Від сім'ї до країни. Як навчитися долати конфлікти?

7837
31 жовтня 2016

Що спільного між жінкою, яка жертовно "тягне все на собі" і країною, яка стає жертвою агресії?

Що спільного між дворовими розбишаками, які б'ють одне одному носи, і депутатами, які влаштовують бійки в парламенті?

Конфлікт будь-якого масштабу має однакову природу – невдоволені потреби і неправильно вибрані стратегії їх задоволення. Відповідно, можна навчитися взаємодіяти з іншими так, щоб потреби кожної сторони були задоволені.

Це принципи, на яких ґрунтується метод Ненасильницького спілкування (ННС), винайдений у 60-і роки минулого сторіччя американським психологом Маршаллом Розенбергом і поширений зараз у більш ніж 70 країнах світу.

Як універсальний інструмент ефективних комунікацій метод широко використовується у сферах освіти, бізнесу, дипломатії та миротворчості, впроваджується у школах Заходу (США, Швейцарія, Угорщина і т.д.).

Кореспондент "Української правди. Життя" побувала на 3-денному безкоштовному тренінгу сертифікованих викладачів Міжнародного центру Ненасильницького спілкування Еви Рамбали (Угорщина) та Найоми де Хайен (Німеччина) для психологів і волонтерів, які працюють з наслідками війни на Сході України.

Захід організували громадська організація südost Europa Kultur e.V. (Берлін) спільно з Громадською організацією "Міжнародна просвітницька ініціатива "Відкрита хата" за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини.

Написане нижче – суб'єктивні й досить поверхневі враження про метод, бо настільки багатошаровий підхід неможливо засвоїти за кілька днів. Тим не менше, навіть вони можуть дати уявлення про те, як краще розуміти себе та інших і знаходити спільну мову.

КОНФЛІКТ ВИНИКАЄ НЕ НА РІВНІ ПОТРЕБ, А НА РІВНІ СТРАТЕГІЙ

Як пояснює Ева Рамбала, термін "ненасильницьке спілкування" походить від санскритського "ахімса" (ненасильство, незавдання шкоди) і має на меті підтримувати таку якість відносин, коли потреби кожного задоволені.

Будь-які наші дії мотивуються тими чи іншими потребами, які універсальні для всіх людей.

Потреб у методі "Ненасильницького спілкування" більше, ніж прийнято вважати. Серед них і гра, і простота, і визначеність, і гідність, і співпраця, і слідування призначенню.

Буклет із ненасильницького спілкування. Наші потреби і почуття, які вони викликають. Для збільшення натисніть на зображення

За словами Рамбали, різні сертифіковані тренери навіть мають різні списки потреб.

"Ідея ідентифікації наших почуттів і потреб настільки нова для людей в світі, що в нас просто немає словника для цього", – каже вона.

При цьому слово "потреба" треба сприймати як щось позитивне, а не негативне.

"Ще давні люди знали, що малювати на стіні печери треба мамонта, а не диявола. Треба фокусуватися на тому, чого хочеш досягти. Потреба – це не відсутність чогось, а мрія, яку я хочу втілити в життя", – пояснює Рамбала.

Коли потреби задоволені, ми переживаємо позитивні почуття (наповненість, натхнення, зворушення, вдячність, тощо), коли не задоволені – негативні (збентеження, страх, самотність і т.д).

Суть підходу полягає в тому, щоб усвідомлювати свої почуття, а також імовірні почуття і потреби іншої сторони, та обирати правильні стратегії задоволення потреб.

"На рівні потреб немає конфлікту, вони універсальні для всіх. Конфлікти виникають на рівні стратегій їх задоволення. Ніколи не відмовляйтеся від своїх потреб, але будьте дуже гнучкими в стратегіях", – говорить Ева Рамбала.

Ева Рамбала (по центру): "Не відмовляйтеся від своїх потреб, але будьте гнучкими в стратегіях"

Насправді усвідомлювати свої потреби й почуття – не така вже й проста задача. Потреби й почуття опонента – ще складніша, особливо коли щодо нас проявляється агресія.

"Коли Маршалл Розенберг працював з парами, він говорив: "Якщо потреби обох сторін побачені й почуті всіма, будь-який конфлікт можна вирішити за 20 хвилин", – розповідає Рамбала.

