Їм байдуже. Історія однієї спроби розворушити чиновників

49
3 серпня 2015

Перший візит до Міністерства соціальної політики: "Що таке Фролівська?"

– Я не знаю, що це за центр на Фролівській, не був там і не бачив його роботу. Треба наступного тижня поїхати подивитись… Чого ви так дивитесь? Я щось не так сказав?..

Це був початок першої зустрічі заступника міністра соціальної політики Віталія Мущиніна з волонтерами центру на Фролівській, 9/11. І він справді не зрозумів, що сказав не так.

За той рік, відколи центр запрацював, у Києві кожен другий бодай раз якщо не відвозив допомогу сам, то передав із кимось, а якщо навіть і не помагав, то чув і знає, чим займаються волонтери "Фролівської". На відміну від заступника міністра, який у Мінсоці координує напрямок допомоги переселенцям.

– Ми з задоволенням дочекаємось вас в гості, – швидко сказала Леся Литвинова, рятуючи ситуацію.

Леся прийшла разом з колегою по волонтерству Оксаною Сухоруковою на зустріч, про яку попросила "Українська правда". За планом, це мало бути інтерв'ю у форматі "волонтери запитують – Мінсоц відповідає", де журналіст є лише модератором дискусії.

Але дискусії не відбулося. Заступник міністра або ображався, або не знав, як працює система допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Зрештою, він і не зобов'язаний знати. В його функції входять соціальні виплати, а все інше його не цікавить. Як і те, як спростити цей самий процес виплат.

"Ми не є органом, який координує роботу всіх відомств по переселенцях. Над цим працює 15 міністерств. А наше завдання – пенсії, страхові виплати, працевлаштування, допомога малозабезпеченим сім'ям чи по інвалідності тощо. Загалом за цей рік ми виплатили 1.6 мільярдів гривень", – пояснив нам Віталій Мущинін.

Далі він розповів про додаткове завдання Мінсоцполітики – формування реєстру внутрішньо переміщених осіб, і сказав, що "хоче вибачитись, бо такої онлайнової системи у нас нема".

"Нам фінансів на такі речі ніхто не виділяв. Все робиться на старих комплексах, на яких існує ця система", – сказав заступник міністра, забувши (чи просто не знаючи), що частину техніки їм вже передано.

На запитання, "чи звертались ви до когось з проханням про допомогу?" – він розповів про Агенцію ООН у справах біженців (УВКБ ООН), яка взялася розробляти систему і надала "допомогу в межах тих видатків, які вони мали".

– Давайте познайомимо вас із розробниками системи електронних торгів "Prozorro" – можливо, вони вам допоможуть швидко зробити базу, – запропонували ми після того, як заступник міністра сказав, що зараз база у них офлайнова, а дані оновлюються лише щотижнево.

Віталій Мущинін погодився. 

Чому ми так вчепились в цю базу?

Бо якби існувала така працююча онлайнова база, вона б оперативно показувала не лише кількість переселенців, їхній вік і потреби, звідки вони тікають від війни, чи отримали соцвиплати і чи мають житло.

Більше того, вона показувала б, як розподіляється гуманітарна допомога, кому і куди її потрібно направляти – і таким чином при повній прозорості виключила б можливості будь-яких махінацій з боку чиновників, і не тільки.

Приміром, волонтери знали б, що людина вже отримала допомогу від фонду чи іншого благодійника та могли б координувати свою роботу. Принаймні усе це було передбачено у концептах онлайнової бази розроблені на замовлення УВКБ ООН із грузинськими реформаторами. Сам концепт переданий відомству. 

Як це відбувається зараз?

Регіональні управління соцзахисту (більш відомі як "Собези") видають довідку переселенця, яка дає право отримати від держави допомогу.

Як пояснив Віталій Мущинін, дані про це передаються офлайн від регіонального до обласного управління Мінсоцу, і далі - в інформаційний центр. Все це робиться раз на тиждень.

Якщо дані справді оновлюються лише щотижня, як каже заступник міністра, то тоді відловлювати "двійників", які отримують соцвиплати у різних місцях, непросто. 

