Домашній улюбленець єнот-полоскун. Як це – тримати хижака в домі
– 8 років тому на Даринку в Києві купив єнотячу шапку.
Їхав за вовчою. Такої не було, була тільки лисяча або єнотяча. Лисяча шапка надто тяжка, і я обрав з єнота.
Походив в ній два тижні, а потім по приколу сказав, що хочу живого. Не проблема – пішов, вибрав, купив і все.
Так у киянина Віталія Петренка з’явився перший єнот Семен. Спонтанно придбаний пухнастик став спражньою зіркою телебачення: знімався у серіалах "Київ вдень та вночі", "Той, хто не спить", у багатьох кліпах та телепередачах.
Зараз у чоловіка живе 9-місячний єнот Жорік. І це вже четвертий полоскун у нього вдома.
 |
| Попри милі вушка, яскраву "маску" і ніжні лапки - це справжній хижак, каже Віталій. |
"Українська правда. Життя" побувала в гостях у Віталія і Жоріка. Куди подівся Сьома? Як це – ділити житло з єнотами? Що їсть, що любить та скільки коштує єнот в Україні?
"ЖЛОБ" І ВСЕЇДНИЙ ХИЖАК З МАНІКЮРОМ
– Що у вас беруть для єнотів?, – питаю у продавчині зоомагазину, яка щось шукає за прилавком.
Не хочеться йти з пустими руками, тому шукаю смаколики для Жоріка.
– Ничего у меня не берут, – не розгинаючись відповідає та. – Вы первая спрашиваете.
– Для єнотів? – перепитує продавчиня іншого, більшого мазагину. – Поняття не маю. А що він у вас їсть?
Врешті, роблю вибір на користь звичайних бананів і яблук. З бананами вгадую – їх Жорік справді їсть.
Віталій нарізає банани кружальцями, кладе в тарілку і пропонує чарівному волоханю, який зустрічає мене з порогу.
Довгі чорні пальці, схожі на людські, тягнуться за їжею, пхають її до рота і з апетитом жують. Гостинець "зайшов"!
– Якщо шукати щось у зоомагазині – ласощі для гризунів не підійдуть, але корм для котів або собак можуть їсти, – пояснює Віталій.
Хтось любить яблука, хтось банани. З гостинцями йому вгадати так само складно, як і людині.
Єнот – всеїдний хижак. Раціон як у людини: м'ясо, фрукти, смачно приготовані овочі.
Деякі їдять морепродукти. Зазвичай, більше люблять курку. Деякі їдять сире, але якщо спробували варене, то до сирого повертатися не хочуть.
– Обачним треба бути зі шкідливостями: солодким, жирним, кислим і так далі, – уточнює власник полоскуна.
Питаю, чи правда, що єноти їстимуть, доки не з’їдять усе в тарілці. Віталій заперечує:
– Єноти не їдять постійно. Рівно стільки, скільки треба, щоб насититися і їжа може лишатися в тарілці.
Однак єнот може їсти й понад міру, якщо живе не сам. Вони жлоби, аби не дісталося іншому, вони запихатимуть в себе через силу.
І справді, довго банан увагу Жоріка не втримує. Його більше цікавлять мої ноги. Він щупає щиколотки, нюхає коліно і смачно в нього вгризається. Мені не боляче, але від несподіванки ойкаю.
– Лікті та коліна – це "фішка" Жоріка. Жоден інший єнот так не кусався. Він це граючись, але може бути неприємно.
Шикайте на нього, відштовхніть, і він відійде, – каже Віталій.
 |
| Зубки як у вампіра. Треба бути дуже обережним, щоб не поранитися об них, коли тварина грається. |
Але додає, що з пухнастиком треба бути обережним. У єнотів зуби гострі, як леза. Якщо він, граючись, кусає, головне – не смикати руку. Бо можна більше поранитися, якщо різко потягнути кінцівку на себе.
Кігті теж гострі – щоб лазити по деревах. Лапка Жоріка, однак, – охайна і доглянута. Йому щойно зробили манікюр.
8 РОКІВ У "КОМУНАЛЦІ" З ЄНОТАМИ
Віталій займається тваринами з 1991 року.
За професією чоловік – ветеринар, тож поява єнота в домі не викликала шоку чи ейфорії. Основні навички роботи з тваринами, розуміння їхньої психології були, і це допомагало.