Кожну ситуацію, яка нас "зачіпає", можна розкласти по поличках з точки зору потреб і почуттів.

Скажімо, коли двоє дітей б'ються, а мати на них кричить, то діти намагаються задовольнити свої потреби, а мати – свої.

"Розкладка" за методом ННС тут виглядатиме приблизно так (з точки зору матері): "Я відчуваю збентеження, безпорадність та перевантаженість, бо маю потребу в мирі й гармонії".

Проговорити собі таке – вже півдороги до того, щоб перестати кричати. Бо якщо усвідомлюєш, що хочеш миру й гармонії, то чи правильна стратегія – кричати на дітей?

"Коли діти б'ються, не треба бити їх ще й своїми словами. Якщо я хочу миру й гармонії в сім'ї, я не маю бути сама джерелом конфлікту", – пояснює Ева.

Далі можна вголос чи подумки звернутися до одного з дітей, намагаючись зрозуміти його мотиви. Наприклад: "Ти відчуваєш тривогу й самотність, бо хочеш підтримки й безпеки?".

Одне з правил ННС – робити припущення щодо почуттів і потреб іншої людини тільки у формі запитання. Бо ми не можемо бути впевнені в тому, що не стосується нас самих.

Учасники тренінгу вчаться визначати свої почуття і потреби

Цікаво, що у списку почуттів, з якими працює метод, немає гніву й злості. Хоча часто це перше, що хочеться відповісти в конфліктній ситуації на питання "Що ти відчуваєш?". Вважається, що за гнівом "ховаються" інші почуття.

"Злість – це великий мішок, з якого можна дістати багато іншого (страх, розчарування, тощо)", – говорить Ева Рамбала.

Найома де Хайен пояснює, що джерелом агресії часто є безсилля, безпорадність.

"Людям нестерпно відчувати безпорадність, це навіть гірше, ніж страх. Вони хочуть зробити що-небудь, щоб тільки не відчувати безпорадності. Це й стає джерелом агресії", – говорить вона.

Отже, коли усвідомлені потреби і свої, й іншої сторони, треба обрати правильну стратегію їх задоволення. Якщо мати насправді хоче миру, а діти хочуть підтримки й безпеки, потрібно подумати, як цього досягти.

"Для кожної ситуації існує позитивна реакція. Пошук таких рішень – велика внутрішня робота", – говорить Рамбала.

Можна зауважити, що про це легко говорити, розмірковуючи за чашечкою чаю, але безпосередньо в момент конфліктної ситуації ми часто діємо "автоматично".

"Якщо ви не можете реагувати правильно, після конфлікту треба розібрати ситуацію й вирішити, як діяти наступного разу в схожому випадку. І так доти, доки ваша реакція дійсно не зміниться", – радить тренер.

Досвідом застосування Ненасильницького спілкування в роботі з дітьми поділилася в Facebook учасниця тренінгу, нейропсихолог Катерина Стрий.

Вона описує ситуацію, коли дівчинка перестала сперечатися з мамою щодо куртки, коли зрозуміла свої потреби.

ЧОМУ НЕ МОЖНА ІГНОРУВАТИ ВЛАСНІ ПОТРЕБИ?

Ми виросли в суспільстві, де жертовність вважається чеснотою. Нас вчили, що ми маємо бути "хорошими дівчатками" й "хорошими хлопчиками", завжди допомагати іншим і "раньше думать о Родине, а потом о себе".

Але, за словами Рамбали, однією з найважливіших речей, які вона почула від Маршалла Розенберга, була фраза: "Єдина нагорода за те, щоб бути "хорошою дівчинкою" – це депресія".

"Я згодна, що немає більшої радості, ніж давати від серця. Але ми можемо дати лише те, що маємо. Якщо не перезаряджати власну батарейку, ти не зможеш давати щось іншим", – говорить тренер.

Якщо не перезаряджати власну батарейку, ти не зможеш давати щось іншим

Вона пояснює, що людина, яка турбується про себе, може отримувати осуд і критику оточуючих. Але якість того, що вона може дати іншим, підвищиться.

"Світу не потрібні люди, які роблять хороші речі. Світу потрібні люди, які йдуть за своїм серцем", – додає Ева.

