Друге народження. Фотопроект про армію Незалежності`25

8506
24 серпня 2016

Безпосередніх учасників та свідків – військових, волонтерів та фотографів –запросили зареєструватись на сайті newarmy.in.ua, надіслати фото та відповісти на єдине питання: "З чого власне для вас почалося відродження Української армії?"

Фото, обрані з понад 1000 світлин, з 23 серпня по 4 вересня можна побачити в Музеї історії Києва на виставці "Моя армія. Бачити серцем".

"Українська правда. Життя" відібрала 13 найемоційніших висловів людей, які побачили зміни у війську, та їхні найяскравіші знімки.

Обличчям виставки "Моя армія. Бачити серцем" став сержант Віталій Гальчинський, командир штурмового відділення. Автор фото Юрій Величко

Обличчям виставки "Моя армія. Бачити серцем" став сержант ВІТАЛІЙ ГАЛЬЧИНСЬКИЙ, командир штурмового відділення 46-го окремого батальйону спецпризначення "Донбас-Україна".

Мешканець Києва, колишній підприємець, він брав участь у Революції Гідності, звідти на початку АТО прийшов до війська. Спершу як волонтер допомагав різним підрозділам, забезпечував безпілотниками для розвідки.

У 2015 році Віталій був мобілізований до лав Збройних сил України. Завершив рік служби нещодавно, але, після невеликого відпочинку, хоче повернутися на фронт.

"Треба закінчити те, що розпочато", – каже він.

Його історія так чи інакше є відображенням судеб багатьох українців, які сьогодні беруть участь в побудові нової сильної армії.

"Для мене відродження почалось з добровольців", – каже ЮРІЙ ВЕЛИЧКО молодший сержант з Дніпра, 56 років, автор світлини та товариш Віталія по службі, який й донині служить у Мар'їнці.

ОЛЕКСІЙ БОБОВНІКОВ, старший лейтенант ЗСУ з Києва, 31 рік:

"На мою думку, відродження армії почалося з уваги суспільства до армії. Майже весь час незалежності армією цікавилися лише групки ентузіастів, і на початку 2014 суспільство наче пригадало про існування такого соціального інституту як Збройні Сили.

І вже з самого початку були відчутні зміни на краще – з'явилися сучасні засоби захисту, почалася відновлюватися техніка...

На жаль, в першу хвилю мобілізації я практично не робив світлин, щоб це показати, проте зміни відбувалися просто на моїх очах. Але почалися просто з уваги".

"Побратими", автор Олексій Бобовніков

ЮРІЙ ЛАПАЄВ, капітан ЗСУ з Києва, 31 рік:

"Зі зміни відношення до людини в формі. Згадую, що раніше при першій можливості перевдягалися в цивільний одяг, щоб не бачили в формі. Тепер форму не знімаю. Тепер бути в формі не соромно. Захищати свою землю - поважна професія".

"Шлях", автор Юрій Лапаєв

ІГОР ІВАРОВСЬКИЙ, село Бобровиці Чернігівської області, 52 роки:

"З появи на передових позиціях досвідчених та патріотичних офіцерів".

"Все буде Україна!", автор Ігорь Іваровський

ТАРАС ХЛІБОВИЧ, капітан запасу з міста Копичинці, Тернопільської області:

"Із введенням інституції прес-служб у підрозділах".

На фото самохідна артилерійська установка на тренувальних стрільбах. Одна із багатьох спроб "зловити" снаряд на вильоті при витримці 1/8000. Автор фото Тарас Хлібович

КАТЕРИНА ЗІНЧЕНКО, курсант Військового інституту телекомунікацій та інформатизації з Києва, 28 років:

"Для мене початок відродження Української армії мав неймовірний збіг з початком служби у лавах Збройних сил. Радість за найновіші системи навчання, які наразі вводяться, замінялась скорботою за офіцерами-викладачами, що більше ніколи не зайдуть у навчальний кабінет.

"Обличчя автора" Фото Катерина Зінченко

Невід'ємна частина історії і дійсності ЗСУ для мене – АТО, а саме переживання за батька та дядька, які були на передовій. Переживати в собі, знати, відчувати, думати, що саме ти – перше покоління майбутніх офіцерів, що були виховані в дусі реформаторських нововведень та обов'язково мають підтвердити всі покладені на них сподівання.

Складно описувати, що для мене значать наші Збройні Сили, ще й тому що в повному складі моя родина належить до офіцерського складу ЗСУ, а отже для мене ЗСУ – це справжня велика родина, загартована у пеклі АТО та згуртована під натиском ворожих сил!"

"Побратими по службі", автор фото Катерина Зінченко

ІВАН ПІДГІРНИЙ, киянин, 29 років:

"З початком війни на Донбасі".

На фото військовослужбовець полку "Азов" грає на бандурі, що запозичена у Заслуженого артиста України Тараса Компаніченко під час його приїзду на підтримку війська.

"Мамай", автор фото Іван Підгірний

ЛЮДМИЛА МИЦИК, киянка, 52 роки, психолог, супроводжує військові підрозділи в навчальних центрах, зоні АТО та на ротаціях:

"З перших добровольчих батальйонів, що вийшли на захист України, бойові перемоги, волонтерська допомога та державна підтримка зробили можливим відродження Української армії".

"Батько і син – захисники ДАП", автор фото Людмила Мицик

АНДРІЙ КРАВЧЕНКО, киянин, 29 років:

"Відродження Української армії почалося саме тоді коли до її лав почали записуватися перші добровольці та волонтери. Саме тоді Українці зрозуміли, що окрім них самих ніхто не захистить свою землю".

"Слов'янськ. 2014.07.16", автор фото Андрій Кравченко

ОЛЕГ ЧАПЛІНСЬКИЙ, старший лейтенант ЗСУ з міста Миколаїв, учасник АТО у 2015 році, отримав поранення в боях за висоту "Браво" під Маринівкою:

"З приходу в військкомат. Твердо переконаний, що боєздатною та успішною армію робить тільки бойовий дух. Все решта важливе, але другорядне".

Фото з власного архіву надано Олегом Чаплінським

ОЛЕНА СНІСАРЕВСЬКА, місто Миколаїв, волонтер Психологічної кризової служби, 54 роки:

"З того, що весь народ разом почав допомагати армії, з введення нових стандартів та правил, з тих бойових традицій, які змогли зберегтися, з бажання наших воїнів, офіцерів перемогти, всупереч всьому – перемогти. Перемога буде за нами. Слава Україні!"

Фото з власного архіву надала Олена Снісаревська

ВІКТОРІЯ ХОРОШУН, місто Херсон, 35 років:

"…когда брат добровольцем пошел в АТО защищать Родину от агресора".

Автор фото Вікторія Хорошун

В рамках проекту "Моя Армія. Друге народження" до 25-річчя незалежності України та 25-річчя ЗСУ було також знято відео-ролик "Захист армії в наших руках". До його створення долучилося Військове телебачення України та команда StratComUA.



powered by lun.ua