Одеська магія – зробити довідку за один день

Перед будівлею банку стоїть один хлопець і дві дівчини. В руках вони тримають смартфони, на яких відкритий GoogleMaps. Здається, вони не знайомі, але мають спільну проблему, аналогічну до моєї – ми не можемо знайти одеський Центр обслуговування громадян.

Відкрита мапа на телефоні підказує мені, що Центр знаходиться саме в цьому будинку. Однак напис на вході стверджує, що тут розташовано банк.

Учотирьох ми непевно заходимо в приміщення.

У тих, хто не зможе скористатися електронною мапою, на пошук Центру обслуговування піде чимало часу. Перед тими, хто-таки його знайшов, за дверима відкривається такий вид.

Центр обслуговування громадян в Одесі створений по прототипу Будинків юстицій в Грузії. Головним завданням відомства є надання декількох сотен різноманітних послуг в найкоротші терміни. Одеський Центр відкритий для відвідувачів вже більше місяця. Але, на відміну від свого грузинського аналога, на даний час надає вдвічі менше послуг.

Як ви вже зрозуміли, табличка з написом "Центр обслуговування громадян" знаходиться всередині, а не на фасаді будинку. Єдиний вказівник – це емблема Центру, намальована над дверима, а також стела праворуч від будівлі.

Одеській дім юстицій не схожій на прозорі скляні будівлі грузинських Центрів обслуговування. На перший погляд, він скоріше скидається на невеличкий бізнес-центр.

Але вже на рецепції відчувається, що різниця є, і суттєва.

П’ять зон допомоги

На вході до Центру обслуговування відвідувачів зустрічає дівчина, яка своїм зовнішнім виглядом нагадує стюардесу – уніформа по фігурі, привітна усмішка та готовність допомогти кожному. Вітається вона державною мовою, а після "Доброго дня" питає про проблему, з якою ви прийшли, і радить, до кого звернутися.

Біля рецепції знаходиться чотири сенсорних екрани, де можна знайти будь-яку інформацію про Будинок юстицій: послуги, які надаються; години роботи відділів; контакти, тощо. Праворуч від входу є декілька фотокабінок, де за лічені хвилини можна самостійно зробити собі фото на документи. Там же можна знайти каси для оплати послуг.

Послуги в Будинку юстицій є платні, а є й безкоштовні, як і в будь-якому паспортному столі. Тільки в цьому місці вам все ж таки видадуть квитанцію.

Наприклад, якщо отримати паспорт можна безкоштовно, прописатися – за 85 копійок, то послуги, які стосуються майна, можуть обійтися й у 85 гривень.

Якщо ви хочете зареєструвати нерухоме майно, то в Будинку юстицій на це піде 5 днів – при тому, що в цілому по країни це забере не менше 14 діб.

Також в майбутньому планується ввести послугу прискореного отримання документів. Правда, заплатити треба буде в десять разів більше. Ці гроші, кажуть в Центрі обслуговування, підуть на премії персоналу.

Загалом, Центр обслуговування громадян надає послуги за такими напрямками: реєстрація бізнесу, реєстрація майна, реєстрація громадських організацій та отримання паспорта.

Отримати закордонний паспорт поки що неможливо, також неможливо вирішити питання з документами мешканцям інших областей.

Простір залу обслуговування розділено на п’ять зон, кожна з яких відповідає за певну послугу. Додаткова п’ята зона – безкоштовна юридична консультація. Тут немає стін між секціями, а обслуговування можливе трьома мовами: українською, англійською та російською.

"90-60-90" та ентузіасти

На другому поверсі, де й розташована основна зала Центру, чутно стукіт підборів та клацання нігтів по клавіатурі – в одеському Будинку юстицій працюють здебільшого дівчата. І здебільшого їм до 40 років. Куратор проекту Артур Аміров жартує, що критерієм до відбору були параметри "90-60-90".

– У нас есть также люди старших лет. Никаких возрастных или гендерных ограничений мы не ставили. Но так уж вышло, что тесты положительно сдали в основном девушки. 80-90% парней не могли набрать достаточное количество баллов, – пояснює Артур.

Він також додає, що в Центрі обслуговування працюють або випускники університетів, яким допомагають батьки, або заміжні жінки. Причиною цього може бути й доволі низька заробітна платня – 2.970 гривень. Каже, що люди старшого віку важче погоджуються на такі гроші.

