7 уроків, які варто отримати від міленіалів

Коли ви досягли середнього віку, то вам не залишається нічого іншого, як вчитись у дітей.

У цьому переконаний Росс МакКеммон, письменник і редактор, який живе у Нью-Йорку.

"Поступово я став значно старшим за своїх колег, а потім мене попросили піти". Фото Goodluz/Depositphotos

Він переповідає історію про те, як його звільнили з роботи в 41 рік.

Тоді, окрім вихідної допомоги, йому вручили аркуш паперу на якому були записані дані про вік інших співробітників компанії (це потрібно було зробити відповідно до закону про захист співробітників похилого віку, прийнятий у 1990 році).

"Виявилось, що я був набагато старшим, ніж мені здавалось спочатку, – пише Росс для видання medium.com.

[L]Справа була не в тому, що мені було 41. Погодьтеся, що це не так і багато. Мені було 41 і я був занудою... Насправді мій вік був 51. Інколи – 61. Якось розмовляючи зі своїми колегами про графік чищення холодильника, я відчув себе 89-річним. Жвавим, але 89-річним.

Поступово я став значно старшим за своїх колег, а потім мене попросили піти".

Через два місяці безробіття МакКеммон отримав іншу роботу. І виявилось, що там він ще старше своїх колег.

"Вперше за десять років мені довелось проявити себе. Стати одним з них. Для мене це означало зниження мого професійного віку", – пояснює він.

Якщо раптом ви теж знаходитесь в оточенні молодих людей, а в сучасному світі вони обов’язково рано чи пізно наступатимуть вам на п’яти, то можете або ігнорувати їх, або навчатись у них.

Росс МакКеммон за другий варіант. Дізнайтесь чому.

(для подальшого читання скористайтеся стрілочками)

Усіх більше цікавить наскільки ви хороші. Або наскільки добрі. Чи приємно з вами мати справу.

Їм байдуже скільки вам років, але цікавить, на скільки років ви хочете здаватись.

Нещодавно наукові дослідження розвінчали ненависний міф про те, що відкриті офіси є більш продуктивними.

Однак, за моїми власними спостереженнями, що якщо ви не бос, та й навіть якщо і бос, то такий офіс допоможе вас звільнити.

Такий офіс – це ілюзія. Це як зручний светр, що ховає вашу зайву вагу.

Це місце, де ви обговорюєте котів, замість того, щоб зайнятись справою.

Коли мені було 20, а потім 30, я мріяв про власний кабінет. В кінці-кінців я його отримав на новому місці. І коли я це все отримав, то виявив, що працюю з людьми, яким байдуже до цього всього.

Офіс – це демократія. Це місце, де ти можеш працювати з іншими і робити цікаві речі разом. Навіщо вам власний кабінет? Щоб дрімати з відкритими очима.

Коли я прийшов на нову роботу, то часто перебивав людей. Але в якийсь момент зрозумів, що втратив здатність сприймати власну поведінку.

Старшість не те, що є запорукою успіху.

Я зрозумів золоте правило – не слід говорити багато, краще слухати.

Якщо ви прийшли на роботу в 2000-х, то уже через рік чи два вас певно мало цікавило, те ви робите і як ви це робите.

Але якщо ви прийшли працювати у 2010-х, то ви дивитесь на роботу як на виклик. Ви завжди прагнете бути гнучким і підприємливим.

Насправді, це не так важко – достатньо згадати те відчуття, з яким ви працювали на своїй першій роботі. Буде дуже правильно, якщо ви застосуєте такий підхід на новому місці. Менеджера, який каже "Це неможливо" або "На це немає ресурсів", слід сприймати як виклик, а не перешкоду.

Допомагайте їм. Ви знаєте багато і бачили багато. Ви маєте досвід таких подій, як масове звільнення або скорочення бюджетів. Ви знаєте, як це пережити.

Але також визнайте, що ви чогось не знаєте. Немає нічого більш приємного для молодого колеги, ніж сказати йому: "Ти в цьому набагато кращий за мене. Покажи мені як ти це робиш, а я буду дивитись".

Молодим працівникам не властиві відчуття сорому та збентеження, які є у нас.

Соціальні мережі стали для них тією платформою, де вони самовиражаються, висловлюючи свою думку, отримують певний зворотній зв`язок, і йдуть далі.

Двадцятирічні постійно "голодні". Вони навіть спраглі зараз, у часи, коли концепція "стабільності" є застарілою.

Якщо ти прагнеш доводити свою цінність кожного дня, ти перестаєш боятись провалу. І це дійсно так.