганської областей. По Україні дитячі заклади заповнені наполовину, у середньому від 45 до 60%, тобто вивозити дітей з небезпечних територій є куди", – каже Тетяна Печончик, голова правління ГО "Центр інформації про права людини".

За результатами моніторингових візитів НПМ до дитячих установ так званої "сірої зони" та моніторингу інших установ у телефонному режимі, на сьогодні для дітей створені належні умови проживання та навчання у прифронтових районах Донецької та Луганської областей. Однак ситуація досить хитка.

 

"У разі загострення ситуації в зоні проведення АТО єдине, чим забезпечені діти прифронтової зони – тимчасові бомбосховища (тісні, без належної вентиляції та запасу питної води), – наголошує Катерина Чумак, заступник керівника Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Офісу Уповноваженого ВР з прав людини. – Керівництво закладів не має чіткого плану евакуації дітей (яким транспортом, до яких установ). На період літніх канікул практично всі діти шкільного віку залишаються разом з батьками у прифронтовій зоні, що свідчить про низький рівень роз’яснювальної роботи серед батьків щодо загрози життю та здоров’ю їхніх дітей".

Спеціаліст відділу адвокації ВБО "Всеукраїнська мережа ЛЖВ" Олександр Гатіятуллін розповідає, як підготовлені, наприклад, спеціалізовані школи:

"Візьмемо до прикладу школу, де перебувають діти, які знаходяться у групі ризику захворювання на туберкульоз. Ми запитали у директора: "А у вас є обладнаний підвал? Давайте підемо подивимось!". Він каже: "Так, звичайно, ходімо". А потім почали шукати ключі. А їх немає. У завгоспа ключі. А завгоспа немає. Я питаю: "А якщо зараз обстріл? У 10 км від Маріуполя йдуть же ж повноцінні бої!". Це ненормально", - обурюється Гатіятуллін.

Як повідомляють організатори акції, прем’єр Арсеній Яценюк ще 9 лютого цього року відреагував на подання Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо налагодження системи евакуації установ Донецької та Луганської областей. Він видав доручення, в якому просив "терміново вжити необхідних заходів щодо врегулювання порушених питань".

 Вірш 9-річного Сергія, вихованця Маріупольського дитячого будинку "Центр опіки"

Однак зараз 3585 дітей залишаються у "сірій зоні". А керівники та працівники закладів, у яких живуть діти, не знають, куди вивозити їх у разі небезпеки.

Так, у 70-км зоні від лінії бойових зіткнень розташовані 33 інтернатні установи, що знаходяться як у комунальній власності, так і підпорядковані міністерствам освіти, охорони здоров’я та соціальної політики. Наприклад, у Сєвєродонецькій обласній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів, розташованій у 28 км від міста Щастя, навчається 86 підопічних, усі вони є сиротами.

У 20-кілометровій зоні від місця проведення АТО знаходиться Дзержинська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Дзержинської міської ради, у який зараз перебуває 319 учнів.

У Макіївському будинку дитини системи охорони здоров’я, діти з якого ще наприкінці минулого року перевезені до Краматорського будинку дитини "Антошка", наразі перебуває близько 20 нових вихованців.

…На відміну від інших учасників акції, які показували дитячі малюнки, Олександр Гатіятуллін тримав паперове янголятко. Він вважає його одним з найцінніших подарунків, і зберігає його разом із фотографіями своїх дітей.

 Малюнок дитини, що живе в зоні АТО

Це янголятко йому подарували в Краматорському будинку дитини "Антошка". У цьому закладі перебували 14 ВІЛ-позитивних дітей.

Гатіятуллін пригадує: "І хоч у цих дітях є батьки або опікуни, але вони також невинні жертви агресії... Ми поїхали в Краматорськ, бо дізналися про проблеми із забезпеченням життєвонеобхідного лікування, зокрема, із забезпеченням антиретровірусної терапії для ВІЛ-позитивних дітей. Дотепер є проблеми зі своєчасною діагностикою. Так, на півночі Донецької області немає спеціальних лабораторій, де ці діти можуть щоквартально обстежитися… Після того, як ми поїхали, Краматорськ піддався обстрілу з "Граду". На щастя, попадань у будинок дитини не було, але де гарантії, що цього не станеться завтра?"…

 Тетяна Печончик, голова правління ГО "Центр інформації про права людини"

ДОВІДКА: НПМ – це незалежний національний орган, який створений і діє відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань і передбачає регулярний моніторинг усіх місць несвободи для попередження у них жорстокого поводження з людьми, які там перебувають.

А в місцях несвободи ("custodial settings") може опинитися кожен з нас – за рішенням або вказівкою адміністративного, судового чи іншого органу, без права залишити їх з власної волі.

В Україні НПМ діє з 2012 року в форматі "Омбудсмен +", що передбачає здійснення моніторингових візитів до місць несвободи працівниками офісу Омбудсмена спільно з громадськими активістами.

Автор - Микола Мирний, Центр інформації про права людини, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua