Біженство з бар’єрами. Як (не)виплачуються пенсії людям з Донбасу

4023
27 лютого 2018

Микола Іванович Залозний довго згадує шахту – те, як на початку червня 2014-го підприємство захопили бойовики, як зробили штаб, розгорнули на териконах вогневі точки, вели обстріли наших позицій…

Як по шахті завдала удар наша авіація.

Далі Микола Іванович говорить слова, які я багато разів чула від людей, по яких стріляли свої:

Може, про авіаудар не треба? Це ж наші…

Після авіаудару Микола Іванович вивів людей нагору, наполіг, щоб усім видали трудові книжки і розрахували. Тільки після цього розрахувався сам та виїхав з родиною під Маріуполь. Це було 10 липня 2014-го.

Думали от-от, і там все закінчиться, говорить він слова, які тоді говорили усі: тим літом перемоги чекали з дня на день.

Микола Іванович Залозний пригадує, що у 2014-році всі думали от-от і там все закінчиться

Потім подзвонив друг з Черкас, сказав, що може надати Миколі Івановичу з дружиною на рік дідів будинок у селі. І вони переїхали в Черкаську область.

Як були з моря – в шортах, футболці й тапках.

Все їхнє майно майно – будинок на Петрівці в Донецьку – лишилося в окупації. На кінець літа 2014-го Петрівка – це найобстрілюваніший район Донецька.

Ми свій будинок, скажу чесно, поховали, – розповідає Микола Іванович.

Але минуло два роки і в 2016-му році несподівано вдалося продати будинок в Донецьку. Продали дешево, ледь не вдесятеро нижче від довоєнної ціни. Покупці торгувалися ледь не за штори – і це лишіть, якщо хочете, щоб ми купили.

Виручених грошей вистачило на невелику квартиру у Смілі Черкаської області. Там тепер новий дім Залозних. І вони тепер не біженці. Вони змогли почати життя ще раз.

– Ну все, подумав я, нарешті я позбавлюся цього ненависного ВПО (внутрішньо преміщені особи, – ред..), – каже Микола Іванович.

А в чому проблема з ВПО, обережно цікавлюся я.

Микола Іванович дивиться мені в очі й каже, що для нього цей статус – як клеймо, як зірка Давида. Він такий же громадянин України, як і я. І він не хоче статус.

– Я вільна людина. Я тому і з "ДНР" виїхав, бо я людина, яка хоче жити вільно, а не так, як їй скажуть, – говорить Микола Іванович.

Малюнок Алевтини Кахідзе

ЯК МИКОЛА ІВАНОВИЧ ВИРІШИВ НЕ БУТИ ВПО

8 серпня 2016 року Микола Іванович прописується у Смілі і йде в Пенсійний фонд.

Каже: ставте на облік, ось мій паспорт з пропискою, ось трудова.

А в ПФУ кажуть: стоп, ви ж з Донецька, несіть довідку з соцзахисту – або про ВПО, або про те, що вони відмовили поставити вас на облік як ВПО.

Далі почалася гра у формулювання: ПФУ вимагає довідку, що соцзахист відмовляє поставити на облік, а соцзахист дає довідку, що така людина на обліку не стоїть.

– Я їм кажу: я не бажаю бути ВПО. А вони: а мало, що ви бажаєте, – переказує діалоги Микола Іванович. – І я зрозумів, що я вже не можу позбавитися цього ВПО, що воно до мене прилипло…

Тоді Микола Іванович написав заяву про відмову від статусу ВПО. Це допомогло: близько року він не був ВПО й отримував пенсію.

А 27.07.2017 прийшов лист від Головного управління Пенсійного фонду України, який Микола Іванович називає "ультиматум": або ставайте ВПО, або не будете отримувати пенсію.

– Або оформлюй, або голодуй, – перефразовує він.

Все питання в тому, що немає його пенсійної (паперової) справи.

 Малюнок Алевтини Кахідзе

"Ви поїдьте і заберіть її", – сказали йому в Пенсійному фонді.