При цьому Петренко зізнається, що робити саме з єнотом – не знав.
– Читав багато матеріалів, де радили тримати його у клітці. Я був категорично проти. Це ж не хом'як, щоб у клітці сидіти.
Звертав увагу на звички Сьоми. Він підріс, почав постійно намагатися лізти десь вверх. Це інстинктивно, чим вище на дерево єнот вилізе, тим більше він у безпеці. Тому поступово доробляв для нього полички, щоб йому було куди підніматися.
Потім, коли з'явилася ще й єнотиха Фроська, переробив антресолю, бо єноти сплять окремо, – згадує Віталій.
Нині його квартира – єнотячий рай. Стіни оббиті деревом, у розпорядженні Жоріка – тримісні апартаменти на півкімнати, гойдалка, на якій він, щоправда, гойдатися не любить, лабіринти, сходинки і, звісно, диван.
 |
| Апартаменти на півкімнати дісталися Жоріку у спадок від Семенової компашки. |
Диван не для Жоріка, але під ним єнот зробив собі "ничку" і часом там ховається.
 |
| Ці милі очі оманливі: наступної секунди він пробуватиме палець на зуб |
Віталій каже: полоскуна можна залишати самого вдома, йому не потрібна постійна компанія, але для безпеки їм треба простір, де тварина може робити, що захоче, наприклад, балкон.
Єноти багато сплять вдень, а "тусуються" ввечері та вночі. За необхідності їх можна лишати навіть на добу, залишивши воду і їжу.
Доки ми розмовляємо, Жорік раз по раз вилазить з-під дивану і ховається назад. Він вже обмацав мої ноги, фотографа Діму, який, намагаючись вловити хороший кадр, розмістився на підлозі, спробував відібрати фотоапарат і зацікавився моїм блокнотом.
Запитую, чи складно жити з єнотом. Віталій усміхається.
– Якби можна було висловитися некультурно, я б сказав... Складно. Тримати єнота – те ж саме, що жити з капризною маленькою дитиною.
 |
| На фото він більше схожий на пухнасту іграшку. Насправді ж - єнот постійно в русі і на руках, як лялька, сидіти не буде. |
Бачили, як діти падають на землю в магазині і кричать: "Хочу іграшку"? Єноти такі ж. "Я хочу це. Хоч вбий, але мені це треба вже і зараз", – зауважує він і вкотре віддирає Жоріка від моєї руки.
Звертаю увагу на те, що полоскун ніяк не пахне. Немає такого характерного запаху, як у котів чи собак, та й загалом у квартирі на запах не відчутна присутність тварини.
– У єнотів є запах, але люди його не відчувають. Тільки єноти або собаки, – пояснює Віталій.
Чоловік додає: запах мають тільки екскременти пухнастика. У туалет єнот ходить на лоток з решіткою, а не з наповнювачем. У єнота часто пітніють долоньки, як у людини, тож наповнювач прилипає і розноситься по квартирі.
Хутро у єнотів не жирніє, тобто якщо вони нічим не вимастилася – ванна не потрібна. Мити треба тільки, якщо забруднилися.
Єнотів обов'язково треба вакцинувати від сказу – як і всіх тварин. Інша хвороба, яку вони можуть підчепити – чумка, від неї теж треба щеплення. Вакцини універсальні, купити їх не складно.
32 ГОДИНИ НА ДЕРЕВІ
Віталій розповідає, що єнот – щось середнє між котом, собакою, мавпою, ведмедем та дитиною.
Собака, наприклад, відданий. Єнот – зовсім ні. Хазяїна як покровителя він не визнає.
– Ти можеш бути другом, відчимом, мачухою, годувальником. Та як хочеш себе називай, тільки не хазяїн. Вони не будуть коритися. Можуть слухати, визнавати авторитет.
За поведінкою єноти більше нагадують котів. Хочу – прийду, не хочу – не докличешся.
 |
| Нових людей треба спробувати на смак і на запах. |
– Самки взагалі специфічні. Приходять почухатися, але якщо вона начухалася, може вкусити і піти ображена, – сміється власник полоскуна.
