"Антитютюнові закони не запрацюють, поки ми нічого не зробимо з пофігізмом", — адвокат Михайло Присяжнюк

2507
29 листопада 2018

Він – народний адвокат, ведучий гостросоціального телевізійного шоу "Один за всіх", батько двох дітей. А ще на власному досвіді знає, до чого призводить куріння: його батько курив 55 років і помер від раку легенів.

Михайло Присяжнюк поділився своїми думками, як можна зберегти здоров’я людей, і в першу чергу – дітей, від шкідливого впливу тютюнової продукції не тільки на законодавчому рівні.

Адже Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони реклами, спонсорства і стимулювання продажу тютюнових виробів" не завжди виконується в повній мірі.

Проаналізувавши, до чого може призвести посилення обмежень щодо розповсюдження тютюнової продукції, розповів про власний досвід паління у підлітковому віці, і чому він так і не став курцем.

Мій батько помер через рак легенів. Він палив з 17 років аж до своїх 72. Скурював по пачці в день. 

В нашій квартирі завжди стояв різкий тютюновий запах. Двічі ненадовго він кидав палити. Перший раз – коли йому видалили третину шлунку через виразку.

Другий – коли у нього видалили легеню. Під час нашої з ним передостанньої розмови в реанімації зізнався відверто: жалкує, що життя пройшло саме так.

 

Та додав, щоб я на його прикладі застеріг людей, особливо молодь, підлітків, котрі починають палити. Бо в курців зазвичай кінець саме такий, як у нього. А йшов батько з життя страшно.

Тож я однозначно за всі ініціативи, щоб перш за все дітей відвернути від куріння. Адже на дорослу, сформовану людину курця мало що може вплинути. Він все одно буде купувати. Поки сам не прийме рішення кинути.

Якщо на законодавчому рівні зобов’яжуть повністю прибрати в магазинах та кіосках привабливу викладку тютюнової продукції, (це передбачає законопроект №4030а), то для дітей спокуси спробувати покурити буде менше.

Адже діти бачать всю цю яскраву викладу, і це, ймовірно, приваблює.

Тим більш, що тютюнова продукція нерідко розташована біля цукерок, різних смаколиків у спеціально підсвіченій рамці.

Потрібно чітко усвідомлювати, що, наприклад, заборона реклами сигарет у тих місцях, де їх продають, є частиною системи стримувань і обмежень разом із забороною куріння в громадських місцях, інформаційними кампаніями, високими цінами, штрафами за продаж сигарет неповнолітнім.

Але всі ці законодавчі обмеження запрацюють ефективно за однієї умови – треба терміново щось робити з тим рівнем байдужості та пофігізму, який зараз просто шалений.

В тому числі серед продавців. Адже 8 з 10-ти можуть спокійно продати сигарети 12 річній дитині разом з пивом.

 

В 90-ті роки, коли країна була в руїнах, рекет, мені, 13 річному хлопцю ніколи б не продали цигарки. В магазинах сиділи такі жіночки, в них відразу вмикався "режим мами", коли бачили підклітка, який хоче придбати пачку цигарок.

А зараз часто можна стати свідком ситуацій, як спокійно, не блимнувши оком, продадуть тютюнові вироби неповнолітній дитині. Мені хочеться думати, що просто продавцям в магазинах дають якийсь грошовий бонус виробники за те, щоб вони більше продали їх товару.

Інакше, якщо в них немає ніякої фінансової зацікавленості продати більше не важливо кому, навіть дитині, то рівень пофігізму в нашій країні просто шалений! І тоді зрозуміло, що діти сприймають купівлю цигарок – як звичайну побутову річ.

Діти з різних причин починають курити. І не завжди через яскраву викладку у магазинах. Хоча це, звичайно, приваблює. Перший раз я спробував закурити вдома у свого друга.

В нього батько був "човником", і якось привіз блок імпортних цигарок. Тоді вже всі наші однокласники курили. Я запропонував йому спробувати теж. Ми пішли на горище.

Довго не виходило прикурити, бо сірники відсиріли. Тоді ми взяли запальничку. Першим спробував він. Потім я.

До сих пір пам’ятаю те відчуття – у бронхах повно диму, дихати не можу і сильно хочеться блювати. Не сподобалось, коротше. Але пройшло декілька місяців і я закурив через те, що мене кинула кохана дівчина. І палив я півроку по три цигарки на день.