– Ви думаєте, куди ви мене посилаєте? – обурюється Микола Іванович. – Мене ж там зустріне чоловік з автоматом… Ця ж справа не в мене удома була, а у вас, в офіційному закладі, чому тепер я маю по неї їхати?!…

"Для виплати пенсії на загальних умовах… законних підстав немає", – ідеться в листі ПФУ. Хоча до цього той же пенсійний фонд практично цілий рік виплачував пенсію Миколі Івановичу на загальних підставах – і без паперової справи, і без довідки ВПО.

У Смілі, каже Микола Іванович, таких бореться двоє.

– Я на ВПО не напишу, від свободи не відмовлюся, – каже він.

Дружині Миколи Івановича 57 років, не працює – пенсію ще оформити не може, а на роботу вже не беруть. Він пояснює, що з матеріальної точки зору йому було б вигідніше лишатися в Донецьку – він би сам отримував дві пенсії і дружина – російську, яка жінкам призначається з 55-ти.  

– Я туди не хочу і не повернусь. Але вони вдарили по людях, які займають жорстку проукраїнську позицію – розумієте, б’ють по своїх, – каже Залозний.

БІГ З БАР’ЄРАМИ

Історія Миколи Залозного – лише останній приклад в забігу з бар’єрами, на який влада перетворила отримання пенсій, для людей, що проживали на території, що тепер отримала офіційну назву "непідконтрольна" (абревіатура НКТ).

ЧОРНИЙ РИНОК ПЕНСІЇ

Літо, спека. В Ощадбанку величезна черга на ідентифікацію. Виходить охоронець і кричить: "Шикуйся, стояти…"

З-під дерева, де тінь, вибігають перелякані старі люди, збиваються в купки, в очах у них страх і втома…

Ольга Лішик розповідає як стала свідком такого шикування.

Заступниця губернатора говорить, що попри приниження, оформити таким чином пенсію – недешеве задоволення.

За її приватними даними, перевізник, який привозить пенсіонера з Луганська на переоформлення до Сєверодонецька, бере з нього 450 грн.

Його селять на безкоштовному пункті обігріву МНС, але перевізник включає це у свій тариф – каже "ми там домовилися".

– Розумієте, – обурюється Ольга. – Ми селимо людей безкоштовно, а вони "домовилися"!

Малюнок Алевтини Кахідзе

За її словами, якщо у пенсіонера немає родичів-друзів на підконтрольній території, то в Станиці Луганській послуги з реєстрації йому обійдуться ледь не в 2 тис. грн (господар має сходити з переселенцем особисто в органи влади та підписати документи), а в Сєверодонецьку – ціни за таку саму послугу сягають до 5 тис. грн.

– Давайте визнаємо, що вони не ВПО. Вони просто пенсіонери, яким потрібна їхня пенсія. Ну не живе їх у нас в області 200 тис, максимум – 50, ну 70 тисяч. І то: це велике навантаження на інфраструктуру, – говорить Ольга Лішик.

Окремий бізнес – прохід КПВВ.

Людмила Андріївна з Ждановки Донецької області, тобто "звідти".

Вона живе то тут, то там – то в себе, в окупованій Жданівці, то тут в сестри –  у селі між Покровському та Мирноградом (по-старому – між Червоноармійськом та Димитровим), то в племінника у Мирнограді, то у дочки, Алі, під Києвом.

Але там, на окупованій, у неї будинок, господарство, город, садок вишневий і навіть базар, де вона торгує овочами-фруктами.

Людмила Андріївна з Ждановки Донецької області, тобто "звідти"

Згадує, як влітку 2014-го, у розпал бойових дій, носила фрукти у психлікарню.

– Вони там геть голодні були, – розповідає вона.

Тільки перестануть стріляти – вона швидко збере два відра яблук, помиє їх, бо у лікарні води нема, і йде.

– Якщо звідти шарахнуло і дим пішов, то можна йти, – згадує вона свої прикмети.

Віднесла яблука – несе сливи, а потім швидко ховається в підвал.

