Тати готові більше опікуватися дітьми, які на них схожі – вчені

Роль тата у процесі виховання дитині часто недооцінюють: вважається, що він виконує другорядні функції, а його головне завдання полягає у матеріальному забезпеченні родини.

Американські психологи довели протилежне.

Фото: wonderfularticles.com

Науковці вивчили 715 неповних сімей, у яких дітей виховує лише мама, і виявили цікаву закономірність.

Дослідження опубліковане в журналі Science Direct, доступ до якого має Naked Science.

Якщо діти були схожими на своїх татів, такі чоловіки проводили з ними в середньому на 2,5 дні на місяць більше часу, ніж ті, чиї малюки більше нагадували інших родичів.

А це впливало на здоров'я малюків.

Діти, яким тати приділяли більше часу, рідше мали приступи астми, їх практично не оглядали лікарі "швидкої", а загальний стан впродовж року покращувався на 10%.

Спеціалісти припускають, що це багато в чому підтверджує теорію еволюції.

Вона твердить, що батьки, які мають сильніший генетичний зв'язок зі своїм потомством, підвищують шанси дітей на добре здорове майбутнє.

Чоловіки, які з самого початку не впевнені у своєму батьківстві, змінюють свою точку зору, якщо бачать, що дитина на них схожа.

А потім використовують цю інформацію, щоб визначити, скільки ресурсів, в тому числі часу, вони готові інвестувати у здоров'я та добробут малюка.

Тати, яким так і не вдалося знайти зовнішньої подібності з собою, впевнені, що подібні "вкладення" не вигідні і не прагнуть жертвувати собою заради малюка.

[L]Цей ефект не поширюється на дітей, які живуть у повних родинах.

"Ми можемо зробити висновок, що чим більше дитина схожа на батька, тим міцнішим буде її здоров'я, оскільки часті візити тата дають більше можливостей для відстежування усіх потреб малюка.

А додатковий день на місяць, який типовий "гостьовий" тато вкладає в свою дитину, є свого роду вкладом у його майбутнє здоров'я", – каже один з авторів дослідження, професор Університету Бінгемтона Соломон Полачек (Solomon Polachek).

На думку науковців, їхні висновки проливають нове світло на роль участі тата у вихованні наступного покоління, особливо у неповних крихких сім'ях.