До прикладу, на Фролівській силами волонтерів розроблена своя онлайнова база реєстрації переселенців. По ній одразу видно, хто намагається шахраювати й неправомірно отримати допомогу побутовою хімією та продуктами, якою волонтери центру забезпечують переселенців перші 45 днів після виїзду з зони АТО.

За рік на Фролівській зареєстровано 40 тисяч звернень.

– Тобто, ви охопили 30% всіх переселенців до Києва і області? Ви серйозний центр, прокоментував Мущинін, звірившись з цифрами кількості переселенців по регіонам. - Але ми теж відловлюємо двійників.

– У своєму центрі ми теж відловлюємо. Питання в тому, що ваше відомство, яке видає довідки, не може відслідкувати, що у цієї людини довідка вже є, – сказала Леся Литвинова.

– Тому що ми цю довідку видаємо буквально у той самий день, коли він до нас звертається.

– Тобто, процедури перевірки у вас нема і не може бути?уточнює Леся.

– Звісно.

– Що вам треба, аби ця база була? Ви рахували бюджет?

– Я не можу зараз відповісти, але знаю, що такі розрахунки робились.

– Це не такі складні задачі, як озброїти армію, і з цим теж справляються.

– Це досить складна задача. Ми ще раніше хотіли створювати аналогічну систему. Тоді, за оцінками Світового банку, це коштувало б нам 70 мільйонів доларів. Ви були в наших Собесах і бачили, на яких комп'ютерах там працюють. Будь-яка програма "ляже" на цьому комп'ютері. І ніхто ж копійки на це не проспонсує.

– Скільки Собесів у Києві?

– Якщо я не помиляюсь, десять.

– Хочете 10 комп'ютерів завтра? Ви зможете їх під'єднати до єдиної системи?

– Звісно, ми б хотіли, але як їх під'єднати до єдиної системи, якої нема, я не знаю.

– Я говорю про те, що ці речі вирішуються. Пройшло більше року, як люди приїздять, реєструються, повертаються, перереєстровуються заново – а у вас нема можливості створити онлайн-базу, в якій є гостра необхідність. І ви самі це розумієте.

Леся Литвинова (ліворуч) та Оксана Сухорукова (праворуч)

Після цих перепалок, чи то "розмов на високих тонах", як їх потім називав Віталій Мущинін, волонтери спробували показати заступнику міністра звичний шлях переселенця.

Звісно, він не знав номерів гарячої лінії. Зрештою, не зобов'язаний.

Не знав, як, куди і по яких інстанціях змушують ходити тих, хто тікає від війни. Зрештою, не зобов'язаний.

Волонтери при ньому таки зателефонували у штаб на вокзалі. За легендою, Оксана Сухорукова була переселенкою з Авдіївки з двома дітьми і хворими батьками.

Вона приїхала на автовокзал, дзвонить на гарячу лінію, аби дізнатись, куди їй далі йти.

Жінці запропонували приїхати на залізничний вокзал. Для чого?

Аби отримати списки волонтерських організацій і найближчий до неї Собес. Там-таки, в Собесі, їй нібито мали допомогти з житлом. Оксана виявилась прискіпливою і критичною, тому одразу спитала: "А навіщо мені до вас їхати? Ви ж можете мені продиктувати номери телефонів?" Чоловічий голос у слухавці на секунду замислившись, відповів: "Так, в принципі можу. Записуєте?"

Віталій Мущинін, який увесь цей час слухав розмову Оксани з представником штабу, не дочекавшись її кінця, відійшов в сторону і зателефонував колезі.

"Ми тут дзвонимо на гарячу лінію, чоловік відповідає ввічливо. Але він посилає жінку в Собес, нібито там їй мають допомогти з житлом. Але потім їй треба буде їхати далі, бо Собес цим не займається…" – сказав заступник міністра, раптом виявивши нелогічність у тому, куди ж пересилають людину далі.

Насправді все відбувається так: людина йде оформлює довідку, але її ніхто не селить, ніхто не може працевлаштувати.

– Нещодавно паралізована жінка 5 днів була у залі очікування на вокзалі. Ви б бачили її очі, коли її нагодували. Після того, як Розенка (міністра соцполітики– авт.) ткнули носом у цю історію, у нас на Фролівській з'явився інформаційний куток від центру зайнятості. І все, – тихим голосом прокоментувала Леся Литвинова.

