Безпека руху: перегляд нашої пристрасті до швидкості

Україна – одна з небагатьох країн Європи, де в містах можна легально їздити на автівці зі швидкістю до 80 км/год.

Всі країни Євросоюзу давно зменшили цей швидкісний ліміт до 50 км/год без виключень та "легальних перевищень".

При цьому, у більшості міст у зонах з житловою забудовою ще й діє обмеження до 30 км/год.

Причина цього – безпека життя та здоров’я мешканців.

В Україні ж, окрім, фактично легальних 80 кілометрів за годину (60+20) на деяких міських трасах можна їхати 80+20, а це вже сотня. В свою чергу, таке законодавство відображається на смертності під час дорожньо-транспортних пригод: у нас цей показник один з найвищих у Європі (13,5 осіб на 100,000 мешканців у 2012 році).

Гірше тільки у Молдові (13,9 осіб на 100,000) та Росії (18,6 осіб на 100,000).

У Німеччині ж, де на автобанах взагалі немає ліміту швидкості, але у містах можна їздити не більше ніж 50 км/год, показник смертності на дорогах становить 4,3 особи на 100,000 мешканців.

Тобто втричі менше, ніж в Україні.

Які ж зміни потрібні, щоб підвищити рівень безпеки на дорогах?

Перш за все, треба зрозуміти, що це не боротьба з автомобілістами.

Безпека руху – це не обмеження прав водіїв. Це комплекс заходів, які вже працюють у багатьох країнах світу для запобігання високим показникам смертності та травмування на дорогах.

ДТП бувають і без участі пішоходів та велосипедистів, в яких беруть участь лише водії автомобілів. Багато цих пригод трапляються саме на високій швидкості у містах, де багато автівок.

Тому мають бути розроблені такі інструменти, які б давали можливість і далі комфортно користуватись автівкою, але з меншим ризиком для життя і здоров’я.

На підтвердження тез наведемо трохи статистики.

У 2014 році в Україні, за даними ДП "ДерждорНДІ" було зафіксовано 153154 пригоди.

З них 26076 ДТП – з постраждалими. Загинуло в результаті цих пригод 4432 людини і поранено ще 32267.

Звідси висновки: кожне п’яте ДТП в Україні має наслідки для життя та здоров’я громадян, при цьому шанс загинути у такій дорожньо-транспортній пригоді приблизно 1:6.

З усіх пригод, за статистикою, 30% трапляються через перевищення безпечної швидкості. Є відомі цифри, наведені Міністерством транспорту у Великобританії: якщо пішохода збиває автівка на швидкості 30 км/год, її шанс вижити – 95%.

На швидкості 50 км/год виживає після зіткнення 55% осіб. Але якщо людину зіб’ють на швидкості 80 км/год (яка є легальною в українських містах) її шанс на виживання становить лише 15%.

Що ж буває, якщо дбати про безпеку руху на дорогах?

Для порівняння, у Швеції, у 2013 році внаслідок ДТП загинуло лише 264 людини. І ми не випадково згадали цю країну.

Тут у 1997 році в парламенті ухвалили закон під назвою Vision Zero, тобто "Візія – нуль".

Це стратегія, яка включає оптимізацію інфраструктури та комплекс змін у юридичні норми, яка дозволяє зменшити кількість загиблих у результаті ДТП до нуля.

Тепер шведи доводять, що вони можуть не тільки написати та ухвалити такий план, але й виконати його.

Серед методів Vision Zero є: зменшення ліміту швидкості у містах, будівництво пішохідних зон та болардів, які відділяють велосипедистів від автомобілів, встановлення безпечних переходів для пішоходів з "лежачими поліцейськими" та світловим попередженням. Як ми знаємо, в цьому плані більшість доріг в Україні, навіть в містах, не має відповідної інфраструктури для упередження ДТП та підсилення уваги водія.

Інша проблема – ми маємо дуже широкі дороги. Крім того, часто великі магістралі проходять просто через центр міста.

Не можна повноцінно реалізувати в Києві зменшення ліміту швидкості до 50 км/год, коли у нас є, наприклад, проспект Перемоги чи бульвар Дружби Народів, які, фактично, є трасами міжміського сполучення. Це є нонсенс для розвинутих країн. Як в плані екології, так і в плані безпеки руху.

Не можна повноцінно реалізувати в Києві зменшення ліміту швидкості до 50 км/год, коли у нас є, наприклад, проспект Перемоги чи бульвар Дружби Народів, які, фактично, є трасами міжміського сполучення. Фотоsvyat.kievcity.gov.ua

Магістральне переміщення має здійснюватись за межами житлових кварталів та місць рекреації.

Це має бути відображне в генеральному плані міста.

Адже такі траси створюють шум, багато шкідливих викидів в атмосферу і можуть бути причиною великої кількості ДТП.

Те саме стосується широких доріг. У нас вулицею чомусь вважається дорога з шістьма смугами.

Розширення доріг ніколи не призводить до поліпшення транспортної ситуації у місті, адже там, де ширша дорога, завжди стає більше автомобілів.

А це перетворює міську вулицю на магістральну дорогу.

І, звісно ж, ліміти швидкості в українських містах мають бути знижені. В усіх країнах Євросоюзу стандарт швидкісного обмеження для міста – 50 км/год без жодних перевищень. І 30 км/год у житлових кварталах.

Якщо пішохода збиває автівка на швидкості 30 км/год, її шанс вижити – 95%. На швидкості 50 км/год виживає після зіткнення 55% осіб. Фото dlakierowcy.info

Така швидкість є безпечною, а отже безпосередньо впливає на якість життя містян. Адже коли прогулюєшся пішки, значно комфортніше почуваєш себе на тихій, повільній вулиці, аніж на проспекті з вісьма смугами.

Крім того, зменшення лімітів – це турбота про здоров’я і життя українців. Бо багато хто з тих, хто загинув внаслідок зіткнення з автівкою на великій швидкості, міг вижити й отримати менші травми.

Якщо ухвалити та дотримуватися нових правил, то в результаті ми отримаємо більш дружнє місто, де буде більше комфорту для кожного та вища якість життя.