Знайшли породистого кота. Як прилаштувати: покрокова інструкція

У цьому матеріалі ви дізнаєтеся:

• Кота-бенгала знайшли біля посольства США. Прилаштувати в добрі руки було складно через характер кота та любителів "на шару". Телефонували багато охочих, але мало тих, хто розумів особливості породи.

• Породисту тваринку можна купити в трьох місцях: в заводчиків, розведенців та любителів.

• Як прилаштовували кота: шукали старих господарів, обстежили, стерилізували, віддали в сім'ю.

• Забезпечені молоді люди частіше обирають за домашніх улюбленців тварин з притулків.

"Ще років 5 тому покинутий кіт-британець на вулиці був дивиною, – розповідає волонтерка Оля Білаш.

Одразу ставала черга щоб його забрати собі. Зараз же – цим нікого не здивуєш".

Вже вісім років Оля займається котами, й у неї завжди живуть 7-10 хвостатих.

Лише три з них – власні, решта – квартиранти, які знаходять свої родини і з’їжджають від волонтерки.

Оля Білаш, волонтерка

Вінник, Черепадло, Гогіч, Шуфрич, Порох вже познаходили собі нові родини. Хтось навіть отримав інше ім’я.

Щоразу проводжаючи чергового знайду в новий дім, спокійно "видихають" власні коти волонтерки – Ляшко, Мамзя та Петро Олексійович.

Після кота Хамона, якого Оля щойно прилаштувала, її вихованці, якби могли, мабуть, відкоркували б шампанське.

Про бенгала-знайду, прилаштування котів та розплідники-концтабори волонтерка розповіла "Українській правді. Життя".

ХОТІТИ ПОРОДИСТУ ТВАРИНКУ – МОДНО

"Телефонує сусідка, каже: "Я тут котика знайшла бенгала, можеш пофоткати і прилаштувати його?"

Кажу: "Гаразд". А сама думаю, який бенгал? Вони коштують від тисячі доларів, це дорогі коти. Певно просто щось гарненьке, смугасте. Приходжу, дивлюся – справді бенгал. Сидить в кутку, як гоблін: малий, нахабний і волає", – зі сміхом згадує Оля.

Так почалося її знайомство з Хамоном.

Такі коти коштують від тисячі доларів

Його знайшли біля американського посольства. Кіт вештався там щонайменше днів три та не йшов до рук. Врешті, охляв з голоду і приманився на батон. Як він опинився на вулиці, дізнатися так і не вдалося.

Знайду довелося віддати на перетримку до подруги Олиної мами – коти волонтерки були проти сусідства з гіперактивним та крикливим квартирантом.

Далі – почали шукати старих власників кота.

"Ми розвішували оголошення на стовпах, у Facebook та на ОЛХ, – каже Оля.

Були такі, що казали – це наш кіт, намагалися доводити. Але справжні власники так і не знайшлися".

Волонтерка одразу зв’язалася з заводчиками породи. За її словами, у Києві їх не так багато, зо п’ятеро. Ті – у свою чергу з клієнтами. Ні у кого улюбленці не пропадали.

Виявилося, що у кота специфічне забарвлення – мармурова плащівка. Спина темна, а живіт у плямах. В Україні це непопулярне забарвлення, тому рідко знайдеш такого кота.

Оля каже, дуже багато дзвінків було від людей, які просто хотіли породисту тваринку – бо це модно.

"Писали, якщо не знайдете власника, ми готові забрати. Про звичайних котиків, не породистих так ніколи не пишуть. Люди дуже ласі на шару", – додає вона.

Дівчина розповідає, що у бенгалів є особливість – їх не можна перегодовувати м’ясом, щоб не було проблем з туалетом. У перші дні Хамона в квартирі він наклав так, що треба було провітрювати.

Крім того, у них море енергії, це не диванний варіант кота. Конкретно цей постійно бігав.

"Зважаючи на це, відсіялося багато людей. І це проблема з усіма породистими тваринами", – зауважує волонтерка.

Потенційним власникам Оля ставила одні й ті ж питання: для чого вам кіт? Чи розумієте ви, що у породистих тварин слабке здоров’я, і вони потребують догляду та режиму харчування?

Пригріти у себе Хамона хотіло багато людей

На такі ж питання довелося відповідати жінці з Тернополя, до якої і поїхав Хамон. І незадовго приїхав назад.

"Я віддавала, пояснюючи особливості кота, з умовою компенсації кастрації, – розповідає Оля.