Просто брав з батьківської пачки. А оскільки він дуже багато палив, то навіть не помічав. Одного разу я вийшов на балкон з цигаркою, тільки хотів запалити, аж бачу: сусід зліва стоїть на балконі палить, сусід справа – з цигаркою та кавою, і на вулиці біля дому стоїть незнайомець палить.

Тоді я подумав: весь світ палить! І викинув свою цигарку та чітко прийняв для себе рішення – більше ніколи не куритиму! Але не всі ж так можуть. Звісно, з дітьми треба працювати.

Тому я б ініціював на законодавчому рівні, окрім обмеження доступності тютюнових виробів, також вивчати, до чого схильні діти. Для того, щоб розвивати їхній потенціал у правильному та здоровому напрямку.  Досліджувати дітей, їх схильності до якихось речей. Як варіант, можна ввести в школах спеціальний предмет, не знаю, як би він називався.

 

Нехай би його вела дитячий психолог дітям з 5 по 11 клас. В рамках такої дисципліни будуть розповідати про речі, які пов’язані з розвитком особистості.

А потім кожна дитина проходила би тест, який допоміг зрозуміти до чого є в неї схильність і допомагати реалізовувати її таланти.

Також, в рамках просвітництва я би створював невеличкі відеоролики для Інтернету, бо телевізор нове покоління не дивиться.

І в цих відео на контрастах показувати, до чого може призвести паління. І які можливості в житті можна втратити. Наприклад, показуємо в кадрі двох друзів-підлітків.

Один почав курити і всі свої кишенькові гроші витрачає на цигарки. Інший не курить і відкладає. А потім купує собі планшет. Такі речі на контрасті дуже дієві.

Посилення обмежень для викладки тютюнової продукції ніяким чином не порушує прав споживача отримувати інформацію про товар.

Адже законопроектом №4030а передбачено надання текстової інформації: плакат розміром 30 на 40 см, в якому чорним по білому вказані наявні в продажу тютюнові вироби та ціни на них без використання будь-яких графічних зображень та малюнків.

А також продавець магазину чи його власник на вимогу покупця, якому вже виповнилось 18 років, може показати товар.

Ймовірно, від таких обмежень зменшаться продажі сигарет. Але здоров’я людей цінніше! Яскрава викладка товару – це ж психологія.

Наприклад, хліб розташований завжди в глибині супермаркету. Щоб ти пройшов весь магазин і по дорозі щось ще придбав. Яскрава викладка тютюнової продукції працює ще як нагадування для курців – треба купити цигарки. Якщо її не буде, то забуватимуть.

Так, звичайно, хто захоче, придбає про запас. Але якомусь відсотку зрештою це може допомогти кинути палити.

Кіоски, магазини, в яких продають тютюнові вироби та алкоголь, повинні розташовуватися якомога далі від школи. Мінімум через один квартал!

Просто рахуємо – перерва 10-15 хвилин, пробігти за цей час, ще потім треба ж встигнути викурити цигарку. Нереально! Наразі ж кіоски з тютюновими виробами  на кожному кроці і недалеко від шкіл. Тож наші діти йдуть вчитися і просто бачать цей товар, в привабливій викладці, сприймають його, як цілком побутовий.

Але ж ми з вами розуміємо, що в нашій країні є дві біди – корупція та пофігізм. А ще великі податки. Близько 60% кіосків взагалі не мають дозволу ніякого офіційно. Вони просто комусь заносять хабара. І при високих податках, щоб власнику кіоску заробляти, треба бути поряд з хлібним з точки заробітку місцем – поблизу шкіл.

Треба впровадити кримінальну відповідальність для тих, хто продає або передає цигарки та алкоголь особам, які не досягли 21 року.

Я зауважую, що саме з 21 року, а не з 18, як наразі  передбачено законодавством! Дитина до 21 років ще не може вирішувати такі питання сама!

 

Покарання за продаж  – від п’яти років ув’язнення. Тоді наш пофігізм зникне. Кожен продавець десять разів поміркує чи продавати дитині цигарки.

Бо якщо ми впроваджуємо кримінальну відповідальність, то обов’язково починається досудове розслідування з вилученням записів з камер відеоспостереження. Збирається доказова база. А при адміністративному порушенні, яке наразі існує, ніхто ніколи не доведе, що дитині продали пачку цигарок.

Україна у 2006 році ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну. Положення міжнародних договорів виконуються, але не в повному обсязі, адже не приймаються важливі в цьому питанні законопроекти, які б радикально змінили ситуацію.

Журналіст, Олена Куряча

powered by lun.ua

Головне на сайті