«Повертатимусь сюди знову і знову». Акторка з «Теорії великого вибуху» про Україну

Американська вчена та акторка Маім Бялик, відома за роллю Емі Фари Фаулер у серіалі "Теорія Великого вибуху" – наполовину українка, родичі якої ще й пережили Голокост.

Вона написала про це після нещодавнього візиту в Україну.

Маім приїхала сюди вперше, щоб відзняти у Києві рекламний ролик.

"Я ніколи не знала багато про Україну, тому що моя родина втекла звідси. […] Чесно кажучи, я могла не знайти Київ на карті, навіть якби від цього залежало моє життя", – розповідає Маім.

Її знання про Центральну та Східну Європу – зібраний пазл з найтрагічніших історій її родини, а також книжок і лекцій Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, де жінка прослухала численні курси про Другу світову війну та єврейське населення цих територій.

Про війну її рідні не говорили.

Одна бабуся не могла говорити про Другу світову. Як тільки починала – одразу так сильно плакала, що Маім перестала про це питати.

Інша бабуся заперечувала польське громадянство. Жінка з’ясувала, що бабуся росла у Польщі, тільки у свої 30.

"Мій польський дідусь нічого не міг сказати доброго про Польщу: його переслідували лише за те, що він єврей, – пояснює.

Жінку виховали, що єврейська ідентичність завжди була чіткою і беззаперечною незалежно від країни, в яку її народ намагався "вписатись".

"Я знаю, це звучить дратівливо – чути, як я розповідаю про війну. Мене і багатьох євреїв часто обвинувачують у тому, що ми погрузли у власній історії переслідувань і одержимості через страждання і Голокост, – пише Маім. –

Але ось у чому річ: життя моїх дідуся і бабусі змінилися через погроми і режим нацистів, які намагались стерти євреїв з лиця землі – так само, як інші меншини. Мої дідусь і бабуся жили в час, коли вони буквально мусили тікати, щоб вижити. Аналогів цього геноциду в історії не існує".

За словами актриси, такі міста як Львів та Умань створили величних равинів і мислителів єврейського народу. У цих містах євреї володіли більш ніж 75% крамниць.

"А коли прийшли нацисти, вони застрілили десятки тисяч євреїв за декілька днів і кидали їхні тіла гнити у ями", – додає жінка.

Втім, її повернення до Києва принесло "дивні і чудові" відчуття. За словами акторки, столиця є неймовірним поєднанням "старого світу" у сучасності:

"Чоловіки надзвичайно ввічливі і з повагою ставляться до жінок без намагання бути мачо. Тут відчуття сором’язливості і "малого міста" навіть попри те, що це велике місто".

Фото: instagram.com/missmayim/

За її спостереженнями, київські офіціанти є прямими і трохи люблять командувати, але це дуже мило. Усе тут дуже недорого і навіть один долар має значення.

"Київ - хороше місто для життя. Воно католицьке (так написано в оригіналі – УП). Але не так, як італійські міста, – розповідає Маім. – Кожна вулиця у головній частині міста прикрашена деревами, є всюди парки і статуї, багато відтінків червоного, зеленого, жовтого і блакитного на будівлях.

Вони здіймаються над скромним та інтелігентним населенням, яке досі обмотане тиском і гноблене комунізмом – людьми, які мають величезну гордість, віру і любов до тих же речей, яких бажаємо ми: стабільність, щастя на успіх".

Коли актриса їхала до Києва, взяла з собою дідусів і бабусь, і навіть прадідусів і прабабусь.

"Я жива і моє існування – їхній спадок. Я створена з їхнього ДНК. Ми тут втратили нашу мову і наш дім. Ми втратили наших матерів і батьків і кузинів. Ми втратили дітей і коханих. Вони намагалися змусити нас піти. Але вони змогли лише зігнути нас. Але не зламати. Впродовж тисяч років це була наша історія".

Фото: instagram.com/missmayim/

Маім каже, що вже була у багатьох єврейських місцях, але їх є більше.

"Наші предки працювали, підтримуючи економіку цієї країни навіть тоді, коли їх позбавили переваг, які вони мали б отримати за свою працю. Тепер ми повертаємось як туристи і роботодавці, роблячи свій внесок у економіку цієї країни, щоб принести користь тим, кого не змусили втекти, щоб вижити".

Акторка обіцяє, що приїде до Києва знову. Але наступного разу – не на три дні, а надовше, щоб відвідати й інші місця.

"Одного дня я поїду до Львова та Умані. І поїду до Мукачево і до Сувалок (Польща), до Білостоку (Польща) і до Одеси. І зроблю це радісно і вдячно. Як підтвердження простого факту, що я жива як єврейка. Найбільша відплата, яку я можу здійснити – бути в місці, де намагались зупинити навіть моє існування. […] Я приїжджатиму доти, доки не відвідаю усі місця, звідки нас вигнали. Я тут. Дякую, Києве, що повернув мене".