Жінка погодилася. Пройшло кілька днів і цей скотиняка почав псувати речі чоловіка хазяйки. Він умисно дер їх кігтями, ходив по "маленькому" і "великому" на них. Чоловік, звісно, розсердився, і кота повернули".

На перетримці кіт знову поводиться ідеально. За тижнів два у Олі вдруге дзвінок з Тернополя. Жінка, у якої жив Хамон, слізно просила віддати його назад.

"Каже – прошу, дайте назад, чоловік вже згоден спати на обпісяному дивані, аби без моїх істерик за котом", – сміється Оля.

Повернули. Історія повторилася: Хамон показово накладав купки на чоловіковому боці ліжка і всіляко виказував свою неприязнь.

Самець Хамон не хотів конкуренції від чоловіків

Так хвостатий квартирант знову повернувся до Олі. У новому оголошенні вона чітко вказала: віддаю в сім’ю без чоловіків.

"І навіть тут були прецеденти, – ділиться вона.

Телефонує чоловік, каже: "Я хочу котика". Питаю, чи читали оголошення? Пояснюю, що кіт буде пісяти в тапки. А він каже: "У мене нема тапок, у мене шльопанці".

Головний меседж був "я його перевчу". Звісно, я кота не віддала", – підсумовує жінка.

Тим часом Хамон продовжував мешкати у Ольги. Він вирізнявся худою статурою серед її товстих вгодованих котів, тож в холод заривався в саму гущу сплячих пухнастиків і купошився там. Врешті, навіть коти почали його уникати.

Врешті Хамон сам обрав собі нову родину

За всіх цих нюансів подальша історія про те, як Хамон знайшов родину, видається ледь не фантастичною.

"До мене зателефонувала знайома, сім’я якої забрала у мене вже п’ять котів", – каже Оля.

"Чотири з них жили в селі, тож в місті в квартирі їй було нудно лише з одним хвостиком. Заговорили про Хамона. Кажу, спробуй, може подружитеся".

Потім знайома зізналася, що давно придивлялася до кота, але її відлякувала нелюбов Хамона до чоловічої статі.

Саме після переговорів з чоловіком і вирішили забрати знайду. Було домовлено: щойно кіт почне робити якісь фокуси – повернуть назад.

"Вони приїхали знайомитися – і всі в шоці. Хамон вмикає режим лапочки і лізе до Віті цілуватися! – дивується волонтерка.

Чоловік кота одразу оцінив, сказав: "Нам такий хлопець підходить". Так у і Хамоші з’явилася сім’я".

Кіт сам собі вибрав родину. І за маму в нього тепер – тато Вітя.

ПРОСТІШЕ ЗАСТРЕЛИТИСЯ

"Прилаштувати породистого кота – це простіше застрелитися", – каже Оля, і послухавши її історії, віриш, що це справді так.

За її словами, ще років 5 тому, коли на вулиці знаходили британську кицьку – це була дивина. За дорогою породистою твариною, одразу ставала черга, щоб забрати. Зараз їх можна знайти багато.

"Британців та висловухих виганяють, забувають. Багато оголошень, що знайдена кішечка-британка, і хазяїв не знаходять. Це вплив моди та безконтрольний розплід тварин.

В Європі є контроль за цим. Навіть з притулка ти не можеш забрати тварину, поки не покажеш, де будеш жити, що ти маєш дохід і зможеш її утримувати", – додає волонтерка.

Скільки ще таких котів, як Хамон, опиняються на вулицях?

Жінка вважає, в Україні фактично розвинулися три ринки породистих та умовно породистих тварин:

Ринок заводчиків

Заводчики утримуюють тварин з дотриманням усіх норм, коти і собаки правильно харчуються, проходять грумінги, виставки, мають родовід.

Ці люди вибирають, кому віддати кота чи собаку. З певного віку їх продають вже стерилізованими.

Ринок розведенців

Це концтабір для тварин. Зазвичай розведенці тримають котиків-собачок, які нині в моді.

Тварини живуть в клітках і плодяться. При цьому генетичні норми часто не дотримуються. Через це кошенятка-цуцики народжуються хворими.

За тваринами погано доглядають, не слідкують за їх гігієною та харчуванням. Продають розведенці тварин суттєво дешевше.

"Наприклад, якщо бенгал коштує тисячу доларів, вони продають його за сто, або взагалі за тисячу гривень. Типу – дешевше, бо без документів.

А документів насправді ніхто й не випише, бо їх сенс у тому, щоб підтвердити генетику, що тато-мама породисті, "графи собачої крові з третьому коліні", – додає Оля.