За її словами, мати, яка прагне забезпечити ідеальну чистоту в домі й свіжі гарячі страви тричі на день, навіть якщо дуже втомлена й не отримує від цього жодного задоволення, може передати дітям відчуття, що готувати й прибирати – дуже важко й обтяжливо.

Звичайно, при цьому не треба впадати в іншу крайність.

"Ви можете свідомо вибирати, як діяти в кожній ситуації. Якщо діти плакатимуть з голоду – ви, напевно, теж не почуватиметесь добре", – говорить Найома де Хайен.

Вона радить також взяти на себе відповідальність за задоволення власних потреб, а не мовчки очікувати цього від оточуючих.

Найома де Хайен: "Мої потреби – моя відповідальність"

"Якщо я не турбуюся про свої потреби, інші теж цього не робитимуть. Мої потреби – моя відповідальність", – говорить вона.

"Неправильно вважати, що якщо ви навчилися називати свої потреби, то одразу отримуєте право на їх задоволення. Так не буває. Люди мають турбуватися про власні потреби", – пояснює тренер.

Рекомендується навіть регулярно підбивати "підсумки тижня" стосовно турботи про себе – записувати, що ви зробили за минулий тиждень, що дало вам енергію і які потреби були цим задоволені; які потреби, навпаки, залишилися незадоволені і як можна їх задовольнити в найближчому майбутньому.

По вечорах же можна записувати три речі, які ви зробили протягом дня і за які ви собі вдячні, одночасно намагаючись визначити потреби, які були цією дією задоволені.

Ева Рамбала називає таку практику вдячності собі "найдешевшим антидепресантом".

ЕМПАТИЧНЕ СЛУХАННЯ

Вміння слухати – дуже важливий компонент Ненасильницького спілкування.

"Часто людині, якій погано, потрібно лише, щоб її вислухали й зрозуміли", – говорить Рамбала.

Вона радить регулярно практикувати вправу: слухати протягом 10 хвилин когось із близьких без критики й оцінки, не відволікаючись на інші думки й не перебиваючи співрозмовника. А потім помінятися ролями.

"В одній сільській школі в Угорщині я дала дітям домашнє завдання – 3 хвилини говорити про все, що в них на душі, щоб батьки мовчки слухали, а потім навпаки – 3 хвилини слухати батьків. Коли діти прийшли наступного разу, більшість сказала, що батьки не мали часу на цю вправу", – з сумом констатує тренер.

Часто людині потрібно лише, щоб її вислухали й зрозуміли

Коли людина говорить про щось, що її турбує, краще не пропонувати одразу вихід із ситуації й навіть не говорити "Я тебе розумію", а спершу резюмувати сказане у формі запитання, наприклад: "Ти справді почуваєшся так самотньо, тобі б хотілося більше уваги?".

"Спочатку треба встановити контакт, розділити біль, а потім пропонувати допомогу. Якщо просто бути поряд з болем іншої людини, він почне змінюватися. Але для цього потрібен власний емоційний баланс", – наголошує Рамбала.

За її словами, намагатися заспокоїти дитину, яка плаче, займає більше часу, ніж просто побути з нею поряд.

КОЛИ ВИ ЧУЄТЕ КРИТИКУ, ТРЕБА ЗРОЗУМІТИ ПОЧУТТЯ Й ПОТРЕБИ ІНШОГО

Також важливим елементом Ненасильницького спілкування є вміння правильно реагувати на критику.

"Критика – можливість для вашого розвитку", – говорить Ева.

Під час тренінгів вона роздає шоколадки за щиру критику на свою адресу.

"Критика – можливість для вашого розвитку", – говорить Ева Рамбала

На критику можна реагувати по-різному. Можна звинувачувати в усьому себе, відчувати сором і провину, навіть впасти в депресію. Можна відповісти на критику агресивно у стилі "Сам дурень".

А можна з розумінням поставитися як до власних почуттів і потреб, так і до почуттів і потреб іншої людини, які викликали критику і знайти якесь спільне рішення, яке задовольняло б обох.

"Коли ви чуєте критику, треба вгадати почуття і потреби людини, які стоять за цією критикою. Коли хтось кричить, що я поганий, він хоче, щоб почули його біль", – каже Рамбала.

Якщо ж ми самі говоримо іншим про те, що нам не подобається, потрібно наводити лише конкретні факти, спостереження, а не власні оцінки чи домисли, і не звинувачувати іншу сторону.