Щоб отримувати пенсію Людмила Андріївна зареєструвалася у Мирнограді, у племінника.

– От влітку мені подзвонили, сказали приїжджайте на перевірку, – розповідає вона.

Вона перевірилася, а наступний раз треба було їхати через 58 днів, але якщо 58-й випадає на суботу чи неділю – то треба приїхати раніше.

А вона неправильно порахувала, так уже півроку пенсію не отримує, зараз розпочала переоформлення.

Малюнок Алевтини Кахідзе

Розповідає, що багато людей – та що там багато, всі – отримують пенсію "ДНР", яка виплачується в рублях і дорівнює пенсії цієї людини в гривнях, помноженою на 2.

Про поїздки по українську пенсію розповідає так:

– Рано-рано виїхав автобусом на Майорськ – під’їхав з того боку до КПВВ, потім довга черга, пропускають по 50 чоловік, там сідаєш в автобус – їдеш на нульовий, на нульовому всі виходять і теж черга на автобус, який везе від нуля "ДНР" до нуля в Україні, потім ще один автобус – з нуля до контролю, знову черга, а тоді вже сідаєш собі на нормальний автобус до Бахмута. Можна заплатити 400 грн і сісти на машину – вона тебе провезе на той бік, без черги. Це швидко, але дорого.

Про перевірки "пенсійних туристів" завчасно попереджають, але це не завжди помагає.

Моїй подрузі подзвонила хазяйка, що протягом трьох днів буде перевірка. Та зірвалася, все кинула, приїхала, а перевірка не прийшла. Так вона посиділа-посиділа, та й поїхала додому. А потім чекає пенсію – а пенсії нема. Вона трохи не плакала: три дні просиділа, з дому не виходила, і отаке…

А ще розповідає про корупцію, про яку теж всі знають.

Історія звучить так: одна знайома, назвемо її Н., працювала на шахті, на підйомі. В неї пенсія велика – десь тисячі три. Але поїхати й оформити її вона не може – в неї цукровий діабет, їй важко. І от вона заплатила одній жінці аж 10 тис. гривень! Та жінка поїхала подалі – в Ізюм, і їй усе переоформила і навіть додому їй ту пенсію возить, бо вона дає тій жінці свою картку.

Або така історія: одні знайомі, ніяк їх не називатимемо, перереєструвалися подалі, аж в Полтавській області. Вони туди приїздять, кладуть в паспорт 100 грн – от і вся перевірка.

– Все на брехні. Ми брешемо, і нам брешуть. Оце противно. Щоб своє отримати – збреши, щоб доїхати – усім заплати, щоб довідку отримати – заплати, перевірка – заплат, – втомлено каже Людмила Андріївна.

І ти не віриш, що це та сама мужня жінка, яка під обстрілами носила їжу хворим.

…Ми дивимося фото в альбомі. На чорно-білому знімку – вулиця, машина, маленька Аля, якийсь чоловік і хлопчик.

– Ось цей чоловік – він зараз за "ДНР". А це його син – він теж за "ДНР", – каже Людмила Андріївна. – Алю, хочеш приїжджай – забери ще альбоми… Все забери.

– Ага, приїдь в "ДНР" – забери фотки, – іронізує Алевтина.

…Алевтина пропонує мамі прописати її у себе – так щоб просто прописатися і все. І ніяких довідок про ВПО.

– І відмічатися не треба? – перепитує Людмила Андріївна з недовірою. – І пенсія буде?...

***

Справа Миколи Залозного зараз в суді. Від липня 2017 року він не отримує пенсію. Засідання суду призначено на березень.

І аналогічних історій по Україні сотні: люди вирішують свої проблеми самотужки, проте держава примушує їх залишатися біженцями.

Малюнок Алевтини Кахідзе

Леся Ганжа, для УП. Життя

Малюнки Алевтини Кахідзе

Матеріал підготовлено в рамках проекту, що здійснюється за фінансової підтримки Уряду Канади через Міністерство міжнародних справ Канади

powered by lun.ua

Головне на сайті