"Свята простота"

Це люди, які розводять тварин для себе і рідних. Мовляв, не буду стерилізувати кішку, а кошенят подарую рідним чи продам за 500 гривень.

Ті, хто отримує такого котика в свою чергу теж часто так робить.

За словами волонтерки, саме через таких людей зооринки і переповнені умовно породистими тваринами з незрозумілою генетикою і станом здоров’я.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ЗНАЙШЛИ ПОРОДИСТУ ТВАРИНКУ НА ВУЛИЦІ?

(для подальшого читання скористайтеся стрілочками)

Якщо до того тварина лежала вдома на подушках, а тут – опинилася на вулиці, то вона стресує і в неї вилазять болячки.

Інший варіант – колишні хазяї погано її годували.

У районі, де знайшли кота, варто розмістити оголошення. Також використати варто сайти типу ОЛХ та тематичні групи в соцмережах.

Можна пошукати заводчиків, які розводять знайдену породу.

"Якщо хтось каже, що кіт їхній – будь ласка, фото в студію. Або хай назвуть особливості. Це може бути якась болячка, більмо на оці, прищ на пузі. Запитати, як звати кота, перевірити, чи відкликається на ім’я", – пояснює Ольга.

Якщо наче все сходиться – запросити приїхати і дивитися, чи зреагує тварина на господаря. Якщо зреагувала, супер, забирайте, будь ласка.

"Щодо витрат на лікарню – можна сказати "буду вдячна, якщо ви компенсуєте". Адекватні люди без проблем повернуть витрачене, бо це здоровʼя їхньої тваринки.

Якщо дивно поводяться, не хочуть компенсовувати – можна зробити висновок, що коту, мабуть, там не солодко живеться. Але зробити з цим нічого не можна, це їхня власність", – зітхає волонтерка.

Не варто стерилізувати тварину одразу. Але перед тим, як віддати новим людям –обов’язково, щоб кіт не попав в руки горе-розведенців, в яких тварина буде тільки розмножуватися.

В оголошенні "віддам в добрі руки" вкажіть, що кіт чи пес кастрований – це одразу відсіє дуже багато людей.

Якщо кіт дуже дорогий – вкажіть його негативні риси, з якими можуть бути проблеми. Наприклад, не любить чоловіків та інших тварин, гіперактивний, потребує багато уваги, є проблеми з травленням і потребує дієти.

Коли вирішуєте, кому віддати – покладайтеся на інтуїцію та здоровий глузд.

МОДА НА ПОРЯТУНОК ЖИТТЯ

Ольга Білаш каже, що останнім часом помітила тенденцію на прагнення до порятунку тварин.

"Багато молодих людей з хорошим фінансовим достатком кажуть – нам не потрібна порода. Ми просто хочемо взяти котика чи собаку з вулиці.

І це по-тихеньку стає модою. Вони можуть дозволити собі породисту, але хочуть врятувати життя", – додає вона.

Розповідає історію знайомих, які мають невеликий власний бізнес, мережу ресторанів.

У них є троє дітей, приватний будинок та пес кане-корсо з хорошим родоводом.

[L]Так от ці люди приїхали до Олі й взяли звичайне кошенятко.

"Потім подивилися на мого Ляшка і захотіли й собі чорно-білого кота. Поїхали в притулок "Сіріус" і взяли там найменш популярний варіант – звичайну чорно-білу кішку.

Пізніше, до них в ресторан прибився ще один пухнастий нахаба. Кіт прийшов і вирішив, що буде там жити. Знайомі не сперечалися.

За тим у них з’явилося страшенно хворе цуценя породи кане-корсо, його просто підкинули.

Потім ці люди казали – на лікування цуценяти витратили більше, ніж на того, якого купили самі", – зауважує жінка.

Оля каже, що досі вистачає людей, які через утримання породистих тварин здаються собі ж крутими. Однак, більшає свідомих, які хочуть рятувати життя.

Серед головних плюсів волонтерства жінка називає нових друзів. Тварини об’єднують, і потім скрізь з’являються знайомі.

"За 8 років я "окошачувала" суддів, прокурорів, слідчих, податківців, половину оперного театру, артистів, художників, бухгалтерів, юристів та журналістів.

Тепер якщо потрібна якась підказка у сфері, в якій ти не розумієшся, завжди є хтось, кому ти колись віддала кота", – сміється Оля.

Людмила Панасюк, УП

Всі світлини надані волонтеркою