Домашній улюбленець єнот-полоскун. Як це – тримати хижака в домі

15020
6 березня 2019

– 8 років тому на Даринку в Києві купив єнотячу шапку.

Їхав за вовчою. Такої не було, була тільки лисяча або єнотяча. Лисяча шапка надто тяжка, і я обрав з єнота.

Походив в ній два тижні, а потім по приколу сказав, що хочу живого. Не проблема – пішов, вибрав, купив і все.

Так у киянина Віталія Петренка з’явився перший єнот Семен. Спонтанно придбаний пухнастик став спражньою зіркою телебачення: знімався у серіалах "Київ вдень та вночі", "Той, хто не спить", у багатьох кліпах та телепередачах.

Зараз у чоловіка живе 9-місячний єнот Жорік. І це вже четвертий полоскун у нього вдома.

 Попри милі вушка, яскраву "маску" і ніжні лапки - це справжній хижак, каже Віталій. 

"Українська правда. Життя" побувала в гостях у Віталія і Жоріка. Куди подівся Сьома? Як це – ділити житло з єнотами? Що їсть, що любить та скільки коштує єнот в Україні?

"ЖЛОБ" І ВСЕЇДНИЙ ХИЖАК З МАНІКЮРОМ

Що у вас беруть для єнотів?, питаю у продавчині зоомагазину, яка щось шукає за прилавком.

Не хочеться йти з пустими руками, тому шукаю смаколики для Жоріка.

Ничего у меня не берут, не розгинаючись відповідає та. – Вы первая спрашиваете.

Для єнотів? – перепитує продавчиня іншого, більшого мазагину. – Поняття не маю. А що він у вас їсть?

Врешті, роблю вибір на користь звичайних бананів і яблук. З бананами вгадую – їх Жорік справді їсть.

Віталій нарізає банани кружальцями, кладе в тарілку і пропонує чарівному волоханю, який зустрічає мене з порогу.

Довгі чорні пальці, схожі на людські, тягнуться за їжею, пхають її до рота і з апетитом жують. Гостинець "зайшов"!

Якщо шукати щось у зоомагазині – ласощі для гризунів не підійдуть, але корм для котів або собак можуть їсти, пояснює Віталій.

Хтось любить яблука, хтось банани. З гостинцями йому вгадати так само складно, як і людині.

Єнот – всеїдний хижак. Раціон як у людини: м'ясо, фрукти, смачно приготовані овочі.

Деякі їдять морепродукти. Зазвичай, більше люблять курку. Деякі їдять сире, але якщо спробували варене, то до сирого повертатися не хочуть.

Обачним треба бути зі шкідливостями: солодким, жирним, кислим і так далі, – уточнює власник полоскуна.

Питаю, чи правда, що єноти їстимуть, доки не з’їдять усе в тарілці. Віталій заперечує:

Єноти не їдять постійно. Рівно стільки, скільки треба, щоб насититися і їжа може лишатися в тарілці.

Однак єнот може їсти й понад міру, якщо живе не сам. Вони жлоби, аби не дісталося іншому, вони запихатимуть в себе через силу.

І справді, довго банан увагу Жоріка не втримує. Його більше цікавлять мої ноги. Він щупає щиколотки, нюхає коліно і смачно в нього вгризається. Мені не боляче, але від несподіванки ойкаю.

Лікті та коліна – це "фішка" Жоріка. Жоден інший єнот так не кусався. Він це граючись, але може бути неприємно.

Шикайте на нього, відштовхніть, і він відійде, каже Віталій.

 Зубки як у вампіра. Треба бути дуже обережним, щоб не поранитися об них, коли тварина грається. 

Але додає, що з пухнастиком треба бути обережним. У єнотів зуби гострі, як леза. Якщо він, граючись, кусає, головне – не смикати руку. Бо можна більше поранитися, якщо різко потягнути кінцівку на себе.

Кігті теж гострі – щоб лазити по деревах. Лапка Жоріка, однак, – охайна і доглянута. Йому щойно зробили манікюр.

8 РОКІВ У "КОМУНАЛЦІ" З ЄНОТАМИ

Віталій займається тваринами з 1991 року.

За професією чоловік – ветеринар, тож поява єнота в домі не викликала шоку чи ейфорії. Основні навички роботи з тваринами, розуміння їхньої психології були, і це допомагало.

