Любов та жаль: матері, які б хотіли не мати дітей, про свій досвід

25358
21 травня 2016

"Не думаю, що воно було того варте, — каже жінка. — Не зрозумійте мене неправильно, я люблю своїх дітей. Однак ця любов коштує мені багато: емоційно, фізично та психологічно".

Про свої страждання Теммі анонімно написала на феміністський сайт the Vagenda, де дискусію помітив автор The Guardian.

"Моє тіло було знищене, мені довелося зробити кілька операцій пізніше в житті, щоб полагодити те, що зі мною зробити потуги народити мою чотирикілограмову дитину. І ще гірше те, що висловлюючи свої думки відверто, я наражаюсь на небезпеку стати в очах людей монстром… Схоже, що уся твоя особистість перетворилася на ніщо більше, ніж функціональний механізм для успіху дітей".

Чому жінки шкодують, що народили дітей? "Материнство більше не є всеохопною роллю сучасної жінки, воно може бути другорядним, і жінка не обов’язково має обирати собі цей варіант", пояснює героїня книжки "Материнство: політика серця" авторки Андреа О’Рейлі (Andrea O’Reilly’s Motherhood: A Politics of the Heart) Томі Моррісон.

Однак вона додає, що цей досвід став найбільшим звільненням її життя.

Фото suravid/Depositphotos

Для Моррісон та безлічі інших жінок вимоги дитини були "речами, про які мене ніхто ніколи не просив: бути хорошим менеджером. Мати почуття гумору. І діти ніколи не цікавилися тим, на що звертають увагу інші люди: у що я вбрана, чи чуттєва я до них".

"Якщо ти дослухаєшся до своїх дітей, ти якимось чином звільняєш себе від багажу і марнославства, від багатьох речей, стаючи кращою версією себе, такою, якою ти собі подобаєшся".

У різних культурах та на різних континентах соціальний проект "ідеальне материнство" передбачає перелік речей, які жінки не повинні робити: не палити, не мати випадкового сексу, не працювати замість декрету, пише автор The Guardian. Однак найбільше табу — коли мама каже, що вона шкодує про своє материнство взагалі.

Ця гаряча тема вже одержала у мережі хештег #regrettingmotherhood (#шкодуватипроматеринство).

Усе розпочалося з Орни Донат, ізраїльського соціолога, яка вирішила не мати дітей. Їй набридло почуватися чимось ненормальним у країні, де зазвичай жінки мають трьох малят.

Минулого року Донат опублікувала дослідження, яке базувалося на інтерв’ю 23 ізраїльських матерів, які шкодувати, що народили. У ньому автор з’ясовує, що материнство може стати для жінки як "вершиною персонального задоволення, любові, гордості, радості і достатку", так само перетворитися на "безпорадність, пригніченість, ворожість і розчарування, а також створити підґрунтя для пригноблення і підпорядкування".

Однак метою дослідження було не дозволити жінкам двозначно висловитися про материнство, а саме дати простір для роздумів тим матерям, які хочуть повернути час назад — те, що соціолог назвала "недослідженим материнським досвідом".

Фото photography33/Depositphotos

Робота Донат спричинила гучні дебати. У Німеччині новеліст Сара Фішер опублікувала книжку Die Mutterglück-Lüge ("Блаженна брехня матері"), із підзаголовком "Чому б я радше стала батьком".

Провідний німецький колумніст Harald Martenstein написав, що дискусія з хештегом #regrettingmotherhood є "жорстоким поводженням з дітьми, бо жінки спрямовують свої негативні відчуття від материнства на власних малюків — навіть якщо кажуть, що люблять їх, як більшість дописувачок і робить".

Колумніст переконаний, що такий ефект спричинило мислення лише у білих та чорних кольорах: "це наслідок нереалістичних очікувань від себе і від дитини, невдалий вибір партнера, персональність матері та перфекціонізм. Шкодувати про материнство так само безглуздо, як над розлитим молоком".

Соціолог Донат описує поштовх багатьох народити "соціологічним імпульсом" — могутньою концепцією, що абсолютного жіночого щастя можна досягти лише завдяки материнству.

Ті, хто наважується кинути виклик традиції, стикаються з опозицією, яка значно переважає, тож чесні, відверті дебати зазвичай не вдаються.

Фото altanaka/Depositphotos

Авторка дослідження звертає увагу на ідеологічні обіцянки майбутнім мамам пізнати радість від зростання дітей, а також про одночасну зневагу до жінок, які лишаються бездітними: їх називають егоїстками, нежіночними, жалюгідними і неповноцінними.

Тим часом на порталі Mumsnet можна знайти купу скарг жінок про втрату їхнього колишнього життя і про щоденні битви з реальністю материнства.

"Це не післяпологова депресія. У мене її немає, немає пригніченості. Не сумніваюся, що хтось намагатиметься переконати мене, що насправді є. Я була щасливою тим життям, яке мала до цього. Мій син чудовий, а партнер дуже мені допомагає. Я обожнюю їх обох. І ні, мене не змушували стати матір’ю. Я була просто закохана у цю ідею. Я думала: це те, чого я хочу. Насправді, суспільство говорило мені, що це саме те, правильно?", — пише користувачка порталу.

"Я мати і не шкодую про це, однак глибоко симпатизую жінкам, які вважають себе обдуреними міфом, що материнство — це біологічне призначення", — переконана інша.

Мета соціолога Орни Донат проста: вона прагне дозволити жінкам вважати материнство особистим досвідом, який може поєднувати любов та жаль, і щоб суспільство це сприймало.

powered by lun.ua