"Якщо щось відбувається і це вам не подобається – говоріть про це без критицизму. Треба навчитися бути повністю чесним без того, щоб бути критичним", – наголошує тренер.

Після того, як опоненту висловлені наші почуття і потреби, треба звернутися до нього з конкретним проханням, але не з вимогою. Прохання відрізняється від вимоги тим, що в людини залишається право сказати "ні".

"Якщо не додавати прохання, висловлення своїх почуттів і потреб може стати маніпуляцією, просто викликати почуття провини", – застерігає Рамбала.

ЗРОЗУМІТИ ПУТІНА

Ненасильницьке спілкування у світі використовується не лише в особистих, а й в міжнаціональних конфліктах, в роботі з біженцями, військовими та іншими людьми, які постраждали від війни.

Ева Рамбала наважується зіграти роль президента РФ Володимира Путіна, якому присутні на тренінгу можуть висловити все, що в них на душі. "Путін", у свою чергу, намагається пояснити мотиви своїх дій. Дискусія виходить емоційна, учасники не стримують сліз.

"Треба навчитися бути емпатичним, коли стикаєшся з агресією", – пояснює Рамбала.

"Є ситуації, коли повстанню і зброї є місце. Але важливо, щоб ці дії виходили з внутрішнього спокою. Чим більше емоцій, тим менше у вас опцій діяти. Коли Путін визначає ваші емоції, він вами керує", – говорить вона.

Психологи й волонтери, які працюють з наслідками війни на Сході, вчилися ННС

Тренер також наголошує, що керувати можна людьми, які звикли бути слухняними й не вміють приймати рішення за себе.

У коментарі "Українській правді. Життя" Рамбала пояснила, що не вважає, що одного лише Ненасильницького спілкування досить, щоб знайти вихід з тієї політичної ситуації, в якій опинилася Україна.

"Я не хочу говорити цього людям, які страждають у цей конкретний момент. Але, щоб з'єднатися з нашою внутрішньою силою, потрібно взяти на себе частину відповідальності за ту ситуацію, в якій ми перебуваємо", – каже вона.

ВИКОРИСТАТИ ОБСТАВИНИ ЯК МОЖЛИВІСТЬ ДЛЯ РОЗВИТКУ

Учасниця тренінгу Марина Кравченко розповідає, що вже застосовувала метод Ненасильницького спілкування в роботі з вимушеними переселенцями зі Сходу й місцевою громадою Київщини.

"Був проект, направлений на соціальну адаптацію переселенців у Київській області, в якому я брала участь. Ми зіткнулися з тим, що між переселенцями й місцевою громадою виник конфлікт. І коли ми сказали, що не розуміємо, що з цим робити, організатори проекту вирішили провести для фахівців тренінги з Ненасильницького спілкування", – розповідає Марина.

Марина Кравченко: "Ми зачепили їхні серця"

І в червні, після такого навчання, вона брала участь у зустрічі між представниками місцевої громади і компактного проживання вимушених переселенців.

"Ми дали їм можливість виговоритися й зрозуміти біль один одного. Багато хто почав плакати – і з одної, й з іншої сторони. Почався зовсім інший діалог. Переселенці говорили, як для них важливо, коли хтось із місцевих їм посміхнеться, привітається. Місцеві були здивовані, що для інших така важлива їх посмішка", – згадує Марина.

"Не можу сказати, що ми там все одразу змінили, але в цей момент ми зачепили їхні серця", – каже вона.

Організатор тренінгів з ННС в Україні, голова громадської організації "Міжнародна просвітницька ініціатива "Відкрита хата" Катерина Ясько переконана, що Ненасильницьке спілкування може бути одним з ефективних інструментів для зміни колективної свідомості суспільства.

Катерина Ясько (посередині) з Евою Рамбалою та Найомою де Хайен

За її словами, потрібно навчитися використовувати складні обставини, в яких опинилася країна, як можливість для свого розвитку і внутрішнього зростання.

"Наше суспільство страждає від посттравматичного стресового розладу. Але вчені вже довели, що є й інший ефект – посттравматичне зростання. Ми маємо скористатися цією ситуацією і стати на шлях зростання", – наголошує організатор.

Катерина Тищенко, УП

Фото Марини Кравченко та зі сторінки "Відкритої хати" в Facebook

powered by lun.ua