Дитина "хапає" їжу за столом? Вона просто копіює поведінку батьків – дослідники

2477
16 серпня 2016

Якщо малеча їсть надто швидко – винні батьки, пише оглядачка Міа Де Грааф на The Daily Mail.

Психологи Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі переконані, що діти формують свої погляди на їжу, спостерігаючи за батьками.

Тому щоби привчити їх до вживання броколі, старші повинні самі їсти її, подаючи приклад.

"Харчування – це соціальна активність, – говорить доктор Зоі Ліберман.

Йдеться не тільки про те, що ми їмо, а з ким ми це робимо та як люди за нашим столом впливають на наш вибір їжі".

Попри те, що малята можуть виглядати щасливими, коли будь-що кладуть до рота – їжу, бруд чи мильну піну, дослідження психологів Каліфорнійського університету показало, що діти більш соціально свідомі, ніж заведено вважати.

Вони їстимуть краще, якщо хтось жуватиме поруч за столом. Малі також швидше матимуть приємні спогади про те, що з'їли, якщо поблизу буде весела людина, яка допоможе сформувати позитивний досвід.

Ці маленькі досвіди надалі зможуть сформувати підхід до їжі у дорослому житті.

Доктор Ліберман разом із командою зробили ці висновки після дослідження 32 дітей віком трохи старше 1 року. Маленькі учасники протягом експерименту дивилися фільм.

Двоє акторів у стрічці їли різні страви та обговорювали свої думки щодо посуду. Актори були експресивними та відкрито демонстрували свої емоції, коли їм подобалося щось або було не до смаку.

Діти не реагували, коли у відео йшлося про посуд. Але коли актори не погоджувалися щодо їжі, малюки зосереджувалися й уважно придивлялися, як розмова піде далі.

"Головний висновок цього дослідження у тому, що діти дізнаються про їжу абсолютно соціальним способом, – пояснює Ліберман.

Коли вони спостерігають, як хтось їсть, запам'ятовують реакцію цієї людини, проектуючи її на сприйняття їжі як такої".

Діти їстимуть краще, якщо хтось жуватиме поруч за столом. Фото oksun70/Depositphotos

Розробка також показала, що діти відрізняють, коли старші говорять різними мовами та сподіваються, що ті порозуміються між собою.

Тобто, коли малеча бачить, що англомовна людина відмовляється від брюсельської капусти, вони очікуватимуть, що інші англомовні робитимуть так само. 

Зоі Ліберман, у свою чергу, сподівається, що дослідження зверне увагу на важливість соціальної взаємодії дітей навіть наймолодшого віку, особливо щодо питань харчування.



powered by lun.ua