Заслужили: майже $2 мільйони вибороли паралімпійці в України

22 медалі і шосте командне місце – підсумок участі збірної України на зимових Паралімпійських іграх у південнокорейському Пхьончхані.
Всі нагороди – 7 золотих, 7 срібних і 8 бронзових – наші спортсмени здобули у двох видах спорту: 14 – у біатлоні, 8 – у лижних перегонах.
Цього року паралімпійські медалі вперше прирівняні до олімпійських. За кожне золото держава має виплатити по 125 тисяч доларів за курсом НБУ, за срібло – 80 тисяч доларів, за бронзу – 55 тисяч.
Всього Україна тепер "винна" паралімпіцям $1,875 млн.
У заключний день змагань золотий знак оклику у виступі української команди поставила наша четвірка лижників у змішаній естафеті 4 по 2,5 кілометри – Юрій Уткін, Людмила Ляшенко, Юлія Батенкова-Бауман і Оксана Шишкова.
Свого найближчого переслідувача на дистанції – збірну Канади – вони випередили одразу на 50 секунд.
![]() |
Паралімпійці Юрій Уткін, Юлия Батенкова-Бауман, Оксана Шишкова, Людмила Ляшенко та президент Національного паралімпійського комітету України Валерій Сушкевич. Фото зі сторінки НПКУ в Facebook |
Для Оксани Шишкової ця медаль стала шостою на цих Іграх – і це найкращий результат в усій збірній.
Для Ксюші це вже друга Паралімпіада, але в Сочі-2014 вона не піднімалася вище третього місця. Нині ж має в активі одразу два золота.
Спорт – її найбільше захоплення у житті. До лиж вона спробувала себе навіть у кунг-фу! Крім того, поки не проявилися серйозні проблеми з зором, займалася у цирковій школі – мама привела її туди у трирічному віці.
А ще Оксана дуже любить музику. Коли була маленькою, співала в хорі, їздила на гастролі до Німеччини. Нині, зізнається, саме завдяки класичній музиці найкраще заряджається на боротьбу на лижні.
![]() |
Подруги по команді та життю Оксана Шишкова та Людмила Ляшенко. Фото зі сторінки НПКУ в Facebook |
У її подруги, в команді та у житті, Людмили Ляшенко – 4 медалі Пхьончхану. Вона не приховувала, що мріє про олімпійське золото, і після трьох бронзових нагород досягла-таки тріумфу у складі естафетної команди.
Дівчина – сирота. А завдяки спорту, розповідає, знайшла своє місце у житті, досягла чогось важливого.
Окрім лиж, Люда любить грати в настільний теніс, слухати музику. Її хобі – фотографія та вишивання.
Юлія Батенкова-Бауман – найбільш досвідчена у складі чемпіонської естафетної команди. Її паралімпійський дебют відбувся ще у 2006-му в Турині.
В її активі було вже 10 медалей Паралімпіад, але на найвищу сходинку п’єдесталу раніше Юлія не піднімалася, хоча й багато разів перемагала на чемпіонатах світу.
![]() |
Юлія Батенкова-Бауман, Людмила Ляшенко та Ірина Буй з нагородами Кубку світу з лижних перегонів та біатлону |
Життя дівчини перевернулося, коли Юлі було вісім. В автомобільній катастрофі вона зазнала серйозної травми, довелося ампутувати праву руку.
У тій аварії загинули найрідніші люди – мама та брат. Дівчинка надзвичайно важко переживала цю життєву трагедію. Зізнається, потому ще довго не вірила, що руки немає, все здавалося, що травма – лише страшний сон.
Перші кроки у спорті людей з інвалідністю розпочала із легкої атлетики. Стала багаторазовою чемпіонкою України на бігових дистанціях 400 і 1500 метрів. З 2004 року почала займатися зимовими видами спорту, в яких відзначає різноманітність тренувань та високі вимоги до спортсмена.
"Не жалійте себе, не розчаровуйтеся, не проявляйте слабкості і не лінуйтеся, – каже вона. – І тоді все у вас обов’язково вийде".
Нещодавно Юлія народила донечку, яку назвала Златою. Символічно, та лише після цього їй і самій вдалося стати "золотою" на Паралімпійських іграх.
![]() |
Українські лижники на Паралімпіаді-2018 |
Юрій Уткін, ще один паралімпійський чемпіон у складі естафетної команди, має вроджені вади зору. Лікарі поставили невтішний діагноз, коли Юркові було два рочки.