При цьому Петренко зізнається, що робити саме з єнотом – не знав.

Читав багато матеріалів, де радили тримати його у клітці. Я був категорично проти. Це ж не хом'як, щоб у клітці сидіти.

Звертав увагу на звички Сьоми. Він підріс, почав постійно намагатися лізти десь вверх. Це інстинктивно, чим вище на дерево єнот вилізе, тим більше він у безпеці. Тому поступово доробляв для нього полички, щоб йому було куди підніматися.

Потім, коли з'явилася ще й єнотиха Фроська, переробив антресолю, бо єноти сплять окремо, – згадує Віталій.

Нині його квартира – єнотячий рай. Стіни оббиті деревом, у розпорядженні Жоріка – тримісні апартаменти на півкімнати, гойдалка, на якій він, щоправда, гойдатися не любить, лабіринти, сходинки і, звісно, диван.

 Апартаменти на півкімнати дісталися Жоріку у спадок від Семенової компашки. 

Диван не для Жоріка, але під ним єнот зробив собі "ничку" і часом там ховається.

 Ці милі очі оманливі: наступної секунди він пробуватиме палець на зуб

Віталій каже: полоскуна можна залишати самого вдома, йому не потрібна постійна компанія, але для безпеки їм треба простір, де тварина може робити, що захоче, наприклад, балкон.

Єноти багато сплять вдень, а "тусуються" ввечері та вночі. За необхідності їх можна лишати навіть на добу, залишивши воду і їжу.

Доки ми розмовляємо, Жорік раз по раз вилазить з-під дивану і ховається назад. Він вже обмацав мої ноги, фотографа Діму, який, намагаючись вловити хороший кадр, розмістився на підлозі, спробував відібрати фотоапарат і зацікавився моїм блокнотом.

Запитую, чи складно жити з єнотом. Віталій усміхається.

Якби можна було висловитися некультурно, я б сказав... Складно. Тримати єнота – те ж саме, що жити з капризною маленькою дитиною.

На фото він більше схожий на пухнасту іграшку. Насправді ж - єнот постійно в русі і на руках, як лялька, сидіти не буде. 

Бачили, як діти падають на землю в магазині і кричать: "Хочу іграшку"? Єноти такі ж. "Я хочу це. Хоч вбий, але мені це треба вже і зараз", – зауважує він і вкотре віддирає Жоріка від моєї руки.

Звертаю увагу на те, що полоскун ніяк не пахне. Немає такого характерного запаху, як у котів чи собак, та й загалом у квартирі на запах не відчутна присутність тварини.

У єнотів є запах, але люди його не відчувають. Тільки єноти або собаки, – пояснює Віталій.

Чоловік додає: запах мають тільки екскременти пухнастика. У туалет єнот ходить на лоток з решіткою, а не з наповнювачем. У єнота часто пітніють долоньки, як у людини, тож наповнювач прилипає і розноситься по квартирі.

Хутро у єнотів не жирніє, тобто якщо вони нічим не вимастилася – ванна не потрібна. Мити треба тільки, якщо забруднилися.

Єнотів обов'язково треба вакцинувати від сказу – як і всіх тварин. Інша хвороба, яку вони можуть підчепити – чумка, від неї теж треба щеплення. Вакцини універсальні, купити їх не складно.

32 ГОДИНИ НА ДЕРЕВІ

Віталій розповідає, що єнот – щось середнє між котом, собакою, мавпою, ведмедем та дитиною.

Собака, наприклад, відданий. Єнот – зовсім ні. Хазяїна як покровителя він не визнає.

Ти можеш бути другом, відчимом, мачухою, годувальником. Та як хочеш себе називай, тільки не хазяїн. Вони не будуть коритися. Можуть слухати, визнавати авторитет.

За поведінкою єноти більше нагадують котів. Хочу – прийду, не хочу – не докличешся.

 Нових людей треба спробувати на смак і на запах. 

Самки взагалі специфічні. Приходять почухатися, але якщо вона начухалася, може вкусити і піти ображена, – сміється власник полоскуна.

Єнотів вигулюють на вулиці, але не для того, щоб вони сходили в туалет. Полоскуни люблять прогулянки, бо це можливість залізти в кущі або на дерево, вимаститися в багнюці чи в калюжі.

