"Дерев’яна коробка фотографій". Фотопроект про переселення, пам’ять і втрату

3501
3 грудня 2016

Я відкриваю велику дерев’яну коробку зі старими сімейними фотографіями та повільно обираю знімки, зроблені більше двадцяти років тому в місті Коростишеві, що в ста кілометрах від Києва.

Я прив’язана до цього міста спогадами та сімейною пам’яттю.

Там народилась моя мама. Там завжди зустрічається наша родина. Там за столом мої рідні діляться сімейними історіями різних поколінь. 

Фотограф Оксана Парафенюк створила колажі зі свого сімейного альбому і новими світлинами сім’ї переселенців 

Одного дня я прочитала в інтернеті про групу переселенців, що оселились у старому літньому санаторії "Тетерів" у Коростишеві.

Він знаходиться всього в десяти хвилинах від нашого будинку. Ми з сестрою добре пам’ятаємо цей санаторій з дитинства, адже ходили через нього за водою.

Я уявила цих людей у місці, яке я так добре знаю, але яке абсолютно нове для них.

Це змусило мене задуматись над темою відірваності від власної пам’яті та місця, темою втрати всього, що має важливе значення, над складнощами оселення в новому місці та неможливістю повернутись додому.

Згодом я познайомилась із родиною з невеличкого міста в Луганській області, які були змушені втікати від війни влітку 2014 року, і зараз проживають в цьому санаторії.

Я відчула особливий зв’язок з двома сестрами Лілією та Юлією, а також доньками Юлії Анною та Анастасією.

Вони розповіли, що вдома в Луганській області залишилась їх власна велика дерев’яна коробка зі старими фотографіями, лише деякі з яких їм вдалось нещодавно забрати звідти. 

Ця сім’я переїхала з Луганської області до Коростишева, в якому народилась фотограф 

Цей проект є спробою дослідити значення місця та його ролі в нашій пам’яті, впливу втрати доступу до рідних місць на наші спогади.

Це також спосіб подивитись на те, як пласти історії та ідентичності формують наше життя та впливають на взаємодію з новим середовищем.

Одного літнього дня я фотографувала цю родину. Намагалась відтворити постаті моїх рідних та маленької мене на тих самих місцях, що і на старих чорно-білих фотографіях: на каньйоні, річці, в лісі, біля кам’яного знаку "Коростишів".

Відтак влітку фотограф зробила знімки в тих самих місцях, що й її батьки десятки років тому.  Нові світлини переселенців вклеєні на архівні фото самого фотографа 

Цей проект є нашою спільною спробою створити сучасний сімейний альбом, поєднуючи наші спогади з різних часів, а також сформувати нові. 

З початку війни в Україні кількість внутрішньо переміщених осіб вже значно перевищила один мільйон 

 
 
 
 

"Цей проект став особистим дослідженням значення родинних місць та роздумом над можливим розривом з усім, що формує фундамент у моєму житті", каже фотограф Оксана Парафенюк 

 
 
 
 
 

Текст і фото - Оксани Парафенюк

powered by lun.ua