В десять, навчаючись у спеціалізованій школі-інтернаті для дітей з порушеннями зору, почав займатися плаванням. А вже з 17-ти – перейшов у групу лижних гонок і біатлону.
Разом зі спортом більшість свого часу в шкільні роки Юрій присвячував музиці. Попри великі проблеми із зором закінчив музичну школу і донині відмінно грає на домрі.
Окрім золота в лижній естафеті, має ще й бронзу Пхьончхана у біатлоні на дистанції 12,5 км.
Претендувала Україна на медаль і в іще одній естафеті, але через недбалість одного з маршалів 20 секунд не дотягнула до бронзи.
"Справа в тому, що людина, яка мала сповістити про старт нашій незрячій Олі Прилуцькій, зробила фальстарт, а потім ще й належним чином на це не відреагувала, – розповіла прес-секретар Національного Паралімпійського комітету України Наталія Гарач. – Ми втратили час на старті, а потім до того ж отримали 30 секунд штрафу. Ось де була наша бронза".
![]() |
Україна – шоста в загальнокомандному заліку Паралімпіади-2018 |
Серед приємного відзначимо друге золото нашого прапороносця, найбільш досвідченого члена збірної України Віталія Лук’яненка.
Спортсмен, який дебютував на Паралімпійських іграх 20 років тому, обійшов усіх суперників у біатлонній гонці на 15 кілометрів. І це його 10 медаль на Паралімпіадах!
Другим на цій дистанції фінішував 21-річний дебютант збірної Олександр Казік. Він – повністю незрячий спортсмен. На дистанції його супроводжує спортсмен-лідер (або спортсмен-гайд) Сергій Кучерявий, який також тренує Олександра разом зі своїм батьком Марціном.
"Готуючись, хлопці працювали чесно і порядно, пройшли усі випробування, які Бог дав, – розповів той в інтерв’ю "Укрінформу". – Тож медалі свої заслужили".
За словами тренера, Сашка він ставить у приклад усім своїм вихованцям.
"Такі діти, – говорить він, – як тільки опустять руки – нічого не отримають від життя. А якщо піднімуться, скажуть собі та усім навколо "я – людина, і хочу бути, як всі", то й житимуть повноцінно, досягатимуть великих результатів".
![]() |
Медалі свої вони заслужили. Фото facebook/Валерий Сушкевич |
"Ти – єдиний, від якої залежить твоя перемога чи поразка". Це життєва і спортивна філософія ще одного нашого медаліста Пхьончхану Григорія Вовчинського. Чемпіон Сочі цього разу став срібним призером у лижних перегонах на 10 кілометрів.
Григорій отримав травму опорно-рухового апарату під час народження – одна рука виявилася коротшою за іншу, до трьох років рухалися лише два пальці – великий і вказівний. Завдяки масажу і профілактичним процедурам рука з часом рухалася все краще, можна було нею працювати, допомагати батькам.
Гриша ніколи не відчував себе людиною з обмеженими можливостями. Його батько не хотів оформляти інвалідність, казав: син – здоровий.
Його любов до спорту – з дитинства. Щовечора, як і більшість хлопчаків, ганяв у футбол. Нині захоплюється тенісом, а своїм спортивним героєм називає найкращого тенісиста планети Роджера Федерера.
[L]Завдяки досягненням у паралімпійському спорті Григорій почуває себе переможцем у житті. Але найбільше пишається іншою звитягою – своєю донечкою Адріаною.
ХІІ Паралімпійські зимові ігри завершилися. Попри фізичну і психологічну втому, наші збірники з першого і до останнього дня змагань тішили уболівальників яскравими виступами і перемогами. Попереду – новий чотирирічний цикл.
Вже у травні відбудеться селективний огляд кандидатів до національної паралімпійської збірної України. Запрошують усіх, хто має бодай мінімальні стандарти натренованості й, головне, бажання – представляти країну в біатлоні, лижах, сноуборді чи навіть гірськолижному спуску у 2022-му році на Іграх в Пекіні.
Поки ж, найближчого вівторка, 20 березня, до України повертаються герої Пхьончхана – зустрічайте збірну в терміналі F аеропорту "Бориспіль" о 12:30.
Роксана Касумова, журналістка, спеціально для УП.Життя