Єнотів вигулюють на вулиці, але не для того, щоб вони сходили в туалет. Полоскуни люблять прогулянки, бо це можливість залізти в кущі або на дерево, вимаститися в багнюці чи в калюжі.
– У мене був випадок з Семеном, коли він просидів на дереві 32 години, – сміється чоловік і додає, що на такій прогулянці не розслабишся.
Це був березень. Залізти по нього не можна було, найнижча гілка – на висоті 5 метрів. Добу я сподівався, що ця сволота сама злізе, але потім надія зникла. Сяк-так зняли.
Помічаю серед іграшок улюбленця ванночку з кульками і монетами.
– То єнот-полоскун таки справді все полоще? – питаю.
– Дуже індивідуально. Зі всіх, які у мене були, все полоскати любила тільки Фрося. Решта дуже спокійно ставилися до води.
Вони можуть гратися предметами у воді, але то просто ігри, збережений інстинкт. У природі ж вони так вишукують у водоймі їжу. В них дуже чутливі лапки, вони нащупують, чи можна їсти здобич.
Наче почувши слова господаря, Жорік підходить до мисочки, вмочає лапку, дивиться на неї задуманим поглядом – і далі йде по своїх справах.
КУДИ ЗНИК ЄНОТ СЕМЕН І ЙОГО КОМПАНІЯ
Уся стіна у Віталія завішана знімками пухнастиків. На світлинах вони граються, ніжаться, позують із зірками.
– На більшості фото Семен, – розповідає Віталій.
Він живий, єноти живуть до 20 років, але тепер Сьома живе у розпліднику в Одесі.
Рік тому у єнота з’явилася агресія. Зазвичай, каже Віталій, якщо тварину не каструвати, вона проявлятиме агресію вже під час першого гону (період спарювання у тварин).
У Семена такого не було. Вперше під час гону він погано поводився аж на 6-й рік життя, але, як каже його власник, це швидко минуло. Наступного року єнот почав кидатися.
– Спровжня агресія у єнота – це страшно. Він хижак, перегризає кістку, сухожилля, за іграшки може прокусити палець.
Коли просто злий – вкусить і заспокоїться, але неконтрольована агресія страшна, – пояснює Віталій.
Чоловік каже: в приватному секторі люди у такому разі закривають їх у вольєрах. В квартирі таке неможливо. Тримати в клітці – душа розривається, він же звик вільно пересуватися, а миритися з сусідом-людиною єнот вже не хоче.
– Сьому довелося віддати в розплідник. Там у нього повна воля – він робить все, що хоче, може не пускати до себе нікого, літати по клітці.
У нього психіка так і не відновилася, агресія до людей не пройшла.
Каструвати вже не було сенсу – попередити агресію така процедура може, якщо її зробити до проявлення злості.
З Семеном поїхали і самочки – Фрося і Сімка. Фросю Віталій взяв через рік після того, як Семена, Сімку – через 5. Вони весь час були разом, були компанією, тому й поїхали в Одесу всім "сімейством".
Самочки у квартирі з’являлися не для потомства. Віталій пояснює: кожна нова молода тварина в домі змущує єнотів більше рухатися. Якщо рік нікого нового – вони можуть по 20 годин валятися на одному місці, а це призведе до ожиріння.
У Віталія потомства єнотів за всі роки не було.
У неволі у цих тварин із розмноженням існують проблеми. Зачати малят самці здатні тільки у короткий період гону.
Якщо гін самця не співпадає з гоном самки – секс у них може бути, а ось малята – ні. У дикій природі гін проходить у них майже в один період – гормони "підлаштовують" його під тепло, а в квартирних умовах біля батереї у кожного, як йому заманеться.
Тепер Віталій лише відслідковує долю своїх підопічних. Востаннє бачив їх тоді, коли у тому ж розпліднику брав Жоріка.
Запитую, чи не скучають єноти, як собаки.
– Якщо єнот прив'язався, а ти на певний час його лишаєш, вони ображаються. Чи це ревнощі, чи нудьга – тяжко сказати.
До мене була прив'язана Фрося. Не хочу їй нагадувати про себе. Якщо вона скучає, це буде для неї травма. Якщо раптом не скучає – боляче буде мені.
Єноти також можуть переживати депресію. Не хочу її провокувати. Мені розказують про їхні стан, зараз у них все добре.