Зрештою, ми домовляємось про наступну зустріч у розширеному форматі з представниками інших міністерств. Адже несправедливо в усьому винити лише Мінсоц, обов'язок якого – соцвиплати і реєстрація.

Однак вже після неї розуміємо, що система не працює через помилку, ім'я якої – звичайна байдужість.

Другий візит до міністерства: "Житла нема, але якщо так і написати, то що буде на офіційному сайті?"

Між першим і другим візитом до міністерства пройшов тиждень.

За цей час відбувся ефір з першим заступником міністра соціальної політики Василем Шевченко, який яскраво продемонстрував, що чиновник взагалі не розуміє шлях переселенця.

На запитання ведучого, куди найперше йти літньому біженцю в новому місті, Шевченко відповів: "У Пенсійний фонд". Забувши, що пункт номер один на шляху цих людей – зареєструватись в управлінні Мінсоцу й отримати довідку переселенця. Без неї похід в ПФ чи у будь-яку іншу держустанову – марна трата часу й сил.

Зрештою, чиновник пояснив усе просто: грошей у бюджеті нема, і ситуація з виплатами така сумна через те, що більшість переселенців раніше голосували за владу, яка і довела країну до такого стану...

Але облишмо першого заступника міністра з його "фантазіями на тему" – і повернімось до кабінету заступника міністра соціальної політики, де цього разу було дуже людно.

Крім Віталія Мущиніна, на зустріч з волонтерами прийшли:
– представник ДСНС;
– Міграційної служби;
– дивний представник ГО "Центр "Схід", запрошений Мущініним, який пропонував штормити всі інстанції листами і зверненнями, аби держава оплачувала усі потреби;
– Олександра Дворецька з "Восток СОС";
– та Леся Ігнатик-Еріксон з данського фонду Hjælp Ukrainske Børn ("Допоможи українським дітям").

Ми знову спробували порушити питання бази. Віталій Мущинін сказав, що реально запрацювати онлайнова база зможе у тестовому режимі лише у січні-2016 – ось такі оптимістичні плани Мінсоцу на другому році війни.

Далі заступник міністра знову нагадав про проблему з комп'ютерами. Загалом відомству бракує 1400 ПК, по два на кожне регіональне відділення Мінсоцу.

Як зауважила Олександра Дворецька, ця липнева розмова в принципі нічим не відрізнялась від аналогічних майже рік тому.

Як і раніше, Мінсоц може багато розповідати, чому "це не можливо" і "як складно цю базу зробити". Добре, що хоча б зараз МОМ пише технічне завдання під її створення.

– У нас все просто – приходиш і кажеш, що тобі треба. А тут нічого не зрозуміло, я ще більш заплуталась, – підсумувала зустріч Леся Ігнатик-Еріксон.

Ми ж, навпаки, зрозуміли, що змінити систему можна лише тиском ззовні. Бо сама вона не бачить нічого дивного у бездіяльності.

Наприклад, якщо Мінсоцу сказати, що перелік доступного для переселенців житла на їхньому сайті не відповідає дійсності, Мущинін скаже: "Ну, ми можемо зняти з сайту цю інформацію".

Потім обуриться: мовляв, "у нас нема людей для того, аби її перевіряти. Це дані ДСНС, ми їх лише публікуємо".

– Хочете, я прийду до вас і обдзвоню увесь список, наведений на сайті? – запропонувала Олександра Дворецька. Мущинін погодився, але сказав, що попросить співробітника бути присутнім при обдзвоні.

– Щоб ми були певні, що інформація правдива, – пояснив заступник міністра.

– Якщо він може витратити час на те, аби стежити за Сашею, чому він не може подзвонити сам? – втрутилась Леся Литвинова.

– Бо у мене нема вільних людей для цієї роботи. Хочете до нас на роботу? У нас якраз є дві вакансії для людей з вищою освітою.

– Згода. Давайте експеримент на один місяць? Ми до вас на зарплату, а двоє ваших співробітників до нас на Фролівську попрацювати безкоштовно, – сказала Леся. На тому й порішили: Оксана Сухорукова погодилась стати "вірусом" в Мінсоці з терміном дії 30 днів.