У мене був випадок з Семеном, коли він просидів на дереві 32 години, – сміється чоловік і додає, що на такій прогулянці не розслабишся.

Це був березень. Залізти по нього не можна було, найнижча гілка на висоті 5 метрів. Добу я сподівався, що ця сволота сама злізе, але потім надія зникла. Сяк-так зняли.

Помічаю серед іграшок улюбленця ванночку з кульками і монетами.

– То єнот-полоскун таки справді все полоще? – питаю.

– Дуже індивідуально. Зі всіх, які у мене були, все полоскати любила тільки Фрося. Решта дуже спокійно ставилися до води.

Вони можуть гратися предметами у воді, але то просто ігри, збережений інстинкт. У природі ж вони так вишукують у водоймі їжу. В них дуже чутливі лапки, вони нащупують, чи можна їсти здобич.

Наче почувши слова господаря, Жорік підходить до мисочки, вмочає лапку, дивиться на неї задуманим поглядом – і далі йде по своїх справах.

КУДИ ЗНИК ЄНОТ СЕМЕН І ЙОГО КОМПАНІЯ

Уся стіна у Віталія завішана знімками пухнастиків. На світлинах вони граються, ніжаться, позують із зірками.

На більшості фото Семен, – розповідає Віталій.

Він живий, єноти живуть до 20 років, але тепер Сьома живе у розпліднику в Одесі.

Рік тому у єнота з’явилася агресія. Зазвичай, каже Віталій, якщо тварину не каструвати, вона проявлятиме агресію вже під час першого гону (період спарювання у тварин).

У Семена такого не було. Вперше під час гону він погано поводився аж на 6-й рік життя, але, як каже його власник, це швидко минуло. Наступного року єнот почав кидатися.

Спровжня агресія у єнота – це страшно. Він хижак, перегризає кістку, сухожилля, за іграшки може прокусити палець.

Коли просто злий – вкусить і заспокоїться, але неконтрольована агресія страшна, – пояснює Віталій.

Чоловік каже: в приватному секторі люди у такому разі закривають їх у вольєрах. В квартирі таке неможливо. Тримати в клітці – душа розривається, він же звик вільно пересуватися, а миритися з сусідом-людиною єнот вже не хоче. 

Сьому довелося віддати в розплідник. Там у нього повна воля – він робить все, що хоче, може не пускати до себе нікого, літати по клітці.

У нього психіка так і не відновилася, агресія до людей не пройшла.

Каструвати вже не було сенсу – попередити агресію така процедура може, якщо її зробити до проявлення злості.

З Семеном поїхали і самочки – Фрося і Сімка. Фросю Віталій взяв через рік після того, як Семена, Сімку – через 5. Вони весь час були разом, були компанією, тому й поїхали в Одесу всім "сімейством".

Самочки у квартирі з’являлися не для потомства. Віталій пояснює: кожна нова молода тварина в домі змущує єнотів більше рухатися. Якщо рік нікого нового – вони можуть по 20 годин валятися на одному місці, а це призведе до ожиріння.

У Віталія потомства єнотів за всі роки не було.

У неволі у цих тварин із розмноженням існують проблеми. Зачати малят самці здатні тільки у короткий період гону.

Якщо гін самця не співпадає з гоном самки – секс у них може бути, а ось малята – ні. У дикій природі гін проходить у них майже в один період – гормони "підлаштовують" його під тепло, а в квартирних умовах біля батереї у кожного, як йому заманеться.

Тепер Віталій лише відслідковує долю своїх підопічних. Востаннє бачив їх тоді, коли у тому ж розпліднику брав Жоріка.

Запитую, чи не скучають єноти, як собаки.

– Якщо єнот прив'язався, а ти на певний час його лишаєш, вони ображаються. Чи це ревнощі, чи нудьга – тяжко сказати.

До мене була прив'язана Фрося. Не хочу їй нагадувати про себе. Якщо вона скучає, це буде для неї травма. Якщо раптом не скучає – боляче буде мені.

Єноти також можуть переживати депресію. Не хочу її провокувати. Мені розказують про їхні стан, зараз у них все добре.

