Міф про другу половинку. Як не втратити себе у стосунках, пояснюють психологи

Масова культура сформувала уявлення про кохання як цілковиту гармонію.

Та чимало людей розчаровуються у стосунках саме через віру в існування їхньої "половинки".

Хтось повністю розчиняється у парі, а хтось шукає необхідні ресурси у людині поруч.

Щоб не перетворити кохання на споживацтво, треба віднаходити ресурси в собі. Як це зробити – пояснюють фахівці.

Як формується уявлення про "половинку"

Поняття "половинки" пов’язане з відчуттям власної неповноцінності, пояснює психотерапевт Володимир Чупрін.

Воно виникає в дитинстві, коли ми повністю залежимо від мами.

Дитина не знає, чого хоче, але подає сигнал, і завдання мами – розшифрувати потребу.

"Це працює, тож у дорослому віці з’являється фантазія про людину, створену саме для мене, яка читатиме мої думки, як у дитинстві", – пояснює Чупрін.

На перших етапах стосунків ми не стільки закохуємося в іншого, скільки в себе інакшого чи інакшу, розповідає гештальт-терапевт Назар Лосюк.

І коли ми задовільняємо потреби свого партнера чи партнерки, виникає відчуття щастя.

Фото: ArturVerkhovetskiy/Depositphotos

"Про цей період кажуть: "Ми так відчували одне одного і мали стільки спільного, ніби половинки одного цілого".

Так триває, допоки в людей немає досвіду негативних ситуацій, поки обоє бачать більше спільностей, ніж розбіжностей у характерах і потребах", – додає Лосюк.

Як людина перетворюється на ресурс

Одна з форм залежних стосунків – "злиття", пояснює гештальт-терапевт.

Одна зі сторін не знає, чого хоче, або хоче те ж, що інша. Так і виникає ставлення до партнера як до ресурсу.

Тоді не існує "я", є тільки "ми".

Іноді в парах навіть виникають схожі захворювання, настільки не задоволена потреба в індивідуальності, пояснює психологиня Анна Ленчовська.

А коли людина не знає, чого хоче, то віддає владу партнеру, який її, зрештою, поглинає.

У такій ситуації, якщо немає внутрішньої опори для усвідомлення себе, потрібно, щоб хтось був поруч, додає гештальт-терапевтка Людмила Ялова.

Вона пояснює: щоб не бачити в людині ресурс, треба бути самодостатнім і розуміти, що можна існувати і без пари.

А відчуття своїх меж дозволить вам самим не перетворитися на використаний ресурс.

Важливо: потрібно розрізняти прив’язаність і залежність.

Фото: photographee.eu/Depositphotos

Яка між ними різниця, пояснює Чупрін:

• Без прив’язаності не може бути стосунків: людям добре разом, але життя не зупиняється, коли вони розходяться
• Залежність схожа на паразитування – відчуття, ніби реалізуватися можна тільки поруч з об’єктом захоплення.

На перших етапах розчинитися в іншому – нормально. Але для здорових стосунків це лише один з етапів, а для залежних – єдиний стан.

У залежних стосунках можна не тільки віддавати владу над собою. Хтось із пари може повністю взяти партнера під опіку.

Більш агресивний варіант – спробувати переробити людину, мати над нею владу.

Де межа між "я" і "ми" і як зберегти баланс у стосунках

Дослідження мозку закоханих показали, що він схожий на мозок людей у стані алкогольної чи наркотичної залежності, розповідає Чупрін.

Залежність від людини на першому етапі минає сама.

Декого це лякає, та це означає лиш те, що завершився етап, коли ми на гормональному рівні не можемо жити одне без одного.

Ідея "все моє – твоє" переходить у етап самоідентифікації: "А де я у стосунках?".

Фото: AllaSerebrina/Depositphotos

Зростає напруга, адже падає рівень гормонів, що відповідають за закоханість.

Партнери помічають негативні риси одне в одного, дистанціюються.

"Ті, хто живе з концепцією "другої половинки", можуть на цьому етапі розірвати стосунки, адже, на їхню думку, між партнерами не буває розбіжностей.

Існує небезпека, що будь-які наступні їхні стосунки так само будуть завершуватися на цьому етапі. Ми хочемо змін від партнера, але не від себе", – каже психотерапевт.

Він пояснює: щоб змінити ситуацію, треба змінити щось у собі.

Універсального балансу щастя не існує.

Шукати своє рішення слід через спроби й помилки, але ваш основний інструмент – діалог. Обов’язково потрібні взаємодія й обговорення, треба бути готовими до змін.

Щоб донести своє відчуття дискомфорту до партнера, треба використовувати безоціночні фрази: "Мені некомфортно чи образливо", а не висловлювати претензії: "Ти не маєш рації".

Так радить гештальт-терапевтка Людмила Ялова.

Не треба робити вчинки заради когось – треба заради себе у стосунках, "заради нас".

Адже свобода кожного залежить від готовності зустрітися зі своєю різністю, визнавати її та планувати щось спільне, додає гештальт-терапевт Назар Лосюк.

Немає нічого страшного, коли у стосунках трапляються моменти дискомфорту. Це звикання до іншого.

Токсичні стосунки пов’язані не з дискомфортом, а з руйнацією вас як особистості, пояснює психотерапевт Володимир Чупрін.

Вони не дозволяють розвиватися, виснажують і можуть мати навіть елементи фізичного та психологічного насилля.

Коли в парі замовчують проблеми через страх бути відкинутим, наприклад, то напруга нікуди не зникає. Вона переходить у зовнішні форми, наприклад, у зраду, додає Ялова.

Тому партнери повинні приймати одне одного, а не терпіти й накопичувати невдоволення, радить Лосюк:

"Якщо стиснути руку в кулак і довго тримати, наступає оніміння – так само у стосунках зникає чутливість".

Фото: AntonioGuillemF/Depositphotos

Як зробити стосунки гармонійними

Цікавість і допитливість надають життєдайності стосункам, бо інакше вони стають звичкою, пояснює психологиня Анна Ленчовська:

"У гармонійних стосунках люди поважають приватність одне одного, але творять спільне. Двоє здатні визначити свої правила в парі та перевірити їх".

Гармонійні стосунки – радісні й комфортні, у них можна висловити свої почуття та почути про почуття партнера.

Важливо говорити одне з одним, з’ясовувати цінності та вподобання. Треба відстежувати дискомфорт і працювати над собою, додає гештальт-терапевтка Людмила Ялова.

У зрілих стосунках партнери не бояться змін, а відчувають драйв, каже Чупрін.

Не воюють одне з одним, а об’єднуються проти проблем.

Не "співпадають", а "співналаштовуються".

Ельзара Галімова, для УП.Життя