Одіссея Донбас: ментальні карти і спогади про рідні міста

160
21 жовтня 2015

"Одіссея Донбас" – це мистецький проект, що розповідає історії міст і містечок Донбасу. Автори проекту - Дар'я Цимбалюк, Юлія Філіп'єва і Віктор Засипкін – провели глибинні інтерв'ю з вимушеними переселенцями зі Сходу України.

Під час інтерв'ю колишні мешканці й мешканки Донбасу власноруч створили ментальні мапи місць, які їм довелося залишити. Ці мапи фіксують міста й містечка Сходу країни – такими, якими вони були до початку бойових дій і якими збереглися в пам'яті людей.

Цей проект – своєрідна подорож Донбасом, що відкриється через особисті історії.

"Одіссея.." – це мапи міст і магніти на них. Магніти дублюють зображення мапи, тих місць на ній, які є дорогими і важливими для людей, що їх намалювали.

Зазвичай магніти нагадують нам про подорожі, відвідані місця, можливості, мрії. Це типовий предмет домашнього затишку й щасливого життя. Магніти – це маленька ознака присутності й водночас відсутності людини й місця.

Місця, до якого хочеться колись повернутися.

Магніти проекту "Одіссея Донбас" – це ще й образ домівок, втрачених тисячами людей. Під час проведення проекту в вересні 2015 року всі бажаючі могли взяти частинку спогадів про чийсь дім – один із магнітів – і тим самим зробити ці спогади частиною свого життя.

Проект було відкрито спільною вечерею всіх учасників проекту, що малювали мапи, їхніх друзів та близьких, інших переселенців та киян. Це відбувалось в центральній частині міста, на Контрактовій площі в сквері Сагайдачного. Місце обрано не дарма – воно туристичне і водночас його люблять самі кияни.

А ще за останні роки неподалік виникло кілька центрів допомоги переселенцям – на вулиці Фролівській та на Кирилівській, раніше Фрунзе.

Упродовж тижня після відкриття автори проекту щоденно проводили художні інтервенції в різних районах Києва. Під час інтервенцій карти були прикріплені на різноманітні металеві поверхні: двері, кіоски, міст, що знаходяться в прохідних і помітних місцях. Поверх мап було прикріплено магніти.

Місця, в яких проводились інтервенції, були анонсовані на сторінці проекту.

 

Ирина (48 лет) про Горловку

"Я скучаю за своей квартирой, многих мелочей мне не хватает. Это конечно, не главное, но они дороги из-за воспоминаний. Я скучаю, например, за магнитиками на холодильнике – мы их из путешествий с мужем привозили, когда в Париж ездили, в Прибалтику... Просто холодильник мы еще купим, а вот магнитики – это осталось там. Фотоальбомов еще не хватает. А мужу – его книг по искусству, они очень большие, и тоже там остались".

 

Назар (10 лет) про Макеевку

Макеевка – это какой город? – "По сравнению с Киевом – маленький".

Чего-то тебе не хватает, что осталось в Макеевке? – "Да, книжек любимых. Была книжка "Цибулино". Телевизора еще не хватает".

Если бы ты что-то из Макеевки мог привезти, что бы ты привез? – "Велосипед. Я научился кататься лет в 5. Я катался на четырехколесном, потом два колеса сломались. То был маленький велосипед, потом был другой. На велосипеде я катался по Макеевке, в школу ездил, на другие улицы".

"Мы там покупали все на пикник и шли в школу, там были теннисные столы, и на них никто не играл".

 

Маша (15 лет) про Донецк

"У нас в гостинной есть огромное окно, и оно круглой формы, очень красивое, и открывается почти весь Донецк перед ним. Огромная гостинная и огромное окно – и ты видишь весь вечерний Донецк. Замечательно".

"Мост в парк Щербакова, я очень люблю этот мост. Ты из самого города переходишь – в Киеве мне чем-то напоминает переход на Труханов остров – в другое пространство, там тоже этот парк, он как остров. И на нем постоянно были замочки. Я помню, я когда была маленькой, мы с подружками все время соревновались – считали, я правую сторону, подружка – левую".

"Когда я снова попаду в Донецк, я в первую очередь встречусь с людьми. Ну, конечно, зайду домой, оставлю вещи, полежу на своей прекрасной кровати, поиграю на гитаре и на пианино, а потом пойду в школу, пройдусь по парку Щербакова – все это с друзьями, учителями..."

 

Сергей Ильич (59 лет) про Луганск

"Я был главой Молодежного Жилого Комплекса "ЛуганськоблМЖКБуд". Мы строили сами этот дом, и, конечно, дом многоэтажный, но – мой дом. Это для меня очень много значит".

"А вот здесь у нас "Труженик с факелом" стоит. Так его и называют – "мужик с факелом", "труженник с факелом". Вот стоит этот мужчина, у него вот так вот руки, вот так вот ноги. И он посреди дороги стоит. Если б вы были в Луганске, Вы бы знали. Если б вы приехали ко мне, я бы привез вас домой, провез бы по Советской, показал бы памятник Шевченко…"

 

Ирина Николаевна (56 лет) про Донецк

"Тяжело было то, что ты не можешь вернуться домой, просто не можешь вернуться домой".

"Единственное, чего мне не хватает – это детских книг. Внук мне говорит: "Бабушка, а ты помнишь, у тебя такая книга, я хотел бы ее почитать". Я говорю: "Иди, внучек, в библиотеку". 

"Недалеко от моего дома стояли три дома подряд, их называли "Три поросенка".

 

Алексей (34 года) про Макеевку и Донецк

"Ожидания были немножко другие. Люди – это люди, они дальше своих интересов ничего не замечают, как правило. Мы ожидали, что Киев будет ближе и роднее, в плане реакции людей, но оказалось совершенно не так. И до сегодняшнего дня я встречаю людей, которые живут в каком-то своем мире… (...)

Если ты выходишь за рамки их понимания той ситуации, которую я наблюдал там, они, в лучшем случае, прекращают разговор, в худшем – начинают меня же переубеждать, что там все не так. Реакция бывает либо агрессивная, либо равнодушная, либо человек пытается вообще избежать этого диалога".

Вы собираетесь остаться в Киеве? – "Не знаю. Моя Родина – там. Киев – это очень добрый город, с большими возможностями, с большим потенциалом… Но если ты потерял Родину, то принципиально уже подбираешь место по критериям неэмоциональным".

"Есть медийные мифы, что люди обязательно должны покинуть этот регион. Но, например, если это старики, то как они его покинут? Это равносильно умереть, потому что там вся жизнь". 

"Авдеевский карьер. Он вообще, как из рекламы про "Bounty" – там голубая-голубая вода. Вы даже себе не представляете. Метров 100 ниже колена глубина, идешь – песочек белый и голубая-голубая вода".

"Одіссея Донбас" є частиною проекту "Мозаїка міста", здійсненого CSM/Фундацією Центр Сучасного Мистецтва у партнерстві з Goethe-Institut Ukraine та за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини.

Проект "Одіссея Донбас" також отримав фінансування Агентства ООН у справах біженців у рамках Програми малих грантів із підтримки ініціатив переселенців, яку впроваджує "КримSOS".

Якщо ви маєте бажання долучитись до проекту, намалювавши свою мапу, будь ласка, пишіть на пошту  odyssey.donbass@gmail.com або на сторінку проекту в Facebook.

powered by lun.ua