ЗА І ПРОТИ ЄНОТА

Хоч у цих тварин і вреднющий характер, не зачаруватися ним неможливо.

Чорно-білі "окуляри", вушка з білим пушком на кінчиках, малесенькі лапки, які постійно щось перебирають – "няш-мяш" ідеальний опис для них, каже Віталій.

Нікому зі знайомих єнота він не радить купувати, хоч сам вже 8 років не може відмовитися від пухнастиків.

Чоловік пояснює, що полоскунів не можна виховати так, як собаку. Не факт, що людина витримає, якщо, наприклад, у тварини видасться тяжкий характер. Крім того єноти параноїки, можуть бути мстиві та ревниві.

 Попри всі свої "мінуси", це неймовірно харизматичні та красиві тварини. 

Хочете завести єнота – будьте готові до всього. Ніколи не знаєш, що він може вчудити.

В півтора-двомісячному віці, коли береш цуценя єнота, по його поведінці не можна зрозуміти, яким він буде у дорослому віці. Характер може змінитися кардинально.

Є ті, які прив'язуються до людини, а є навпаки, ті, які будуть сторонитися. Немає правил.

Єноти не гризуть речі. Вони їх жують. У них робочі руки і все, що їх цікавить – тягнеться до рота і жується. Якщо не сподобається – виплюне, але пожувати треба.

Єноти жахливі токсикомани. Люблять ручки, батарейки, фломастери, лак для нігтів, пластик, табак.

Віталій каже, важливо пам’ятати, що це хижак і він не підходить для сімей з маленькими дітьми.

Варто подумати, чи купувати єнота й самотнім людям, адже коли у дівчини, наприклад, з’явиться хлопець, єнот може приревнувати і ставитися до нього вороже.

Те, що єнот тебе знає, не означає, що він не вкусить, якщо злякається. 

Агресія також може проявлятися і від страху. Наприклад, людина тримає на руках його, він злякався – і починає кусатися. Навіть якщо він на руках у своєї улюбленої людини.

"Квартирне питання" теж досить індивідуальне. Єнот може "рознести" квартиру, а може і не чіпати.

Є в полоскунів "тема" – вони люблять розколупувати дірки. Віталій каже, якщо в чомусь є дірочка, і туди влазить їхній палець – скоро в цю дірку влізе рука.

Рівні шпалери їх не цікавлять, але якщо вони приклеєні так, що десь лишилося повітря, помацає рукою, проб'є кігтем і зніме шпалерину, коли буде нудно.

Щодо виховання – є одна хитрість. Треба йти від зворотнього. Якщо хочете, щоб єнот чогось не чіпав, дайте йому для ігор такі ж старі і непотрібні речі. Тоді нові предмети його зацікавлять тільки запахом.

У мене біля єнота лежать старі клавіатури, мишки, проводи, показує Віталій "добро" Жоріка.

Крім того, вони як діти – рідко довго граються одними іграшками. Добре мати кілька комплектів – два-три дні грається і треба міняти на другий.

Може бути одна улюблена річ. У Сьоми це була стара ще радянська пластикова викрутка. Нею його можна було відволікти від чого завгодно.

 Дав лапку, як песик. Але тільки щоб "перевірити" нову руку. 

Брати єнота треба ще молочним, щоб самому вигодувати його з пляшечки. Тоді він буде пам'ятати людину як маму. До двох місяців у них пам'ять дуже слабка і вони забудуть, де жили до того.

Щоб єнот став ручним, треба з ним маленьким проводити багато часу. Бажано брати відпустку або його з собою в офіс. Шкодити бешкетник почне, коли стане дорослішим.

Єноти іноді видають звуки – щось схоже між дельфіном і цикадою, проте здебільшого мовчазні.

Харчування єнота залежить від розміру гаманця, адже купувати йому продукти треба там, де й собі. Необхідний мінімум – гривень 10-15 на день, каже Віталій.

За словами Віталія, коштує єнот зараз приблизно 500 доларів.

Такі тварини не можуть коштувати дешево. Якщо візьмуть за копійки, коли набридне – можуть просто викинути. А на вулиці йому не вижити.

Людмила Панасюк, УП

Дмитро Ларін, фото

Вас також може зацікавити: 

Ми не хочемо втрачати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я.

powered by lun.ua

Головне на сайті