Інтроверт чи соціофоб? Психолог пояснює, в чому різниця

Соціальна занепокоєність або соціофобія – цей розлад є одним із найпоширеніших у сучасному суспільстві, після депресії та алкоголізму. У США соціофобами є 13% дорослих чоловіків та жінок.

Як відрізнити соціофоба від інтроверта, пояснює психолог Еллен Хендріксен. Про це пише The Huffington Post.

1. Інтроверсія – це вроджене. Соціофобія – набуте

Інтровертами люди народжуються, це – невід'ємна частина їхньої особистості. Генетичну схильність до неї мають і соціофоби, проте в їхньому випадку "генетика заряджає пістолет, а досвід тисне на гачок", каже Хендріксен.

Буває так, що негативний досвід змушує думати – помилково! – що ми весь час "не дотягуємо". Тривога батьків, "що подумає сусідка", соціальні травми від цькування в дитячому колективі, соціальний тиск, що треба бути кращим – усе це закарбовується у нашому мозку, і ми звикаємо думати, що нас усі оцінюватимуть та вважатимуть недосить хорошими.

Фото vukxxx/Depositphotos

Друга складова соціофобії – уникання. Ми тікаємо, щойно завершилася ділова зустріч, та не беремо участь у small talk – приязному обміні фразами "ні про що", удаємо нездужання, щоби не піти на вечірку, а коли нервуємося в компанії – пірнаємо в свій телефон.

"Ми втрачаємо шанс відкрити для себе, що всі ці соціальні штуки – не такі погані, як нам здається, і може, просто може бути, вони нам вдаються", - каже Хендріксен.

2. У соціофобії є страх перед чужою увагою[L]

Ми думаємо, що з нами щось не так. У соціофобії можуть бути фізичні прояви: ми червоніємо, мов печений рак, коли до нас звертаються, а руки трусяться. Ми боїмося виступати перед публікою, бо всі неодмінно вирішать, що ми – дурні невдахи. Ми вже наперад бачимо, як заклякли та белькочемо щось не те.

Справжній інтроверт не боїться, бо не має, чого приховувати.

Фото SIphotography/Depositphotos

3. Перфекціонізм – родючий грунт для соціофобії

Для перфекціоніста є або чорне, або біле. Ми або бездоганно впораємося з ситуацією, або станемо зірками YouTube у рубриці "Епічні соціальні фіаско". Підхід "все або нічого" змушує людину вірити в те, що єдина можливість не стати об’єктом нищівної критики – це бути невимовно дотепною та чарівною.

Але, як сказав Франсуа де Ларошфуко, "Ніщо так не заважає поводитися природно, як намагання виглядати природно".

У інтровертів цього побоювання чужих оцінок немає. Коли в розмові з інтровертом виникає пауза, він не починає одразу ж підозрювати, що про нього погано подумали.

4. Інтроверсія - це свій власний шлях. А соціофобія – перешкода на шляху

Рушійна сила соціофобії – це страх. Саме він змушує нас раніше йти з вечірки, нашіптуючи, що ми не вписуємося в компанію, що ми вже тут всім набридли. Ми перебуваємо у "режимі самомоніторингу" і втрачаємо те, що нам може дати спілкування. Соціофобія заважає нам жити нашим життям.

Фото avemario/Depositphotos

Інтроверт теж може піти з вечірки, не чекаючи її завершення. Але в цьому його рішенні не буде самокритичності, самокатування і спроб переконати себе, що йому не прикро це робити. Йому просто чесно захочеться побути вдома і з'їсти миску пластівців перед телевізором. Вийти у двері – це буде його рішення, а не те, що нав’язав йому страх.

"Вилікувати" інтроверсію неможливо, але це й непотрібно, говорить психолог. Проте життя соціофоба стане значно кращим, коли він подивиться в очі своєму страху та навчиться давати йому раду.

Нагадаємо, повсякденні звички людини, те, як вона їсть, як балакає та чи розмахує при цьому руками - все це може багато розповісти про її особистість. А ще дослідники підрахували, на що витрачають гроші інтроверти та екстраверти.