Зрештою, інформація з сайту Мінсоцу просто зникла, а відомство передумало кликати до себе волонтерів – ані на обдзвін, ані на роботу.

Заступник міністра соціальної політики Віталій Мущинін. Фото з сайту міністерства

На цій зустрічі був присутній представник ДСНС. За рік, відколи в країні війна, вони спромоглися побудувати для переселенців наметові містечка – тепер бідкаються, що скоро ж зима, а намети не пристосовані до таких холодів.

На офіційні запити про наявність житла для вимушених переселенців, ДСНС строчить відповіді у стилі "усе в нас є, он вам цілий список вільних місць".

Насправді, з 400 телефонних номерів, які надали ДСНС по Волинській області організації "Восток СОС" і які всі обдзвонила Олександра Дворецька, реальне житло можна було отримати лише в одному місці. Інші або не розуміли, як вони опинились у цьому списку, або ж у них змінились власники, або була якась інша причина, через що житла насправді нема.

А на офіційний запит волонтерів про житло на Київщині, департамент будівництва та житлового забезпечення КМДА пропонує направляти переселенців "до помешкань волонтерів (!) інших областей".

– Скажіть, за яким номером телефону я маю подзвонити, сказати, що я хочу виїхати? Де мені дадуть інформацію про безкоштовне житло на 6 місяців? – спитала Оксана Сухорукова представника ДСНС.

– Ви хочете апартаменти? Чи що ви хочете? – відповів представник ДСНС і нагадав, що точні дані про наявність місць для поселення збирає Мінрегіонбуд, який на зустріч не прийшов.

Інформацію про наявність місць на Волині Олександрі Дворецькій надавав ДСНС, як один з координаторів питання забезпечення житлом переселенців.

– Яке житло мені згідно з законом мають надати?

– Житло у Волинській області чи Києві?

– Мені байдуже. Аби лише були створені умови проживання і виконувались мої конституційні права. Аби діти могли піти в школу, був садок і лікарня.

– Ваші конституційні права виконуються у будь-якій області, але ті вимоги, які ви хочете, можуть бути різними. У вас одні, в інших – інші...

– ...у мене нема вимог…

– … чим вас не влаштовують мобільні містечка? Я кажу наприклад, бо вони вас не влаштовують. Хата в селі тим більше не влаштовує, але це теж місце проживання. А номери телефону вивішені по всіх областях.

– Ні, ви мені скажіть номер телефону. Скажіть адресу, куди я можу приїхати і мені нададуть безкоштовне житло. У мене троє дітей, двоє батьків-пенсіонерів. Куди я маю подзвонити, аби мені сказали "їдьте в Цюрупінськ, чи Хацапетовку, там є хата в селі без зручностей, але приїжджайте, вас приймуть"?

– (044) 247 30 02 (номер оперативного штабу ДСНС – авт.). Ви у них спитаєте, де є місця. А вони вам дадуть номер телефону регіонального штабу, і будете далі говорити з ними.

У цей момент втручається Леся Литвинова:

– Але це ж в тупик! Ви самі знаєте, що купа даних не відповідає дійсності, але даєте номери телефонів, аби люди дзвонили і чули там те, що ви можете їм і так сказати.

Після цього присутній на зустрічі представник Міграційної служби зауважив: "Тут треба шукати якийсь компроміс. Якщо ми поставимо головний критерій і вимогу, що інформація має бути достовірною, тобто перевіреною, то інформації про житло на сайтах органів державної влади не буде взагалі ніякої. Нуль".

Ну звісно, простіше намалювати кола на воді, аніж справді спробувати вирішити проблему. Або ж принаймні чесно заявити про неї – і попросити допомоги.

Хоча б у волонтерів.

P.S. За наступні три тижні після цієї зустрічі чиновники жодного разу не вийшли на зв'язок з волонтерами, не прийшли працювати на Фролівську. Мущинін так і не знайшов часу прийти і подивитись на роботу центру. Міністерство не покликало на роботу Оксану Сухорукову.

Волонтери й далі вирішили працювати паралельно, підтягуючи за собою державу.

Зрештою, їм це не вперше.

Галина Титиш, УП.Життя



powered by lun.ua