Артур Аміров – керівник проекту Центру обслуговування громадян. Отримав посаду завдяки тому, що ще влітку подався на відкритий конкурс, який оголосила Одеська облрада. Спочатку хлопець був волонтером проекту, а згодом став керівником. Він розповідає, що завжди подобав суспільну діяльність і тому не міг втратити таку можливість.

Артур Аміров, керівник проекту Центру обслуговування громадян

– Я с 10 лет жил заграницей. Три года жил в Бельгии, восемь лет учился в Англии, один год был в Париже, а также работал в Польше. Но в 2010 году вернулся в Одессу.

– Почему?

– Потянуло в родной город.

Як і більшість тих, хто працює в команді Міхеїла Саакашвілі, Артур володіє декількома мовами та має неабиякий ентузіазм. Одним з найбільших революціонерів проекту він називає Олену Нестеренко – куратора з персоналу Будинку юстицій.

Олена Нестеренко, куратор з персоналу Будинку юстицій, разом із колегами

Олена, так само, як і Артур, потрапила на роботу до Центру обслуговування завдяки відкритому конкурсу. Вже декілька місяців дівчина займається підбором гідних працівників – за цей час вона опрацювала вже близько трьох тисяч резюме.

– Особое внимание мы обращали на доброжелательность кандидатов и на то, насколько они способны учиться. С помощью тестов General skills мы отобрали тех ребят, которые готовы развиваться.

Для того, щоб потрапити на роботу до Центру обслуговування громадян, треба мати ступінь "спеціаліста" або "магістра". Особливо цінуються кандидати з юридичною освітою, але це не принципово. Головне – пройти тест на вміння працювати з текстом, з числами та вміння абстрактно мислити. А також важливо дотримуватися ділового дрес-коду – відсутність яскравих прикрас та яскравого манікюру також є обов'язковою.

Для працівників планують створити систему мотивації та систему оцінки якості обслуговування. Окрім цього, кожен клієнт може поскаржитися на працівника.

До речі, в одеському Будинку юстицій відвідувачів називають клієнтами, а не громадянами.

Хіпстери, бізнесмени та черга, де не посваритися

– Мне нужно выписаться и потом прописаться. Сколько дней на это уйдет? – питає в працівниці Центру обслуговування хлопець 30 років.

– Один день. Максимум два.

– Один?! Два?! Та ну... – дивується клієнт.

В просторій залі в очікуванні своєї черги чекають хіпстери та чоловіки з барсєтками, гламурні дівчата та ділові жінки. Але якщо в інших держустановах ви швидше зустрінете людей старшого віку, то тут скоріше середнього.

Не почувши криків "Я занимал", "Кто крайний?", "Мужчина, я первая!", намагаюсь зрозуміти, яким чином в цьому місці створюється черга. Виявляється, що на вході кожен відвідувач отримує талон, де зазначений його номер. На екранах, розвішаних по всьому приміщенню, висвітлюється номер клієнта, номер секції та номер стола, до якого треба підійти. Виходить, що сварись-не сварись, а з електронною системою не посперечаєшся.

– К сожалению, очереди есть – их провоцирует ряд сложностей со штатом. Не можем заполнить пустые столы работниками, пока горсовет не расширит наш штат – так как мы являемся департаментом от городского совета, – пояснює Артур.

Але якщо ви очікуєте своєї черги з дитиною, то її не доведеться лякати відсутністю солодкого за відсутність дисципліни – в залі Центру є дитяча зона. Створена вона за прототипом грузинської дитячої зони в Будинку юстицій. Артур розповідає, що в Грузії був випадок, коли в цій дитячій зоні одна з жінок-клієнток йшла на роботу й лишала свою дитину на весь день, економлячи таким чином на дитячому садочку. Але в Одесі такого ще поки не було.

Проте частина одеситів все ще надають перевагу паспортним столам. Адже не всім зручно їхати в Будинок юстицій з іншого району міста, каже Артур. Цікаво, що деякі містяни, які чекають на свої документи, готові виїхати з країни, але не хочуть їхати "в інший район"...

Клієнт тут – головний. І навіть головніший за журналіста. У виборі між тим, чи займатися мною чи клієнтом, працівники зупиняються на другому варіанті.

Відсутність бажання сподобатися пресі – тішить. Мене просять трохи почекати, і я не проти, адже тут є безкоштовний вайфай

Марія Шелія, спеціально для УП.Життя