Вони різні: фотопроект "Технарі" розповідає про дискримінацію у світі програмістів

123
7 квітня 2016

Однак дечого він не врахував: 92,8% програмістів — чоловіки, пише автор The Guardian.

Фотограф і власниця стартапу Хелена Прайс днями випустила величезний фотопроект із розповідями про особливості життя та дискримінацію у Кремнієвій долині. Це серія портретів технарів, яких можна зарахувати до "забутих категорій".

У портретах і довгих інтерв'ю авторка проекту демонструє історії темношкірих програмістів, жінок із дітьми, представників ЛГБТ-спільноти, людей із обмеженими можливостями і старших технарів, котрі були витіснені на периферію глобального сплеску популярності цієї професії.

Всі учасники проекту є працівниками Кремнієвої долини.

"Я обрала назву "Технарі", бо вона має негативне звучання. Воно дещо зневажливе. Я сподіваюсь, що люди відкриють очі. Я хочу, щоб люди спочатку побачили це слово, а вже потім — мережу облич. Мені подобається, що це стурбує ваші голови", — каже Хелена.

Ненсі Дуйон, UX-розробник, 18 років у технологіях. Я працюю UX-розробником у Google, де я керую дослідженнями для усіх нових важливих запусків. У мене також є власна менторська програма. Фото Helena Price

У проекті є шокуючі та зовсім нормальні історії. Одна жінка розповідає, як вона народжувала.

"Абсолютно точно неможливо мати дітей і цікавитись технологіями. Коли у мене не було дитини, я була справжнім гіком — майже такою, про яких люди говорять "Мабуть, вона чоловік у жіночому тілі, бо так само любить протоколи, архітектуру і системи". Але коли я завагітніла, стало очевидно, що я не чоловік — це людей одразу пригнічувало в оцінці моїх здібностей", — розповіла Ліса Дюсоль, провідний інженер у Stubhub.

Тіффані Тейлор, продакт-дизайнер, 6 років у технологіях: Я дизайнер і програміст-самоучка. Я ніколи не думала, що моє шкільне гікі-хобі створювати сайти може перетворитися на професію. За усі 6 років я зустріла лише одну темношкіру жінку-дизайнера у своїй сфері. Фото Helena Price

"Сексизм та расизм є у кожній сфері діяльності, однак у Кремнієвій долині ми маємо найменше виправдань з точки зору історії чи інституціональних проблем. Все навколо нас — нове. Тож ми мали шанси правильно зробити вибір, розставити пріоритети, але ми цього не зробили. Але досі є люди, які вважають, що у нас тут меритократія", — переконує Хелена Прайс.

Рейчел Міллер, розробник програмного забезпечення, 4 роки у технологіях: "Я дивний програміст з великим серцем. Я виросла у Вірджинії і вчилася дуже старанно, прокладаючи свій шлях через маленьку аспірантуру в Бостоні, і, нарешті, знайшла свій дім у Сан-Франциско. Фото Helena Price

Екс-працівник Google та засновник стартапа Ченпорі Ріс, який належить до спільноти ЛГБТ, а ще — камбоджієць і мормон за вірою, сподівається на переїзд із Кремнієвої долини до місця, де є "більша різноманітність".

"Раніше я думав, що житиму у Сан-Франциско решту життя, бо це місто таке відкрите, різноманітне, і я зможу жити так, як хочу. Але коли тост коштує 5 доларів, це схоже на безумство. Так, тост мені подобається, однак я не маю вибору, і така ціна вважається нормою, тож пропозиція стає непристойною", — каже Ченпорі Ріс.

Каній Макбела, VC-партнер: "Я південноафриканський американець, який живе у Нью-Йорку. Я працював підприємцем у Каліфорнії протягом майже десяти років. Нині я венчурний капіталіст, займаюся інвестиціями у компанії споживчого сектора". Фото Helena Price

Лідія Фернандез, інженер, 4 роки у технологіях: "Я жінка-транссексуал, народилася і виросла у Майамі, штат Флорида. У 2014 році був мій перший повний робочий день в Uber. За тиждень я проїхала всією країною, "вийшла з шафи" і розпочала працювати над проблемами, які мене хвилюють. Але як людина я зовсім не публічна. Фото Helena Price

powered by lun.ua