Синиці спілкуються за правилами, схожими на наш синтаксис

Довго вважалося, що такі синтаксичні правила може використовувати лише людина.

Однак нове дослідження, опубліковане у журналі Nature Communications, доводить, що великі японські синиці поєднують свої звуки за спеціальними правилами, щоби передавати один одному важливі та складні повідомлення.

Тож, виявляється, синтаксис – не вигадка людини. Він може бути загальним методом адаптації до соціальної та поведінкової комунікації, пише науковий портал phys.org.

Дослідження проводили науковці з Японії, Німеччини та Швеції.

Великі японські синиці відомі своїм широким вокальним репертуаром. Але тепер достеменно відомо, що маленькі пташки у випадку загрози повідомляють про наближення чужих різними сигналами, причому вони здатні використовувати їх окремо або комбінувати між собою.

Фото phys.org

Доктор Сузукі та його колеги створювали експерименти, у ході яких з'ясували, що звуки ABC означають "можливу загрозу", спів D кличе "лети сюди", коли пташка знайшла нове джерело їжі або чекає на партнера у гнізді.

Зазвичай синиці комбінують ці звуки у ABC-D у випадку наближення чужих. Коли спів звучить саме у такому порядку, пташки насторожуються і шукають небезпеку.

Однак коли прямий порядок звуків порушується, синиці не реагують на них.

Схема phys.org

"Дослідження демонструє, що синтаксис – не унікальна річ для людської мови, його незалежно використовують пташки. Розуміння того, чому синтаксис притаманний синицям, допоможе зрозуміти його еволюцію у мові людей", – каже Девід Віткрофт, співавтор дослідження і доктор департаменту екології та генетики Університету Уппсала.