5 історій про те, як це – бути соціальним працівником. ФОТО

1685
3 листопада 2019

Соціальний працівник – професія, пов’язана з багатьма стереотипами.

Про неї чомусь не прийнято багато писати. До неї немає такого ж трепетного ставлення як до вчителів чи медиків. А між тим, соцпрацівник – це людина, яка рятує життя і вчить життю одночасно.

Це янголи-охоронці, які приходять у найважчі моменти.

Спеціалісти Бахмутського міського ЦСССДМ

Вони пам’ятають імена і навіть дати народження своїх підопічних. Часом їм доводиться протистояти серйозним викликам, але вони не втрачають любові і оптимізму, готові ділитися своїм часом чи вночі надиктовувати клієнтці рецепт борщу.

Багато з них вигорають, ресурс черпають у власних родинах, але продовжують робити добро.

Ми поговорили з представниками цієї професії у рамках проекту "СПІЛЬНО. Соціальні послуги для сімей у громаді", який за підтримки ЮНІСЕФ та Німецького Уряду допомагає розбудувати нову систему соціального захисту на сході України.

СВІТЛАНА БИКОВА

в.о. директора Дружківського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

"Мене запросили. Я пішла. І не шкодую. Якщо чесно, вже навіть не уявляю себе в іншій ролі", – так Світлана розповідає про те, як потрапила у соціальну сферу.

Вона по-доброму обурюється: чому ми спілкуємось тільки з нею, адже у неї ще три співробітники, і наполягає, аби на фото був увесь маленький колектив соціальних працівників.

Світлана Бикова, в.о. директора Дружківського міського центру соцслужб для сім’ї, дітей та молоді

"Найтяжче, що не завжди можеш допомогти. Є речі, на які просто не вплинути. Наприклад, коли у родині важко хвора дитина, і батькам не вистачає грошей на якісне лікування.

Або коли дитину, попри всі наші намагання, забирають з біологічної сім’ї. Ти намагаєшся достукатись до батьків, застосовуєш усі відомі тобі інструменти, але тебе не чують. І дитину забирають у прийомну сім’ю, або, що гірше, в інтернат. Це дуже боляче". 

Світлана розповідає, що їй однаково комфортно працювати і з дітьми, і з дорослими:

"Просто з дітьми ти згадуєш себе у їхньому віці, думаєш, що сказав би своїй дитині.

А з дорослими ви на рівних, ви партнери у подоланні кризи. Просто ця людина заплуталась і потребує підтримки".

 Соціальний працівник – професія, пов’язана з багатьма стереотипами

Для Світлани найприємніше – бачити результат своєї роботи. Коли, наприклад, клієнт покинув пити, став на ноги, турбується про свою сім’ю, іде зі своєю дитиною за руку…

"І ти знаєш, що в цьому є частинка твоєї заслуги. Це щастя", – каже вона. 

ВІРА РЕШЕВСЬКА

директор Бахмутського міського ЦСССДМ

У професійній практиці Віри жодна мама не відмовилась від своєї дитини.

"Бували всякі випадки, наприклад, мамі з дитинкою геть не було куди подітись, не було житла. Але все вирішується! Когось у гуртожиток влаштовували, комусь роботу шукали, комусь усіма працівниками скидались на квиток, аби доїхати до центру матері та дитини", – розповідає жінка.

 Віра Решевська, директор Бахмутського міського ЦСССДМ

За спеціальністю Віра психолог, якийсь час працювала при МВС, а потім пішла у соціальну службу. "Пам’ятаю, як мене водили по сім’ям, які потребують допомоги, дивились, чи я не злякаюсь, але після роботи в поліції нічого не страшно, – ділиться Віра.

Я вважаю себе альтруїстом, а тому працюю так, щоби душа була спокійна за підопічну сім’ю.

Буває боязно і за власне життя. Пам’ятаю, був випадок, коли витягали вагітну жінку і старшу дитину зі стосунків з жорстоким чоловіком. Він бив дружину і поїв маленького сина алкоголем. Там справді був ризик, що він їх вб’є. Ми влаштували цю жінку у центр матері та дитини в іншому місті, де вона народила дитину (і зараз щасливо живе у тому місті).

Так от, батько цих дітей ще довго дзвонив із погрозами і навіть подав на мене заяву в поліцію за "викрадення дитини". Але якось все завжди добре закінчується. Мабуть, коли в тебе добрі наміри, то завжди так". 

 Соцпрацівник – це людина, яка рятує життя і вчить життю одночасно

Найбільшим викликом у роботі Віра називає нестачу працівників. Просто не вистачає рук. Кожен соцпрацівник веде близько 10 сімей.

