Самі собі шерифи: чому у маленькому селі на Полтавщині зникли крадіжки

Кілька років тому у селі Лучки Кобеляцького району на Полтавщині трапилась серія крадіжок.

Після цього мешканці вирішили самостійно боротися з крадіями: створили нічні патрулі і ось уже три роки поспіль охороняють в’їзд до села.

ПОКРАЛИ КОРІВ

Село Лучки ще не зачепила децентралізація. Нині воно не входить до жодної громади. У населеному пункті – 420 людей.

Кілька років тому у селі почали красти корів.

Людмила Шаптала зі своєю коровою Вишнею. Корів держать вже 40 років

– У нас дві хвилі крадіжок були. Років 8 тому у молодого подружжя дві корови вивели. Тільки почали ставати на ноги. Діти в них невеликі. Минулося.

Знайшли рештки корів. А злодіїв – ні. Потім друга хвиля – роки 3 назад.

В однієї жінки вивели корову і в другої, в одну ніч. Провели городами, відвели на яр.

Там зарізали, забили й вивезли. Це вже змусило задуматися, – розповідає житель села Володимир Лось.

ДІЛЬНИЧНИЙ – ЗА 15 КІЛОМЕТРІВ

Постраждалі писали заяви у поліцію, та марно. Дільничний живе у селі Світлогірське – за 15 кілометрів до Лучків.

Доки приїхав розбиратися, злодіїв і сліду не було.

Зараз у Кобеляках є групи швидкого реагування, які виїжджають на виклики. Однак до райцентру – 25 кілометрів.

– Кругом села яри, кручі, ліси, посадки. Є де заховатися. Ну приїде той міліціонер, і де він їх шукатиме? – нарікає лучанка Любов Васько.

Голова сільради Наталія Камінська дільничного не звинувачує. Приймає він людей регулярно, мінімум двічі на місяць.

Наталія Камінська, сільська голова

Нещодавно й керівники райвідділку приїжджали з юристами безоплатної правової допомоги.

– Просто в нього дуже багато сіл… У нас на район сім дільничних всього. Там же реформа, – говорить Камінська.

За даними на сайті ГУ НП у Полтавській області, дільничний Лучок працює на 11 сіл.

У селі дрібними негараздами зазвичай займається голова сільради.

Їй і вдень телефонують, і вночі. Тому вона лише б була рада, якби у селі був шериф, який відповідав би за профілактичні бесіди з проблемними сім’ями чи виїжджав на родинні сварки.

– Немає у нас спеціально такої людини, яка б займалася профілактикою. Якби була, мені стало б набагато легше. А так, чи хтось родився, чи помер, чи побився, чи світла не стало, чи води – по всіх питаннях до мене, – ділиться очільниця села.

ЖІНОЧИЙ ПАТРУЛЬ

Після крадіжок селяни зорганізувалися.

Спочатку Лучки охороняли лише чоловіки. Більшість – пенсіонери.

Спочатку Лучки охороняли лише чоловіки, яких у селі 65. Більшість – пенсіонери

Час ішов, ентузіазм спадав. Багато хто хворів, чергувати нікому.

Поки на підмогу чоловікам не прийшли жительки села і не створили жіночий патруль.

Всього 13 жінок згодилися виходити в нічну зміну на чергування.

Серед них – і голова сільради.

Вона виходить патрулювати вулиці та в’їзд в село разом ще з двома жінками: секретаркою сільради та діловодом.

Охороняють село люди безплатно. Графік чергування вивішують щомісяця на вході у сільраду та у місцевому магазині.

Графік чергування вивішують щомісяця на вході у сільраду та у місцевому магазині

Хто може – виїжджає патрулювати на власному авто. Жінки зазвичай обходять село пішки. Зараз потеплішало – тому більшість патрулює на велосипедах.

ХТО, КУДИ Й ПО ЩО?

– Якщо шось їхатиме – спиняй! І питай номера, – розмовляють між собою "патрульні".

– А як скаже "Їду до тебе по корову"?

– Та, боже сохрани…

А як скаже "Їду до тебе по корову"?

Патрулюють по троє – з 23:00 до п’ятої ранку.

Спочатку обходять село, потім прямують до в’їзду, аби чатувати там на чужинців.

Деякі "народні патрульні" кардинально підходять до чергування – зупиняють авто, розпитують: хто, куди й по що?

Якщо водії відповідати не хочуть, чергові супроводжують їхні машини по селу доти, доки не дізнаються, куди приїхали і записують номери.

Інші патрульні говорять, що зупиняти машини незаконно, тому просто одразу їдуть за чужинцями на велосипедах або власних авто.

НЕ ДАЙ БОГ ЩОСЬ ТРАПИТЬСЯ І ДОВЕДЕТЬСЯ СТРЕЛЬНУТИ

Ольга Ліцевич на чергування бере з собою ціпок.

Зазвичай обороняється ним від собак. Але, якщо треба буде, то і нападника "угріє".

Колись вона разом з подругою Світланою Кравцовою та ще одним черговим не пустили до села джип.

Світлана Кравцова та Ольга Ліцевич змусили чужинців на авто їхати геть

Змусили чужинців їхати геть.

– Заїхав джип в село. Зупинили. Став. Куди їдете? Не признається. Серед ночі. Жінки почали погрожувати.

Сказали, що номера знімуть, а ті: "Ти не знаєш, хто я такий! Завтра в райвідділ сама їх принесеш". Їх так і не пустили.

Допитувалися. Казали, що якщо поїдете в село – ми за вами слідом підемо. І вони розвернулися і поїхали назад, – розповідає Камінська.

Є серед шерифів-добровольців мисливці, проте зброю на чергування не беруть:

– Ну не дай Бог щось трапиться і доведеться стрельнути. Тоді ж той, хто стрельне, буде відповідати. Закону то ніякого ж немає, щоб якось нас захищав, – говорить депутат сільради Анатолій Поплавський, який теж охороняє село вночі.

У селян зібралася ціла добірка історій з чергування: смішних і не дуже.

За три роки у селі – жодної крадіжки

Якось чоловіки ганялися за автомобілем з причепом по селу, доки той не поїхав.

Місцеві впевнені, що така машина приїхала вночі до села неспроста.

А якось правоохоронці об’їхали для профілактики село та й попрямували на виїзд.

Чергові побачили чужу машину – погналися слідом.

Тоді поліцейські увімкнули "мигалки", зупинилися. На місці розібралися та й роз’їхалися.

Завдяки чергуванню землевпорядник Вадим Пилипенко з напарниками колись врятували господарство односельчанина.

– Загорівся сарай. Полум’я перекидалося на хату. Літо. Була засушлива пора, високий рівень пожежної небезпеки. Добре, що вчасно побачили пожежу. Загасили її своїми силами, – каже він.

ЗА ТРИ РОКИ – ЖОДНОЇ КРАДІЖКИ

Нічні патрулювання виявилися ефективною профілактикою правопорушень.

За три роки у селі – жодної крадіжки.

По всьому районі знають, що в Лучки просто так не заїдеш – треба проїхати "КПП".

– Не їдуть сюди. Немає бажання, мабуть, у них зустрічатися. Особливо з нашими дівчатами – сміється сільська голова. – Тут як дівчата чергують, так якийсь інцидент і стається.

За роки патрулювання жителі села втомилися, хоча й жартують, що на чергування йдуть як на свято.

– Ми самі вже заморилися. Бо після роботи треба ще усю ніч патрулювати. Особливо взимку дуже важко, – говорить очільниця сільради.

Кожному "патрульному" треба виходити на зміну хоча б раз на місяць.

Кожному "патрульному" треба виходити на зміну хоча б раз на місяць

Тому мешканці вирішили встановити по селу камери відеоспостереження.

Для цього з сільського бюджету виділили 95 тисяч гривень.

Зараз їх у селі 8. Зображення з камер виводять на монітор, розташований в сільраді.

Записи з камер допомагають поліції швидше розкривати злочини.

– Патрулі поки що будуть. А там побачимо, – усміхається Камінська.

У селі встановили відеокамери

Людмила Чванько, координаторка проекту "Шерифи для нових громад" у Полтавській області, для УП.Життя

Публікація підготовлена ​​в рамках проекту "Шерифи для нових громад" за фінансової підтримки Міжнародного Фонду "Відродження" та Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Проект реалізується Благодійною організацією "Фонд милосердя та здоров'я" та Громадською організацією "Інформаційний ресурсний центр "Правовий простір".

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду "Відродження" та Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.