ЗА І ПРОТИ ЄНОТА
Хоч у цих тварин і вреднющий характер, не зачаруватися ним неможливо.
Чорно-білі "окуляри", вушка з білим пушком на кінчиках, малесенькі лапки, які постійно щось перебирають – "няш-мяш" ідеальний опис для них, каже Віталій.
Нікому зі знайомих єнота він не радить купувати, хоч сам вже 8 років не може відмовитися від пухнастиків.
Чоловік пояснює, що полоскунів не можна виховати так, як собаку. Не факт, що людина витримає, якщо, наприклад, у тварини видасться тяжкий характер. Крім того єноти параноїки, можуть бути мстиві та ревниві.
 |
| Попри всі свої "мінуси", це неймовірно харизматичні та красиві тварини. |
– Хочете завести єнота – будьте готові до всього. Ніколи не знаєш, що він може вчудити.
В півтора-двомісячному віці, коли береш цуценя єнота, по його поведінці не можна зрозуміти, яким він буде у дорослому віці. Характер може змінитися кардинально.
Є ті, які прив'язуються до людини, а є навпаки, ті, які будуть сторонитися. Немає правил.
Єноти не гризуть речі. Вони їх жують. У них робочі руки і все, що їх цікавить – тягнеться до рота і жується. Якщо не сподобається – виплюне, але пожувати треба.
Єноти жахливі токсикомани. Люблять ручки, батарейки, фломастери, лак для нігтів, пластик, табак.
Віталій каже, важливо пам’ятати, що це хижак і він не підходить для сімей з маленькими дітьми.
Варто подумати, чи купувати єнота й самотнім людям, адже коли у дівчини, наприклад, з’явиться хлопець, єнот може приревнувати і ставитися до нього вороже.
 |
| Те, що єнот тебе знає, не означає, що він не вкусить, якщо злякається. |
Агресія також може проявлятися і від страху. Наприклад, людина тримає на руках його, він злякався – і починає кусатися. Навіть якщо він на руках у своєї улюбленої людини.
"Квартирне питання" теж досить індивідуальне. Єнот може "рознести" квартиру, а може і не чіпати.
Є в полоскунів "тема" – вони люблять розколупувати дірки. Віталій каже, якщо в чомусь є дірочка, і туди влазить їхній палець – скоро в цю дірку влізе рука.
Рівні шпалери їх не цікавлять, але якщо вони приклеєні так, що десь лишилося повітря, помацає рукою, проб'є кігтем і зніме шпалерину, коли буде нудно.
Щодо виховання – є одна хитрість. Треба йти від зворотнього. Якщо хочете, щоб єнот чогось не чіпав, дайте йому для ігор такі ж старі і непотрібні речі. Тоді нові предмети його зацікавлять тільки запахом.
– У мене біля єнота лежать старі клавіатури, мишки, проводи, – показує Віталій "добро" Жоріка.
Крім того, вони як діти – рідко довго граються одними іграшками. Добре мати кілька комплектів – два-три дні грається і треба міняти на другий.
Може бути одна улюблена річ. У Сьоми це була стара ще радянська пластикова викрутка. Нею його можна було відволікти від чого завгодно.
 |
| Дав лапку, як песик. Але тільки щоб "перевірити" нову руку. |
Брати єнота треба ще молочним, щоб самому вигодувати його з пляшечки. Тоді він буде пам'ятати людину як маму. До двох місяців у них пам'ять дуже слабка і вони забудуть, де жили до того.
Щоб єнот став ручним, треба з ним маленьким проводити багато часу. Бажано брати відпустку або його з собою в офіс. Шкодити бешкетник почне, коли стане дорослішим.
Єноти іноді видають звуки – щось схоже між дельфіном і цикадою, проте здебільшого мовчазні.
Харчування єнота залежить від розміру гаманця, адже купувати йому продукти треба там, де й собі. Необхідний мінімум – гривень 10-15 на день, каже Віталій.
За словами Віталія, коштує єнот зараз приблизно 500 доларів.
– Такі тварини не можуть коштувати дешево. Якщо візьмуть за копійки, коли набридне – можуть просто викинути. А на вулиці йому не вижити.
Людмила Панасюк, УП
Дмитро Ларін, фото
Вас також може зацікавити:
Ми не хочемо втрачати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я.