МАРИНА ПОГОРЄЛОВА

фахівець із соціальної роботи у м. Бахмут

Марина жартує, що соціальними працівниками не стають, а народжуються, бо тут треба вміти слухати, мати добре серце і велике бажання допомогти людині.

За плечима у неї 10 років досвіду у соціальній сфері. "Перший час приходила додому і плакала в подушку, так мені шкода було всіх цих дітей, сім’ї, з якими я працювала, – ділиться Марина. – Згодом навчилась контролювати свої емоції, справлятись зі стресом. 

Я вважаю, що найкраща нагорода – це щира вдячність родини, якій допоміг чи допомагаєш. Я завжди кажу, що вдячність краща за премію (сміється)". 

Марина Погорєлова, фахівець із соціальної роботи у м. Бахмут

У жінки на супроводі багато прийомних сімей. Вона переконана, що це найкраща альтернатива інтернатам, де діти виростають не пристосованими до життя.

"Інколи, люди сприймають соціальну службу, як таку, яка допомагає якимось "неблагополучним" категоріям… Стереотипи треба долати. Не соромно звернутись за допомогою, соромно мати можливість і не скористатись нею", – каже Марина. 

 Це янголи-охоронці, які приходять у найважчі моменти

СЕРГІЙ ПЕТРОВ

директор Центру надання соціальних послуг у Новопсковській ОТГ

Всього за рік Сергій зміг налагодити роботу центру: від закупівлі меблів до набору співробітників. 

Останній етап – називає найскладнішим: "Хотілось одразу знайти людей не тимчасових, які розуміють, на яку посаду йдуть, і погоджуються на неї за покликом серця. Багато хто не витримує – все ж, працювати доводиться із сім’ями у складних життєвих обставинах, що доволі непросто".

Сергій Петров, директор Центру надання соціальних послуг у Новопсковській ОТГ

Сергій розповідає, що перший час люди сприймали їх як ворогів, які забирають у них дітей. Тож зараз соцпрацівники проводять багато роз’яснювальної роботи.

"Але це вкрай хибне уявлення щодо соціальної служби, адже ми працюємо якраз для того, щоби допомогти сім’ям, вберегти дітей від втрати біологічних батьків, – пояснює чоловік.

Наша основна задача – виявити проблему на ранньому етапі і не допустити ситуацію, коли допомогти вже неможливо. Тому нам потрібно аби місцеві установи та, навіть, просто сусіди повідомляли нам про сім’ї, які потребують підтримки.

Зараз такий зв’язок у нас налагоджено добре. Нам повідомляють, якщо дитина довгий час пропускає заняття у школі або приходить одягнена не по сезону". 

 Вони розбудовують нову систему соціального захисту на сході України

Найбільше Сергій пишається випадками, коли можна повністю зняти родину з обліку.

ІРИНА ЛУСКОВА

начальник відділу соціальної роботи Центру надання соціальних послуг у Новопсковській ОТГ

Ірина вважає роботу у соціальній сфері своїм покликанням. 

"Мене радує, що багато сімей після нашої роботи з ними, починають розуміти свої помилки. Насправді, багато хто з сімей, де є насильство чи проблеми з алкоголем, вони просто не знають іншого життя, у них не було з кого брати приклад, – розповідає вона.

Дуже часто, це вихідці з інтернатів, які не мають навичок соціального життя, і пам’ятають приклад своїх батьків і беруть ці приклади за модель поведінки. Це таке замкнене коло. Якщо зараз не вкладати гроші у соціальну сферу, не соціалізувати діток-соціальних сиріт, то вони виростають і знову ж самі потребують соціальної допомоги.

Тому так важлива профілактика, важливо вкладати матеріальні і людські ресурси у роботу із сім’ями, із дітками, аби розірвати цей ланцюг". 

 Ірина Лускова, начальник відділу соціальної роботи Центру надання соціальних послуг у Новопсковській ОТГ

Ірина зізнається, що часом бувають хвилини відчаю, коли опускаються руки і хочеться покинути все, піти в якусь іншу сферу: "Хочеться зробити більше, але ти впираєшся у стелю своїх можливостей".

Спеціалістка розповідає, що найкращий метод допомогти сім’ї – це хвалити їх:

"Хвалити за кожен міліметр покращення. Бо насправді вони дуже чекають, аби їх хтось підтримав, повірив в них. Якщо ти віриш в них, вони починають вірити в себе".

"Українська правда. Життя"

Вас також може зацікавити:

Мама Леся. Як вберегти дитину від інтернату

Не бійтесь не сподобатись, якщо хочете допомогти. 4 історії про tough love на TEDxKyiv

21 спосіб допомогти безпритульній людині

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua