Безпосередніх учасників та свідків – військових, волонтерів та фотографів –запросили зареєструватись на сайті newarmy.in.ua, надіслати фото та відповісти на єдине питання: "З чого власне для вас почалося відродження Української армії?"
Фото, обрані з понад 1000 світлин, з 23 серпня по 4 вересня можна побачити в Музеї історії Києва на виставці "Моя армія. Бачити серцем".
"Українська правда. Життя" відібрала 13 найемоційніших висловів людей, які побачили зміни у війську, та їхні найяскравіші знімки.
 |
| Обличчям виставки "Моя армія. Бачити серцем" став сержант Віталій Гальчинський, командир штурмового відділення. Автор фото Юрій Величко |
Обличчям виставки "Моя армія. Бачити серцем" став сержант ВІТАЛІЙ ГАЛЬЧИНСЬКИЙ, командир штурмового відділення 46-го окремого батальйону спецпризначення "Донбас-Україна".
Мешканець Києва, колишній підприємець, він брав участь у Революції Гідності, звідти на початку АТО прийшов до війська. Спершу як волонтер допомагав різним підрозділам, забезпечував безпілотниками для розвідки.
У 2015 році Віталій був мобілізований до лав Збройних сил України. Завершив рік служби нещодавно, але, після невеликого відпочинку, хоче повернутися на фронт.
"Треба закінчити те, що розпочато", – каже він.
Його історія так чи інакше є відображенням судеб багатьох українців, які сьогодні беруть участь в побудові нової сильної армії.
"Для мене відродження почалось з добровольців", – каже ЮРІЙ ВЕЛИЧКО молодший сержант з Дніпра, 56 років, автор світлини та товариш Віталія по службі, який й донині служить у Мар'їнці.
ОЛЕКСІЙ БОБОВНІКОВ, старший лейтенант ЗСУ з Києва, 31 рік:
"На мою думку, відродження армії почалося з уваги суспільства до армії. Майже весь час незалежності армією цікавилися лише групки ентузіастів, і на початку 2014 суспільство наче пригадало про існування такого соціального інституту як Збройні Сили.
І вже з самого початку були відчутні зміни на краще – з'явилися сучасні засоби захисту, почалася відновлюватися техніка...
На жаль, в першу хвилю мобілізації я практично не робив світлин, щоб це показати, проте зміни відбувалися просто на моїх очах. Але почалися просто з уваги".
 |
| "Побратими", автор Олексій Бобовніков |
ЮРІЙ ЛАПАЄВ, капітан ЗСУ з Києва, 31 рік:
"Зі зміни відношення до людини в формі. Згадую, що раніше при першій можливості перевдягалися в цивільний одяг, щоб не бачили в формі. Тепер форму не знімаю. Тепер бути в формі не соромно. Захищати свою землю - поважна професія".
 |
| "Шлях", автор Юрій Лапаєв |
ІГОР ІВАРОВСЬКИЙ, село Бобровиці Чернігівської області, 52 роки:
"З появи на передових позиціях досвідчених та патріотичних офіцерів".
 |
| "Все буде Україна!", автор Ігорь Іваровський |
ТАРАС ХЛІБОВИЧ, капітан запасу з міста Копичинці, Тернопільської області:
"Із введенням інституції прес-служб у підрозділах".
 |
| На фото самохідна артилерійська установка на тренувальних стрільбах. Одна із багатьох спроб "зловити" снаряд на вильоті при витримці 1/8000. Автор фото Тарас Хлібович |
КАТЕРИНА ЗІНЧЕНКО, курсант Військового інституту телекомунікацій та інформатизації з Києва, 28 років:
"Для мене початок відродження Української армії мав неймовірний збіг з початком служби у лавах Збройних сил. Радість за найновіші системи навчання, які наразі вводяться, замінялась скорботою за офіцерами-викладачами, що більше ніколи не зайдуть у навчальний кабінет.
 |
| "Обличчя автора" Фото Катерина Зінченко |
Невід'ємна частина історії і дійсності ЗСУ для мене – АТО, а саме переживання за батька та дядька, які були на передовій. Переживати в собі, знати, відчувати, думати, що саме ти – перше покоління майбутніх офіцерів, що були виховані в дусі реформаторських нововведень та обов'язково мають підтвердити всі покладені на них сподівання.
Складно описувати, що для мене значать наші Збройні Сили, ще й тому що в повному складі моя родина належить до офіцерського складу ЗСУ, а отже для мене ЗСУ – це справжня велика родина, загартована у пеклі АТО та згуртована під натиском ворожих сил!"
 |
| "Побратими по службі", автор фото Катерина Зінченко |
ІВАН ПІДГІРНИЙ, киянин, 29 років:
"З початком війни на Донбасі".
На фото військовослужбовець полку "Азов" грає на бандурі, що запозичена у Заслуженого артиста України Тараса Компаніченко під час його приїзду на підтримку війська.
 |
| "Мамай", автор фото Іван Підгірний |
ЛЮДМИЛА МИЦИК, киянка, 52 роки, психолог, супроводжує військові підрозділи в навчальних центрах, зоні АТО та на ротаціях:
"З перших добровольчих батальйонів, що вийшли на захист України, бойові перемоги, волонтерська допомога та державна підтримка зробили можливим відродження Української армії".
 |
| "Батько і син – захисники ДАП", автор фото Людмила Мицик |
АНДРІЙ КРАВЧЕНКО, киянин, 29 років:
"Відродження Української армії почалося саме тоді коли до її лав почали записуватися перші добровольці та волонтери. Саме тоді Українці зрозуміли, що окрім них самих ніхто не захистить свою землю".
 |
| "Слов'янськ. 2014.07.16", автор фото Андрій Кравченко |
ОЛЕГ ЧАПЛІНСЬКИЙ, старший лейтенант ЗСУ з міста Миколаїв, учасник АТО у 2015 році, отримав поранення в боях за висоту "Браво" під Маринівкою:
"З приходу в військкомат. Твердо переконаний, що боєздатною та успішною армію робить тільки бойовий дух. Все решта важливе, але другорядне".
 |
| Фото з власного архіву надано Олегом Чаплінським |
ОЛЕНА СНІСАРЕВСЬКА, місто Миколаїв, волонтер Психологічної кризової служби, 54 роки:
"З того, що весь народ разом почав допомагати армії, з введення нових стандартів та правил, з тих бойових традицій, які змогли зберегтися, з бажання наших воїнів, офіцерів перемогти, всупереч всьому – перемогти. Перемога буде за нами. Слава Україні!"
 |
| Фото з власного архіву надала Олена Снісаревська |
ВІКТОРІЯ ХОРОШУН, місто Херсон, 35 років:
"…когда брат добровольцем пошел в АТО защищать Родину от агресора".
 |
| Автор фото Вікторія Хорошун |
В рамках проекту "Моя Армія. Друге народження" до 25-річчя незалежності України та 25-річчя ЗСУ було також знято відео-ролик "Захист армії в наших руках". До його створення долучилося Військове телебачення України та команда StratComUA.
